Закулісся Бірмінгему-2018

Всі ми слідкували за чемпіонатом світу-2018 у приміщенні, який 1-4 березня приймав Бірмінгем (Велика Британія). Частково його підсумки вже підведено, детальний аналіз результатів ще попереду. Але традиційно подібні глобальні форуми – це не лише секунди, сантиметри та очки. Це й різноманітні зустрічі, перемовини, які матимуть вплив на подальший розвиток легкої атлетики як у світі в цілому, так і в різних країнах зокрема. Про роботу, яку провела українська делегація за лаштунками бірмінгемської арени, розповів президент ФЛАУ Ігор Гоцул:
 
- Я б відзначив декілька моментів, на яких варто зупинитися. Перший – взаємодія з Асоціацією Балканських легкоатлетичних федерацій. У лютому Україну було прийнято в члени АБЛАФ, і під час чемпіонату світу у нас відбулася зустріч з її президентом Доброміром Карамаріновим. Ми уточнили низку питань щодо стратегії розвитку Асоціації і місця в ній легкої атлетики України, підходів в організації змагань. Ми вже повідомляли про те, що Україна прагне наступного року взяти на себе проведення одного з чемпіонатів АБЛАФ. З паном Карамаріновим ми обсудили детальні вимоги щодо проведення цих змагань, права та обов’язки сторін, спільне бачення наших наступних дій.
 
Зрозуміло, що нам завжди є що обсудити з президентом ІААФ Себом Кое і президентом ЄА Свейном-Арне Хансеном. У нас відбулися діалоги з обома очільниками найвпливовіших легкоатлетичних інституцій. Якихось революційних рішень прийнято не було, але сам факт цих зустрічей – це вияв поваги до нас, можливість вдосконалення взаємодії ФЛАУ з ЄА та ІААФ. Окрім того, з віце-президентом ЄА Жаном Грасією ми детально обговорили наш давній проект про взаємодію з надання допомоги українському спорту з боку ЄА щодо впровадження клубної системи. Зараз закінчується підготовка дорожньої карти, ми обговорили наші завдання, шляхи реалізації цієї взаємодії, і вже нинішнього року розпочнемо активні дії в цьому напрямку.
 
- Наразі для українських легкоатлетичних збірних актуальним є питання екіпіровки. Чи вдалося просунутися у цьому напрямку?
 
- Під час перебування в Бірмінгемі ми продовжили роботу з підготовки нового спонсорського контракту щодо екіпіровки наших збірних. Нам вдалося просунутися по декільком важливим позиціям, і ми маємо підтвердження, що угоду буде підписано у квітні. І вже під час представлення нашого нового партнера ми зможемо дати відповідь щодо усіх питань з цього приводу: якого кольору буде форма, скільки її буде, тощо.
 
- І все ж таки вітрина чемпіонату світу – це безпосередньо змагання. До них була прикута вся увага вболівальників та фахівців легкої атлетики. І тут, на жаль, вперше в історії чемпіонатів світу у приміщенні, ми – без нагород.
 
- У мене з цього приводу двоякі відчуття. З точки зору статистики, відсутність медалей – це наш безумовний мінус, і тут у нас ще будуть серйозні розмови вже цього місяця на Виконкомі та Раді ФЛАУ, коли звітуватиме про свою роботу тренерський штаб. Але водночас за таблицею очок ми – 18-ті зі 143-х країн-учасниць чемпіонату світу. Позаду нас опинилися такі сильні легкоатлетичні держави, як Білорусь, Італія. Ми побачили низку досить оптимістичних моментів. Викликає повагу виступ Олексія Касьянова, який впевнено йшов серед лідерів у багатоборстві, підтверджуючи свій високий клас. Цього разу травма завадила йому реалізувати свої амбіції, але ми віримо, що Олексій зможе швидко відновитися. Це один з наших провідних атлетів, на якого ми сподіваємося. Я б ні в якому разі не пред’являв претензій Юлії Левченко та Ірині Геращенко. Дівчата ще досить молоді, лише рік тому увійшли в еліту. Ми дуже швидко звикли до їхніх перемог, але часто забуваємо, що формування їхнього спортивного характеру, вміння протистояти усіляким труднощам – ще в процесі становлення. Так, сьогодні вони не повною мірою себе реалізували, але це той безцінний досвід, який стане основою їхніх майбутніх перемог.
 
Високою формою порадувала Анна Плотіцина. З оптимізмом та сподіваннями ми спостерігаємо, як відбувається становлення Аліни Шух. Перед нею тут стояло завдання не за медалі боротися, а набиратися досвіду. Що вона впевнено робить. Дуже порадувала Анна Рижикова, яка повернулася після важкої травми і показала чудовий результат на 400-метрівці, на не «коронній» своїй дистанції. А разом зі своїми подругами по команді продемонструвала фантастичну боротьбу в естафеті. Дівчата порадували нас чудовим видовищем, на рівних боролися з найсильнішими командами світу – показали характер, зрілість і колосальний потенціал.
 
І в цьому сенсі у мене не має відчуття фіаско. Так, є тимчасові невдачі, робочі моменти, є те, на що потрібно звернути увагу. Але також є колосальний потенціал, який, я впевнений, буде реалізований.
Joomla template by ByJoomla.com