Ігор Главан: «20 кілометрів на Універсіаді не були легкою прогулянкою»

Ігор Главан на Всесвітній Універсіаді у Тайбеї фінішував шостим зі спортивної ходьби на 20 км, а у командному заліку виграв бронзову медаль на цій дистанції. Після повернення додому він прокоментував свій виступ.
 
Ігоре, цього сезону, на відміну від минулого, на офіційних змаганнях ви йшли лише одну дистанцію – 50 кілометрів. Чи здалася вам на фоні цього «двадцятка» легкою прогулянкою?
 
Не сказав би, що це була легка прогулянка, особливо враховуючи спеку, при якій ми йшли. За такої погоди ще жодного разу не стартував. Ще й вологість підвищена – виступати вдвічі складніше. Та й після 50 кілометрів організм ще не відновився, я не відчував тієї свіжості і стовідсоткової готовності, які були на чемпіонаті світу і Кубку Європи. Плюс у Лондоні я максимально виклався, тому на Універсіаді показати всього, що хотілося, вже не вдалося. Та враховуючи все це, виступ все ж був непоганим.
 
Ви цього року готувалися лише до дистанції 50 кілометрів. Чи робили якусь спеціальну роботу до «двадцятки» бодай перед Універсіадою?
 
Цього сезону ми дійсно не робили жодних спеціальних робіт для «двадцятки», це теж могло вплинути на результат. Вся робота велася на витривалість. А у той час, що залишився між чемпіонатом світом і Універсіадою, спробував трішки відпочити і вже десь за тиждень ми полетіли в Тайбей. Хотілося якомога сильніше відновити організм, але після «50-ки» робити це потрібно, звісно не два тижні чи десять днів, а впродовж місяця.
 
На 50 кілометрів у вас досить непогана заключна частина дистанції. Враховуючи все вище сказане вами, яку тактику обрали для змагань на Універсіаді? На що тут робили ставку?
 
Я ніколи не стартував 20-ку після 50-ки. Навпаки було, але так – жодного разу. Ми з тренером не знали, як організм буде реагувати у цій ситуації, адже замість відпочинку він отримав ще один старт. Тому ми не будували якихось чітких планів і не робили ставки на щось. Нашим завданням, у першу чергу, була командна медаль. А далі вже, як складеться. За чотири кілометри до фінішу я йшов третім, але свіжості якраз не вистачило. Десь за півтора кілометри я втратив призову позицію і фінішував шостим. Але це дало змогу нам стати третіми у команді. І я задоволений тим, як усе склалося у підсумку.
 
Оскільки крім індивідуальних на Універсіаді були ще й командні змагання, чи була якась командна тактика в нашій збірній?
 
Перші кілометри ми з Іваном Банзеруком йшли разом попереду, а хлопці вдвох позаду нас. Але з часом ці двійки почали розриватися; була не стільки боротьба з суперниками, скільки з погодою і самим собою. Суперники здебільшого готувалися саме до цього старту, не виступали на чемпіонаті світу, тому їм було легше посісти високі місця, ніж нам з Іваном.
 
Якщо говорити про команду, то імена Івана Банзерука й Андрія Гречковського вже досить відомі українським уболівальникам, у той час як Валерій Літанюк поки що для багатьох залишається темною конячкою…
 
Цей хлопець уже не вперше нас дивує. Він неодноразово гарно виступав на дистанції 50 кілометрів, цього року був у кроці від потрапляння на Кубок Європи. Думаю, він нас приємно здивує ще не раз і наступного року має всі шанси потрапити до п’ятірки, яка поїде на командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби у Тайцан.
 
Офіційні змагання цього сезону для вас завершилися, але ще залишається турнір у Китаї?
 
Так, планую там виступити. До речі, Тайбей і місце тих змагань на однаковій географічній довготі. Тому коли ми повернемося, нам уже має бути легше, адже ми вже проходили там акліматизацію. Думаємо там завершити сезон і вже після цього приділити максимум уваги відпочинку.
Фото (с)Іван Качківський
Joomla template by ByJoomla.com