Підсумки сезону-2017. Метання

На черзі – підсумки сезону від головного тренера збірної України з метань Максима Островського, а також його звернення до фейсбучних «блогерів».
 
- Максиме, як оціните результати метальників в сезоні загалом та на чемпіонаті світу в Лондоні зокрема?
 
- Як на мене, оцінювати слід не лише за результатами виступу на основних змаганнях 2017 року, а через призму, що цей сезон був одним з етапів чотирирічної олімпійської підготовки. Він був етапом широкого пошуку вже нової команди, яка представлятиме Україну в Токіо-2020 і в Парижі-2024. Вісім основних змагань сезону в різних вікових групах показали нам певну тенденцію попереднього планування збірної на наступний олімпійський цикл. Підсумуємо, що ми маємо.
 
Не враховуючи чемпіонат світу в Лондоні, поставлені завдання за завойованими медалями команда виконала. Перед початком року на березневому Кубку Європи з метань планувалося здобути дві медалі – їх виграли Альона Шамотіна і Володимир Мисливчук. На командному чемпіонаті Європи в Ліллі Шамотіна з особистим рекордом увійшла до трійки найкращих. На юнацькому чемпіонаті світу ми сподівалися отримати дві нагороди – вони на рахунку Михайла Кохана та Олексія Кириліна. Також розраховували на Валерію Іваненко, вона дуже сильна метальниця молота. Але в Найробі їй не пощастило. Причому, якщо порівняти нинішній чемпіонат світу серед юнаків з попереднім, то в Калі два роки тому у нас також було дві нагороди – у Гліба Піскунова та Михайла Гаврилюка. Отож це показує, що у нас є тенденція до вибору. З’явилися Тетяна Кравченко у штовханні ядра, ті ж Іваненко та Кирилін. Кохан підтвердив наші гарні перспективи в метанні молоту.
 
На чемпіонаті Європи серед юніорів було поставлено завдання виграти медаль – це професійно і стабільно зробив Піскунов. Шкода, що Гаврилюк трошки не впорався, та травма завадила реалізуватися в Гроссето Захару Міщенку. Також план за нагородами, завдяки Шамотіній, виконали на молодіжній Європі. Могла б тут бути ще одна нагорода, але Володимиру Мисливчуку до п’єдесталу не вистачило лічених сантиметрів.
 
Одним словом, резервний і молодіжний склади свої завдання виконали. Але, не зважаючи на це, хотілося, щоб команда виступала більш рівно. Тому що, беручи до уваги індивідуальні плани, не всім атлетам вдалося показати ті результати, які вони собі в них прописували. І це є одним з основних завдань на наступний рік – потрібно підвищувати готовність спортсменів показувати свої найкращі результати в сезоні саме на основних стартах.
 
Переходимо до чемпіонату світу, адже, на скільки розумію, саме це цікавить усіх найбільше. Попри те, що, на мою думку, в післяолімпійський рік атлетам потрібно дати відпочити, відновитися, ми могли розраховувати на 2-3 фінали. Але бачимо, що результати були на 4-5 метрів нижчими за показані раніш у сезоні.
 
- Чому у нас були ці 4-5 метрів недобору?
 
- Мене про це часто запитують. Ми зараз знаходимося в процесі повної зміни системи підготовки. Цей етап переходу дуже важливий і складний. Спад був прогнозований, але міняти систему потрібно було. Треба повертатися до методології і контролю свого рівня результатів. Тим паче, що фармакологічну систему ми зараз відводимо на другий план. Система допінг-контролю стає жорсткішою, і це правильно, і ми зі свого боку це контролюємо. Тільки ні у якому разі не треба плутати фармакологічну систему з відновлювальною. Остання має бути на пріоритетній позиції.
 
Друга причина – у нас катастрофічна ситуація з матеріальною базою та вихованням тренерських кадрів. І тим не менш, в якому б занепаді не була система ДЮСШ, а політика відбору спортсменів у нас на високому рівні. Подивіться на метальників 1997-2001 років народження – Кириліна, Піскунова, Кохана, інших. Вони – гарне підґрунтя для Олімпійських ігор-2024.
 
Якщо порівнювати Лондон-2017 з двома попередніми чемпіонатами світу, то в Москві-2013 та Пекіні-2015 у нас в метаннях було по одному фіналісту. Зараз з шести атлетів – жодного. Пройдуся по кожному спортсмену.
 
Ірина Климець. Тут, на мою думку, прорахунок тренера. Необхідно виходити на новий рівень. Бо метати молот вдома на 72 метри, а за кордоном на 65 – це безвідповідально. Я слідкував за її підготовкою. Вона мала показати результат в районі 68-69 метрів.
 
Альона Шамотіна. Ще нещодавно вона брала нагороди на чемпіонатах світу та Європи в молодших вікових групах. Цього року вона вже встигла себе реалізувати. Проте на такий переповнений стадіон, як в Лондоні, вийшла виступати вперше. І не зуміла зібратися.
 
Ірина Новожилова. Мала метати «свої» 68 метрів, не метнула.
 
Наталія Семенова. Я знаю, яка у неї висока мотивація. Була готова на 64 метри, бажання гарно виступити переповнювало. Але в технічному плані ще не все гаразд. Окрім того, вона виступала в самому кінці чемпіонату і «пересиділа».
 
Сергій Регеда. Планували, що 73-75 метрів він повинен зачепити, був готовий. Командний чемпіонат Європи, де Сергій став п’ятим, підтвердив його потенціал. За останні роки він виріс як професіонал. Технічно виглядав не погано. Що трапилося? На це запитання він не зумів надати однозначну відповідь: «Не пішло».
 
Ганна Гацько-Федусова. Норматив на чемпіонат світу не виконала, здобула право виступити в Лондоні за добиранням ІААФ. Але ми знаємо її як бійця, і пам’ятаємо, що на Олімпійські ігри та чемпіонат світу-2015 вона також потрапляла за цією схемою, але завжди метала «свої» 59 метрів. В Лондоні ж лише 51.90. Причини є дві. Я не хочу виправдовувати спортсмена. Адже за свої результати він має нести відповідальність, так само як і я, як головний тренер. Ганна в переддень змагань «зловила» вірус. Що таке для метальника втратити хоча б кілограм ваги, думаю, ви розумієте. Ну і за місяць до старту чемпіонату світу вона перейшла від свого першого тренера Сергія Шурхала до В’ячеслава Римка. Нові напрацювання, новий механізм, має також пройти адаптація до нового наставника. Їм дано термін в один рік, щоб показати результат.
 
- З шести метальників скільки виконали план на чемпіонат світу?
 
- Ніхто не виконав ні за результатами, ні за проходженнями до фіналів. Оцінка виступу на чемпіонаті світу – «не задовільно». На початку року ми планували, що проб’ється до фіналу Євген Виноградов. 77 метрів, які він показав торік на Олімпійських іграх, зараз би забезпечили йому місце в трійці. Але травма спини не дала йому змоги виступити в Лондоні. Це, до речі, те, що я казав на початку – після Олімпійських ігор потрібно відновлюватися.
 
- Над чим в першу чергу розпочнете працювати восени, які помилки будете виправляти?
 
- Звісно, треба боротися, щоб результат на головних стартах сезону не падав, а якщо падав, то максимум на три відсотки. Чому зараз стався такий спад – поки що однозначної відповіді не має. Будемо розбиратися на першому ж установчому зборі. І на недостатню змагальну практику не можна спихнути – ми цього року вперше провели п’ять Всеукраїнських змагань з метань, були також Кубок Європи, командний чемпіонат. Треба підвищувати психологічну стійкість спортсмена. Бо сама система підготовки працює, атлети були готові добре.
 
- Чи згодні ви з тезою, що у нас майже всі атлети підійшли до чемпіонату світу або з травмами, або з психологічними проблемами?
 
- Згоден. Це – система накопичення травм. Спортсмен підводиться на етапі безпосередньої підготовки, і коли він знаходиться на ступені найвищої готовності – завжди треба берегтися. І зверніть увагу на вік багатьох наших метальників. Декому вже за 35. Травми в такому віці, на жаль, часта річ. Але все одно вони виконали норматив і представили збірну.
 
- Але те, що стільки травм – це ж не нормально.
 
- Це - накопичення, хронічні, професійні травми. В Україні ж за великим рахунком не має системи відновлення, це – основна проблема. Добре, що є Мукачево, де у нас буде плановий збір. Там є термальні басейни. Після сезону в будь-якому випадку потрібно відновлюватися, щоб вийти потім на певний рівень. Також необхідно порівнювати біохімічні показники, тести крові на різних рівнях готовності. Велику увагу приділяти опорно-руховому апарату. Спортсмен, а особливо метальник, витримуєдуже багато навантажень – і штанга, іметання, і стрибки. Також візьмемо «спеціальні знаряддя» метальників – сектори, штанги. Навіть ті снаряди, з якими спортсмен виконує завдання, призводять до травм. Тому що вони не сертифіковані, саморобні. Штанг не має. Навіть на Олімпійській базі в Конча-Заспі з цим проблеми. А місця підготовки, де нам готуватися? Мукачево, розвиваються Берегово та Хуст, запускається Кам’янець-Подільский – це всі бази. Однак вони також не готові для повноцінного використання.
 
- Вболівальники надсилали запитання якраз з цього приводу. Зокрема, питають – коли буде реконструйовано верхнє поле НСК «Олімпійський», і чи буде здано сектор для метань в Чорноморську, домовленості щодо якого з керівництвом стадіону досягнуті ще у вересні минулого року?
 
- У Чорноморську головне питання – фінансування. Домовленості є, але потрібно знайти того, хто вкладе кошти як в побудову сектора, так і в сертифікацію стадіону. Тенденція зараз у світі така, що просто тренуватися – цього замало. Якщо ми хочемо вийти на новий якісний рівень – потрібно працювати на сертифікованих стадіонах і з сертифікованими снарядами. Знаєте чому Климець весь час проситься на збори в Конча-Заспу? Тому що там є сектор і ворота. Коли спортсмен тренується метати в секторі, який складається з чотирьох кілків і сітки – то зовсім інші відчуття, інші влучання. А знаєте скільки коштує один стандартизований сектор для метань? Близько 17 тисяч євро. Це дуже великі кошти. ФЛАУ і Мінмолодьспорту поступово працюють над цим. Ситуація поліпшується. Проте одразу наситити Україну метальними секторами, на жаль, неможливо. Що стосується верхнього поля НСК «Олімпійський» - це питання не до мене. Єдине що скажу – чим більшою буде наша матеріальна база і конкуренція, тим краще.
 
І на завершення хотів би сказати декілька слів фейсбучним блогерам. Я, як головний тренер, був весь час поряд зі своєю командою, бачив її переживання. Я бачив, як тренується кожен атлет, яке в кожного було бажання гарно виступити і показати свій результат. Не вийшло. Я розумію, що за свої вчинки треба відповідати. Однак хотів би попросити цих блогерів – ще не виїхавши на чемпіонат світу, команда читала, як її поливають брудом, мовляв, «знову вони наметають». Я бачив в очах атлетів розпач від такої «підтримки». Ви там сидите у себе вдома за комп’ютерами, інколи навіть не в Україні, і навіть не здогадуєтеся про реальні проблеми наших атлетів. Чому я вас не бачу на наших змаганнях, блогери? Прийдіть, подивіться, попереживайте за команду, напишіть. Але вас не має поруч. Ви – вдома в кріслі за комп’ютером. Проте вилити бруд – це залюбки. Календар змагань з метань є у вільному доступі на сайті ФЛАУ. Приходьте, щиро вас запрошую. А щоб вам було легше зрозуміти наш вид – запрошую вас взяти участь в аматорських змаганнях, які ми з наступного року будемо проводити після кожного старту метальників. Ці змагання матимуть розважально-пізнавальний характер, головною їх метою буде популяризація метань. Отож, сподіваюся, до зустрічі.
Joomla template by ByJoomla.com