«Тут певно ніколи не буває вітрів, настільки місто оточене горами з усіх боків», – ще перед змаганнями зазначив призер чемпіонатів світу і Європи, фіналіст Олімпійських ігор Андрій Проценко. Саме він був єдиним представником України на змаганнях Gala dei Castelli в Беллінцоні. Й хоч ані підтвердити, ані спростувати його припущення не могла, не відзначити, наскільки гори й справді «обійняли» місто, було неможливо.
Саме в такому затишному куточку після певної паузи, починаючи з 2011 року, відбувається турнір Gala dei Castelli. Місце, наближення завершення сезону, розуміння того, що чемпіонат світу позаду, – всі ці фактори, певно, й зняли принаймні зовнішній тиск, який попри спортивне свято часто відчувається навіть на одноденних турнірах, і дозволили принаймні декому з атлетів «відпустити» себе й насолоджуватися змаганнями.
«Я і взагалі думав, що цей мій останній турнір сезону. В змагальному календарі стартів більше не було, проте після перемоги розмовляв з менеджером, Жозе Прайя, і з’ясувалося, що, найімовірніше, ще буде можливість пострибати. Тому тепер будемо думати з Геннадієм Зуєвим, моїм тренером, про подальший план підготовки, – говорить Андрій Проценко. – Хочеться закінчити сезон на позитивній ноті й, в ідеалі, з найкращим результатом у 2023-му».
2.15 – 2.20 – 2.24 – легко, невимушено, з першої спроби. Саме так 4 вересня в Беллінцоні стрибав Андрій Проценко. На 2.28 він виходив лідером. І саме у нього були найкращі спроби й на цій висоті, навіть попри те, що планка не встояла.
«На 2.24 Джанмарко Тамбері, побачивши вболівальника, який мене підтримує, одразу попросив оплесків для мене й у інших. Це сприяло емоційному сплеску, якого, можливо, на 2.28 якраз і не вистачило, – розповідає Андрій Проценко. – Я дуже вдячний йому за це. Він справжній товариш у секторі для всіх стрибунів у висоту, відкритий і емоційний.
Третя спроба на 2.28 дійсно була дуже хорошою, мені вона сподобалася. Але відштовхування було заблизько. Потрібно було трішки відійти, але це теж було ризиковано, адже інколи буває так, що коли відходжу, починаю стрибати в довжину, а потрібно все ж у висоту. Хоча в Будапешті в кваліфікації розбіг був довший, але все це залежить від низки факторів: самопочуття, емоційного стану, покриття на стадіоні, погодних умов.
У Беллінцоні стрибалося, насправді, добре. Й в голові я вже злітав на 2.30. Чому тоді не переніс висоту? От якраз через розбіг і не наважився. Плюс, хотів розстрибатися й краще спіймати відчуття вертикалі».
На 2.28 не встояла планка й у суперників, включно з італійцем олімпійським чемпіоном, чинним чемпіоном світу та Європи Джанмарко Тамбері. 2.24 йому підкорилися з третьої спроби й за цим показником він став четвертим. Друге місце розділили поляк Норберт Кобєльскі й італієць Стефано Соттіле. Ну а переможцем став українець Андрій Проценко.
Більше того, 2.24 – це новий рекорд змагань. І тепер імена саме українців значаться серед рекордсменів зі стрибків у висоту як серед чоловіків, так і серед жінок, адже Ірина Геращенко, перемігши з 1.94 м в 2019 році, тепер ділить звання рекордсменки з норвежкою Ханне Хаугланд.
