Так, заслужений тренер України Олег Вегнер щиро переконаний, що разом із своєю половинкою Оленою, «підійме з колін» легку атлетику на Волині та виховає справжніх чемпіонів, тим паче, що з
оновленим стадіоном «Авангард» заповітна мрія легко стане реальністю.– До Луцька нас запросили друзі. Вони розповіли, що в обласному центрі Волині облаштовують прекрасний стадіон. Тренерів такої кваліфікації, як я і моя дружина, на жаль, у Луцьку поки немає. Тому нас попросили приїхати, натомість із зони проведення АТО. Це чудово, що тепер маємо можливість готувати майбутніх чемпіонів з легкої атлетики й серед лучан. Мої колишні учні неодноразово ставали чемпіонами Європи. Разом з нами з Донецька переїхав і призер Чемпіонату України серед дорослих Данило Даниленко. Ще один вихованець отримав звання заслуженого майстра спорту, два – звання «міжнародника» й 15 чоловік стали майстрами спорту, – із захопленням розповідає Олег Іванович.
– У Луцьк потрапили завдяки Федерації легкої атлетики України, зокрема дуже допоміг Володимир Рудюк. До цього ми стукали в «двері» різних областей України. Але з усіх запропонованих варіантів Луцьк найбільше припав до душі. Напевно, так сталося тому, що в цьому місті тренерів цінують більше, ніж будь-де. Тут відношення до легкої атлетики – на найвищому рівні. Бо люди в цьому зацікавлені. Таке диво побачиш не усюди. В принципі, у рідному Донецьку в мене і моєї родини усе було добре до того моменту, поки не розпочалась війна, – підтримує чоловіка й дружина Олена, яка, до слова, також стала на тренерську стежинку.
– Страшно було покидати рідну домівку?
– Боязно було від того, що їхали у невідомість. Інше місто… Все, що могли, ми завантажили в авто і взяли із собою. А квартира і нажите добро залишилось там, в Донецьку, – зітхає пан Олег.
– Власне, яким був рівень легкої атлетики у Донецьку? Звісно, до початку війни…
– На жаль, поки що легка атлетика Волині значно «відстає» від донецької. Але, з нашою допомогою та бажанням працювати, а в динаміку роботи ми вже «вклинились», я переконаний, що легку атлетику області ми піднімемо, – зазначив легкоатлет.
– Уже взялися тренувати волинських спортсменів?
– Так. Поки що займаюсь зі студентами. Просяться на тренування дітки маленькі, але малюків ми поки що у групи не набираємо. Батьки постійно телефонують, але я прошу дати нам час втягнутися в роботу. Зате робимо активний відбір по школах міста, – каже донецький тренер.
– І, якщо у них є «база», ми зробимо з них чемпіонів. Я в цьому впевнена, – посміхається спортсменка.
– Як ви оцінюєте оновлений стадіон «Авангард» з професійної точки зору?
–
Реконструйований стадіон може дати найефективніші заняття для дітей, спортсменів, тут може тренуватися збірна України. Він відповідає усім нормам європейського стандарту, – зазначив Олег Іванович.– З технічної точки зору бігові доріжки сертифіковані, тому на стадіоні можуть проводити Чемпіонати України та Європи, – додала пані Олена.
– Якими є ваші плани на майбутнє?
– Ми приїхали до Луцька і з тим розрахунком, що залишимось тут жити назавжди і повністю підніматимемо легку атлетику на Волині. Я полюбив Луцьк з першого погляду: маленьке місто, чисте повітря, і, найголовніше, щирі й добрі люди, які завжди підтримають, допоможуть, підуть на зустріч. Жодних негативних емоцій від місцевих мешканців я не відчув. І в Донецьку, і в Луцьку є хороші люди, – чесно зізнався тренер зі сходу.
– На Волині є чудові діти. Можна сказати, що ми шукаємо таланти в області. І я переконаний, що з часом вони з’являться. Для того, щоб займатись спортом, потрібно, як мінімум, прийти на стадіон. Особисто я почав займатися легкою атлетикою з 16 років і при цьому отримав звання майстра спорту, був чемпіоном України. Тобто, у будь-якому віці можна прийти у спорт, якщо є бажання, прагнення, а ще працьовитість та трішки таланту. Кожен може досягнути високих результатів, – запевняє Олег Іванович.
– Тренерською діяльністю займаюсь з 2003 року. Спортом почала займатись з 15-ти років. Після народження доньки мене переслідували травми. У 26 років прийняла важке для себе рішення: кинути спортивну кар’єру і допомагати чоловіку. Тож, до мене прийшли діти і моя тренерська робота пішла вгору. Так, мої спортсмени почали масово ставати чемпіонами країни, отримувати звання майстрів спорту, подорожувати за кордон. Сподіваюсь продовжити ці починання і на Волині», – мрійливо посміхається пані Олена.
– Що можете побажати людям, які стали на широкий спортивний шлях?
– Досягнути високих результатів, аби стати гордістю області й країни в цілому. Стояти на п’єдесталі з прапором України в руках, – щиро бажає майбутнім чемпіонам спортивне подружжя.
До слова, не залишилась обабіч спорту й донька легкоатлетичної сімейки 13-річна Карина. Уже цього року дівчина зайняла друге призове місце в юнацькому чемпіонаті України з легкої атлетики.
Наразі Карина навчається в ЗОШ № 25. Дівчинка розповіла кореспонденту
Інформаційного агентства «Волинські Новини» Вікторії Семенюк про те, що у Луцьку їй вдалось знайти багато вірних друзів.«Головне у спорті – це бажання й працелюбність. І тільки тоді до вас прийде справжній успіх», – переконує юна спортсменка.
