Юрій Тумасов – про Кубки Європи з легкоатлетичних багатоборств і участь у них спортсменів України

Європейська асоціація легкої атлетики запровадила проведення Кубків Європи з багатоборств (десятиборства в чоловіків та п'ятиборства в жінок) у 1973 році.Таке рішення було продиктовано перш за все значним зростанням майстерності європейських багатоборців та значним розвитком легкоатлетичних багатоборств у більшості країн цього континенту.
 
НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ТЕЗИ
 
Досить нагадати, що під час Олімпійських ігор у Токіо (1964 рік), Мехіко (1968 рік), Мюнхені (1972 рік) серед трійки призерів з десятиборства було дев'ятеро  європейців. Жіноче п'ятиборство до програми чемпіонатів Європи включили у 1950 році, а до програми Олімпійських ігор — у 1964-му. І вже тоді спортсменки, які представляли європейські країни, були лідерами світової класифікації.
 
Перший фінал Кубка Європи, якому передували півфінали, відбувся 22-23 вересня у місті Бонн (ФРН). Команди країн-учасниць мали складатися з чотирьох чоловіків і стількох же жінок. А до командного заліку тоді зараховували суму результатів трьох найкращих з них. До складу збірної СРСР, яка виступала у 1973 році, зокрема,  входили олімпійський чемпіон-1972 одесит Микола Авілов і провідна п'ятиборка країни донеччанка Надія Ткаченко. Команди країни тоді посіли другі місця.
 
З 1973 по 1991 роки Кубки з багатоборств проводилися раз у два непарні роки. За цей період у складі збірної СРСР українські спортсмени виступали 15 разів з десятиборства та п’ять разів з п'ятиборства. Чоловіча команда вигравала або ставала призером дев’ять разів  (I-3, II-2, III-4), а жіноча – десять (I-3, II-6, III-1).
 
В особистих змаганнях переможцями серед представників України ставали Леонід Литвиненко (Київ) і Надія Ткаченко (Донецьк). Срібними призерами — Микола Авілов, Олександр Невський (Київ) і Надія Ткаченко. Невський ще раз був бронзовим призером. Четвертими фінішували киянин Михайло Медведь (двічі) та по разу Павло Тарновецький (Львів) і Надія Ткаченко.
 
У 1977 році під час розіграшу Кубку Європи у Ліллі (Франція) Надія Ткаченко встановила світовий рекорд з п'ятиборства, набравши 4839 очок.
 
Найкращими у складі тих збірних команд спортсмени з України ставали шість разів з десятиборства (Л. Литвиненко — 1975 рік, О. Невський — 1978, 1985 р.р.,    П. Тарновецький — 1987 р., М. Медведь — 1989, 1991 р.р.), а з п'ятиборства – тричі (Надія Ткаченко — 1973, 1975, 1977 роки).
 
НАПЕРЕДОДНІ ЗМІНИ ВИДУ І ПІСЛЯ ЦЬОГО
 
У 1979 році Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (ІААФ) прийняла рішення про заміну у 1981 році жіночого п'ятиборства на семиборство. Тож в останнє жіноче п'ятиборство було включено до програми Олімпійських ігор у Москві-1980. Саме тоді Надія Ткаченко, прізвище якої наш читач уже добре знає, не тільки стала чемпіонкою цих Ігор, але й фінішувала зі світовим рекордом, набравши 5083 очка (100 м з/б — 13,29 с, штовхання ядра — 16,84 м, стрибки у висоту — 1,84 м, стрибки у довжину — 6,73 м, 800 м — 2.05,2 хв).
 
Нова ера легкоатлетичного жіночого багатоборства розпочалася 29-30 серпня 1981 року у Бірмінгемі (Велика Британія) під час розіграшу фіналу Кубка Європи. Тоді вперше на офіційних міжнародних змаганнях жінки змагалися з семиборства.
 
До складу збірної команди країни, яка виступала у Бірмінгемі, входила Катерина Гордієнко з Кривого Рогу. Команда посіла третє місце.
 
У період, про який ідеться, легкоатлетичні багатоборства активно розвивались у більшості регіонів України. З атлетами такого профілю працювали понад тридцять  тренерів. Під час проведення у республіці чемпіонатів і Кубків (а вони проводилися окремо від усіх інших легкоатлетичних дисциплін) на старт виходили до 100 учасників (чоловіків і жінок разом). А наші збірні команди  серед усіх вікових категорій були в лідерах на чемпіонатах СРСР.
 
Склад збірних чоловічих команд країни, які виступали на Кубках Європи, а вони складалися з чотирьох десятиборців, на половину складали атлети з України: у 1975 році до збірної СРСР потрапили Л. Литвиненко та М. Авілов, у 1987 році - П. Тарновецький та Іван Бабій (Запоріжжя), у 1989 році — М. Медведь та Анатолій Газюра (Львів). У 1985 році на Кубку (м. Крефельд, ФРН) у складі команди виступали три спортсмени України: О. Невський (8321очко), О. Апайчев (8112 очок), С. Попов (7581). Команда посіла перше загальнокомандне місце.
 
У 1977 році у складі жіночої збірної СРСР виступали Надія Ткаченко та Наталя Прокопенко з Нікополя.
 
Цікаво, що найкращі результати, продемонстровані під час проведення Кубків Європі серед учасників збірних СРСР до 1993 року, належали десятиборцю Олександру Невському (8321 очка, 1985 рік) і п'ятиборці Надії Ткаченко (4839 очка, 1977 рік).
 
ЗМІНИ У ЧАСІ ПРОВЕДЕННЯ ТА ПЕРЕХОДИ З ЛІГИ ДО ЛІГИ
 
З 1973 по 1985 роки багатоборці Європи змагалися за однойменний Кубок наприкінці змагального сезону — у вересні. Та популярність багатоборств зростала не тільки в Європі, а й у світі. Це, у свою чергу,  призвело до того, що міжнародний календар змагань швидко розширився, за рахунок того, що деякі з них набули статусу комерційних. Достатньо згадати старти легкоатлетів-багатоборців у Гьотцісі (Австрія), Талансі (Франція), Вальядоліді (Іспанія) та змагання в Італії зі щорічним перенесенням міста проведення. Статечні призи привертали все більшу увагу провідних легкоатлетів, яким стартувати наприкінці сезону було незручно. Тому в ЕА й прийняли рішення про перенесення з 1986 року проведення Кубків Європи з вересня на липень.
 
Перший липневий старт не обійшовся без прикрої сенсації. Ці змагання приймав Базель (Швейцарія), який зустрів учасників 40-градусною спекою... Багато спортсменок зазнало сонячних ударів і травм. А жіноча команда тодішньої НДР — шестиразова переможниця Кубків Європи – саме через це опинилася на восьмому місці та перемістилася у першу лігу. Жіноча збірна СРСР, попри спеку, посіла перше командне місце, а чоловіча — друге. У чоловіків найкращий результат у команді показав львів'янин Павло Трановецький (8183 очка), а другий – Іван Бабій з Запоріжжя (8102 очка).
 
Починаючи з 1993 року Кубки Європи з багатоборств стали проводити щорічно. Після розпаду СРСР Україна здобула можливість згідно з рейтингом власних багатоборців виступати чоловічою командою у Суперлізі, а жіночою — у Першій лізі.
 
Чоловіча збірна України на першому своєму старті у суперлізі, що проходив у фінському місті Оулу (10-11.07.1993 р.) фінішувала на восьмому місці, тож перейшла до Першої ліги. А наша жіноча збірна, перемігши, здобула можливість виступати у Суперлізі.
 
Наші багатоборки і у 1994 році не пасли задніх. Кожна з них, набравши понад шість тисяч очок, вивели команду на друге місце у Суперлізі. (Л. Тетерюк — 6274, І. Матюшева — 6165, Ж. Будиловська та М. Щербина — по 6048 очок кожна). Це був найкращий виступ нашої жіночої збірної за сумою набраних очок, де всі спортсменки набрали суму більше 6000.
 
З 1995 по 1998 роки чоловіча і з 1995 по 2001 роки жіноча команди виступали не стабільно, що призвело до їхніх переходів з Суперліги до Першої ліги і навпаки. До цього призвели таки чинники: зменшення кількості атлетів, які займалися багатоборством, скорочення кількості резервного складу, відсутність лідерів.
 
1998 рік. Чоловіча збірна посідає друге місце у Першій лізі і, діставшись Суперліги, успішно у ній виступає з 1999 по 2003 роки. Лідерами команди ставали Володимир Михальченко (1999, 2002 роки), Олександр Юрков (2000, 2001 роки). Юрков на Кубках Європи двічі вигравав першість у особистому заліку та набрав найкращу суму очок серед своїх земляків — 8380 очок у 2001 році в Арле (Франція). У 2004 році чоловіча команда опинилась у Першій лізі, де й виступала до 2007 року включно, фінішуючи у середині підсумкової таблиці.
 
А от друге місце, здобуте 2008 року, дозволило нашим чоловікам повернутися до суперліги і досягти успіху в ній у 2009 році, коли вони посіли друге місце. Її лідер – Олексій Касьянов (Запоріжжя) набрав у сумі 8245 очок, чого вистачило для срібної нагороди в особистому заліку. Тоді команда крім нього складалася також з Є. Нікітіна (7853 очок), М. Шульги (7523 очка), А. Марчугайтеса (6725 очок).
 
СПРАВИ ЖІНОЧІ
 
Жіноча команда з багатоборств, вигравши у Першій лізі у 2001 році, наступного 2002-го стала бронзовим призером у Суперлізі. Її тодішній склад: Н. Добринська (5923 очка), Л. Блонська (5844), Л. Ковальова (5614), М. Брюхач (5529). Але у 2003 році команда фінішувала восьмою, бо до заліку потрапили тільки результати двох спортсменок — М. Брезгіної (5737 очок) та Л. Ковальової (5365 очок), – і знову опинилася у Першій лізі. Щоправда, ненадовго. У 2004 році наші жінки вибороли першість і знову перейшли до Суперлігии. У 2005-му посіли друге командне місце. Це спільний здобуток Ю. Акуленко (5915), А. Мельниченко (5809), Л. Йосипенко (5782), М. Брюхач  (4699). У 2006 році наша збірна була п'ятою, а у 2007-му знову потрапила на третю сходинку п'єдесталу пошани (А. Мельниченко (6143), Л. Йосипенко (5753), Л. Ковальова (5347), Р. Гулая (5327).
 
ПРОВІДНІ ТА НАЙКРАЩІ З НАЙКРАЩИХ
 
Найкращий виступ нашої жіночої команди був у олімпійському 2008 році, коли збірна України піднялася на першу сходинку п'єдесталу пошани Кубка Європи. Було це на стадіоні, що носить ім'я чотириразової олімпійської чемпіонки — Фанні Бланкерс-Кун – у Генгело (Нідерланди). З наших семиборок найкращий результат показала Анна Мельниченко (6306 очок). А от здобутки її колег по команді: Людмила Йосипенко (6094), Вікторія Добринська(5787), Оксана Кузьмінок (5688). У наступні роки наші команди також перебувала на верхніх рядочках підсумкових протоколів.
 
2009 рік — третє місце (А. Мельниченко — 6380, І. Ахкозова — 5882, А. Фьодорова — 5552).
2010 рік – четверте місце.
2011 рік — друге місце (Л. Йосипенко — 5984, А. Фьодорова — 5881, І. Ахкозова — 5735, А. Мохнюк — 5498).
 
В особистих змаганнях найвагоміший внесок у виступи команди на рахунку Анни Мельниченко (Кременчук, Запоріжжя). Вона з 2005 по 2013 роки сім разів виступала у складі команди. В особистому заліку тричі ставала першою, по одному разу — другою і третьою. Її фінальна сума — 6380 очок, набрана у 2009 році у польському місті Щецин, найкраща серед  вітчизняних семиборок за всю історію їх виступів на Кубках Європи. Хороші результати у командних змаганнях багато років демонстрували Людмила Йосипенко (Київська обл.) та Юлія Акуленко (Дніпропетровськ).
 
ЗНОВУ НОВОВВЕДЕННЯ ТА ПЕРЕМІЩЕННЯ
 
У рік XXX Олімпійських ігор-2012 Кубок Європи з багатоборства не розігрувався. А з наступного 2013 року став проводитись у новому форматі.
 
Вперше в історії легкоатлетичних багатоборств командний залік у чоловіків і жінок став загальним. Склади команд залишилися такими ж — по чотири спортсмени обох статей. Найкраща команда визначалась за сумою здобутків трьох найкращих результатів в одних та інших. Україна змагалася у Суперлізі, проте фінішувала сьомою, а отже знову потрапила до Першої ліги. З наших чоловіків до десятки найкращих ніхто не потрапив, а у жінок Анна Мельниченко посіла друге місце (6260 очок), а Анастасія Мохнюк — восьме (5941).
 
Виступаючи у Першій лізі 2014 року, команда України посіла друге місце, а наступного року, вже у Суперлізі стала четвертою. Найкращими у тій команді виявилися Олексій Касьянов (друге місце, 8105 очок) та Аліна Фьодорова (перше місце, 6278 очок).
 
У 2017 році (у 2016 через Олімпійські ігри Кубкові старти не проводились) ЕА змінила саму назву змагань на командний чемпіонат Європи з легкоатлетичних багатоборств. А от формула проведення цих стартів залишилася без змін.
 
Перший чемпіонат приймала столиця Естонії — Таллін. І підсумком гострої і напруженої дводенної боротьби стала перемога збірної України, яка випередила господарів змагань на 306 очок! Третьою стала збірна Франції, яка поступилася збірній Естонії вісьмома очками.
 
От склад команди України: Олексій Касьянов (7958 очок), Ввасиль Іваницький (7801),  Руслан Малогловець (7160), Валентин Олійник (6817), Аліна Шух (6208), Дарина Слобода (5484), Римма Гордієнко (5479), Ася Бардіс (5098).
 
Лідером у команді десятиборців був Олексій Касьянов, який став другим в особистому заліку. Молода перспективна семиборка Аліна Шух (Київська обл.) перевершила всі сподівання вболівальників, випередила всіх більш досвідчених і старших за віком суперниць і стала першою в особистому заліку.
 
ЗГАДАЄМО ПРО ФАХІВЦІВ
 
Приємно усвідомлювати себе переможцями та ввійти до історії Європейської легкої атлетики «піонерами». Та варто пам'ятати, що другий командний чемпіонат прийматиме саме Україна. Станеться це у Луцьку 6-7 липня на стадіоні «Авангард». У тому, що саме ми прийматимемо такі міжнародні змагання, проглядається певна повага до України з боку ЕА. А це — результат спільної роботи з розвитку легкоатлетичного спорту та послідовність у кроках ФЛАУ по залученню міжнародних стартів на територію нашої батьківщини.
 
На думку автора, міжнародні змагання такого рангу можуть і повинні мати не тільки спортивний характер, а стати своєрідним навчально-спортивним семінаром для тренерів, які працюють, а, можливо, ще тільки хочуть працювати з багатоборцями. До того ж у нас з'являється можливість залучити до такого семінару не лише провідних фахівців України, але й іноземних тренерів. Це було би дуже суттєвою допомогою всім  вітчизняним «опікунам багатоборців».
 
Підкреслю, що в Україні були і є фахівці, які успішно спеціалізувались саме з багатоборства, і деякі з них достатньо відомі у світовій легкій атлетиці. Деяких з них уже немає на цьому світі, а ті, хто і сьогодні  радує нас появою нових прізвищ у легкоатлетичних багатоборствах, заслуговують всілякої допомоги і поваги.
 
Спочатку згадаю добрим словом тих, хто вже пішов від нас – львів'янина Дмитра Оббаріуса (у по воєнні роки засновника справжньої вітчизняної багатоборної школи, наставника  рекордсмена Європи Юрія Кутенка); Анатолія Коваленка (наставника срібного призера Олімпійських ігор Леоніда Литвиненка) з Києва; Євгена Сапронова (наставника олімпійської чемпіонки Надії Ткаченко) з Донецька; Олексія Гордієнка з Кривого Рогу, наставника чемпіонки країни Катерини Гордієнко, Дмитра Полякова (наставника олімпійської чемпіонки Наталії Добринської) з Вінниці.
 
З живих і діючих назву В. Кацмана (наставника олімпійського чемпіона Миколи Авілова) з Одеси, С. Терюхова (наставника призера чемпіонату світу П. Тарновецького, чемпіона Європи серед молоді М. Романюка) зі Львова, М. Стороженка,  М. Медведя з Києва,  Ю. Шкуропата,  О. та О. Ступаченків, М. Шух, Р. Пензарева, В. Шатковського — усі з Київської області,  Д. Льопу (тренера Івана і Вікторії Бабій та Олексія та Анни Касьянових) з Запоріжжя, О. Руєва,  Ж. Каруцу — обидва з Дніпропетровської області, Л. Переясловця, В. Ісправнікову — з Харкова, В. Козлову з Кременчука, В. Постемського, Р. Єрьоменко — усі з Вінниці... Проте це далеко не повний список тих, хто докладав та докладає зусиль для розвитку вітчизняних легкоатлетичних багатоборств.
 
Командні місця України на Кубках і командних чемпіонатах Європи з легкоатлетичного багатоборства
 
Рік
Десятиборства
Семиборство
Суперліга
Перша ліга
Лідер команди
Суперліга
Перша ліга
Лідер команди
1993
8
 
В. Колпаков (8075)
 
1
Ж. Будиловська (5846)
1994
 
1
В. Колпаков (8275)
2
 
Л. Тетерюк (6274)
1995
4
 
Л. Лободін (7856)
7
 
М. Щербина (5739)
1996
8
 
О. Юрков (7669)
 
4
Л. Тетерюк (5761)
1997
 
5
Ю. Журавський (7456)
 
2
Ю. Акуленко (5970)
1998
 
2
О. Юрков (7748)
7
 
Л. Блонська (5703)
1999
5
 
В. Михайленко (7717)
 
2
Л. Ковальова (5637)
2000
2
 
О. Юрков (8118)
7
 
Л. Блонська (5896)
2001
2
 
О. Юрков (8380)
 
1
Ю. Акуленко (6001)
2002
4
 
В. Михайленко (7556)
3
 
Н. Добринська (5923)
2003
4
 
С. Блонський (7674)
8
 
М. Брезгіна (5737)
2004
8
 
С. Блонський (7291)
 
1
Ю. Акуленко (6065)
2005
 
4
С. Андросович (7695)
2
 
Ю. Акуленко (5915)
2006
 
3
О. Касьянов (7599)
5
 
А. Мельниченко (6010)
2007
 
4
М. Шульга (7489)
3
 
А. Мельниченко (6143)
2008
 
2
О. Касьянов (7874)
1
 
А. Мельниченко (6306)
2009
2
 
О. Касьянов (8245)
3
 
А. Мельниченко (6380)
2010
6
 
Є. Нікітін (7724)
4
 
А. Мельниченко (6098)
2011
7
 
Є. Нікітін (7500)
2
 
Л. Йосипенко (5984)
 
місце команди (10-борство і 7-борство)
 
 
 
 
2013
7
 
В. Іваницький (7558)
 
 
А. Мельниченко (6200)
2014
 
2
В. Іваницький (7651)
 
 
А. Фьодорова (6090)
2015
4
 
О. Касьянов (8105)
 
 
А. Фьодорова (6278)
Командний чемпіонат Європи з багатоборства
2017
1
 
О. Касьянов (7958)
 
 
А. Шух (6208)
 
Юрій ТУМАСОВ,
державний тренер групи стрибків та багатоборств (1977 -1987 р.р.), Заслужений тренер України
 
Фото ©RIA Novosti, AFP, Валерій Білокрил, Павло Маменко
Joomla template by ByJoomla.com