Перше золото збірної України на чемпіонаті Європи з легкої атлетики завоювала Ольга Саладуха.
Перше золото збірної України на чемпіонаті Європи з легкої атлетики завоювала Ольга Саладуха.
В сектор для потрійного стрибка Ольга Саладуха вийшла лідером європейського сезону. І не лише змогла довести свою результативну перевагу над суперницями, а й покращити особисте досягнення нинішнього літа, а отже і результат у першому рядку європейського топ-листа. У своїй найкращій спробі донеччанка приземлилася на позначці 14м81см. Більш того, Ольга виконала стабільну і далеку серію стрибків: Х, 14.62, 14.80, Х, 14.81, 14.71. Навіть у своїй найслабшій спробі Ольга обійшла срібну призерку змагань Сімону Ля Мантію із Італії.
«Олю, на що налаштовувалася насамперед? Будь що показати високий результат чи перемогти?
Насправді, дуже хотілося встановити особистий рекорд і, можливо, навіть за позначкою 15-ти метрів… Сектор цьому сприяв повністю. Він швидкий і бігучий, на ньому легко стрибається. Щось подібне я відчувала хіба що в секторі Пташиного Гнізда Пекіна, але тоді у мене трохи не склалося зі стрибками, а сьогодні все пішло чудово. Але 14.81 стрибок хоч і далекий, проте не особистий рекорд. Втім, я дуже щаслива від того, що все ж таки змогла перемогти, бо дещо остерігалася росіянки. Вона має дуже високі особисті показники, але, вочевидь, у фінальній серії у неї просто щось не залагодилося.
Коло пошани стадіоном тобі здійснити не вдалося, але пробігтися з прапором ти змогла. Навіть зараз стоїш закутана в синьо-жовте полотнище.
А знаєте, не заважаючи на чималий досвід виступу на міжнародній арені я лише на Універсіаді в Таїланді могла відчути, що це за щастя. Хоча… тут воно куди більш насичене емоціями.
Олю, ти провела блискучий сезон. А зважаючи на те, що трохи більше року тому ти народила доньку, цей сезон набуває ще більшої цінності. Адже тренуватися, їздити по зборах, змагатися практично з немовлям на руках – це зовсім нелегко.
Завтра Діаночці виповниться рівно 13 місяців. Я вже дуже за нею заскучала, дуже хочу її побачити. Ви не уявляєте, як хотілося повернутися до неї з перемогою і радісними емоціями! Я не бачила доньку вже два тижні. Так надовго ми ще розлучалися за минулий рік. Сім місяців з дня народження Діани я повністю присвятила їй, а зараз мені допомагає мама. Щоб побути з онукою і вивільнити мені час для тренувань мама залишила роботу і зараз віддає усі сили Діаночці, поки що єдиній своїй внучці. Я дуже дякую мамулі за допомогу і хочу, щоб вона знала, що я це ціную і пам’ятаю про це завжди, де б і в якій би ситуації не знаходилася.
Дуже складно суміщати безсонні ночі з малям і насиченні тренування? Адже і там, і там ти маєш викладатися, не шкодуючи сил.
Знаєте, радість побути з донькою перекриває будь-які труднощі. Я не відчуваю зайвого навантаження від того, що мені потрібно раніше прокинутися, витратити більше часу на годування. Тощо. Я намагаюся проводити з Діаною стільки часу, скільки цього дозволяє тренувальний графік. І по максимуму. Я навіть на збори її беру з собою, оскільки мені так спокійніше. Вона вже місяців у п’ять вперше сказала слово «мама». Так приємно було це почути! А тепер вона ходить по квартирі з моєю фотографією і повторює «ма-ма-ма-ма-ма» до безкінечності. А я плачу, коли моя мама розповідає мені про це телефоном… Звісно, я спілкуюся з нею телефоном щодня навіть звідси. Мама говорить, що вона слухає мій голос і усміхається. Але сьогодні я ще не телефонувала. Це все ж таки день відповідального фіналу, а я точно знаю, аби поговорила з нею, то розплакалася б і витратила б масу емоцій, який могло не вистачити для перемоги…
Донька вже бачила виступи мами по телевізору?
Ще ні, оскільки Євроспорту у нас нема. Але я приводила її в манеж показати, чим займається мама. Думаю, вона вже усвідомлює, що у її мами нелегка робота, і що саме через це вона не може бачити маму часто.
До речі, з приводу нелегкої роботи. Вернутися у фізичні кондиції після народження дитини – це ще півбіди, а ось технічні напрацювання – куди складніші. Над чим більше всього працювали нинішнього року?
Після народження дитини я втратила 5 кілограмів від своєї бойової ваги. Спершу я дуже переймалася цим, але зараз думаю, що це просто моя знахідка! Я стала і легшою, і більш бігучою, і більш пружною… Одні плюси! Звісно, ми дуже багато працювали над технікою після повернення в сектор. Головну увагу приділяли просуванню, проходу вперед як під час розбігу, так і у самому стрибку. Якщо пам’ятаєте, то я чимало втрачала у результаті через те, що виконувала стрибок, як кажуть, скакаючи вгору. Нам більш-менш довелося скласти цільний стрибок, але він ще далеко не такий, який би нам хотілося бачити.
Яку останню установку перед заходом до кімнати скликання дав тобі тренер?
З Богом…»
Прес-аташе
