За лічені дні у Римі відбудеться історична подія – перший в історії командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби. Не менш історичним був для скороходів і 2014 рік. Два роки, у Тайцані, проходив останній в історії Кубок світу зі спортивної ходьби. За весь час його проведення українцям не вдавалося перемогти, а у Китаї наші спортсмени зробили це двічі – у командних змаганнях на «двадцятці» серед чоловіків і в індивідуальних на цій же дистанції. Головний герой того старту, Руслан Дмитренко, не просто виграв, а ще і встановив національний рекорд – 1:18.37 год.
– Коли їхав у Китай, розумів, що національний рекорд може бути побитий. Того року на чемпіонаті України в Алушті й Іван Лосєв, й інші хлопці показали високі результати. Я там не виступав, але тренувався з ними і, судячи з нашої підготовки, припускав, що так буде і в Тайцані, але не з 1:19. Думав, час буде 1:19.20-1:19.30 години.
Зараз усе частіше піднімають питання про те, коли ж чоловіки пробіжать марафон з двох годин. У мене питання перед Римом: коли в Україні чоловіки знову пройдуть 20 кілометрів з 1:19?
Відповім так: значно раніше, ніж пробіжать марафон швидше, ніж за дві години.
У команди зразка 2016 року є шанси повторити успіх дворічної давнини?
Вони завжди є. Суперники залишились ті ж, тільки назву змагань змінили. Не буде росіян? Так, але минулого разу їхня присутність не зашкодила нашій перемозі. Шанси виграти медалі є і в командному, і в особистому заліках.
Для збірної була організована хороша підготовка. Були збори і в Туреччині, і в Киргизії, і у Ворохті. Не пам’ятаю такого, щоб для всієї команди були зроблені повноцінні збори в горах, хоч і в різних місцях. Перед від’їздом у Рим ми майже всі готувалися у Конча-Заспі. З нами є і лікар, і два масажисти. Тобто все сприяє хорошому результату.
А що можете сказати про вашого новачка, Костянтина Пузанова?
Він у 2014 році показав високий результат – 1:20.12 години. Після цього у нього був спад. Зараз вперше поїхав з нами на збір у гори, в Кутахію. Ми тренуємося разом і хоч виконуємо дещо різну роботу, все ж можу спостерігати за його формою. І він підтягується.
Цього року Туреччина стала для вас ледь не другою домівкою?
Спочатку ми там були на зборі в Анталії, а після чемпіонату України поїхали в Кутахію. Вперше були в тих горах, хоча висота знайома. Раніше ми тренувалися десь на висоті 900 метрів. Цього ж разу це були приблизно 1000 метрів. Тож все пройшло згідно з планом.
Взимку і у квітні ми виконали основну роботу. А зараз, у Конча-Заспі, головне завдання підтримати форму і добре підвестися до змагань. Краще вже не зробиш, можна лише нашкодити. Тому без зайвих експериментів.
Інколи від атлетів доводиться чути, що вони не вгадали зі спуском з гір…
На яку висоту не підіймайся, спуск з гір завжди приблизно однаковий. Але він індивідуальний. Я виступав на 19-й день, і мені це підходило. Натомість деяким спортсменам не дуже, їм зручніше йти, наприклад, на 21-й день. Тут дуже важливо не помилитися. Ці два-три дні потрібно підібрати саме під себе і за необхідності відкоригувати.
Цього року ви жодного разу не виступали за кордоном. Так і не пригадаю, коли ще таке було.
Я й сам не пригадаю. Минулого року дещо втратив форму, тому зараз вирішили привести себе до ладу, попрацювати і після чемпіонату України їхати відразу на командному чемпіонаті світу. Це два офіційні старти першої частини сезону – і на них хочеться виступити гідно.
Тим більше, що у Римі буде боротьба ще й за олімпійські ліцензії?
Норматив у мене є, але він є й у інших хлопців. Одне місце у нас уже зайняте Ігорем Главаном завдяки його четвертій позиції на чемпіонаті світу у Пекіні. Ще два – вакантні. За них і будемо боротися.
Вже цікавилися погодою у Римі у дні змагань?
Особисто я ні. Хоча знаю, що інші спортсмени це робили. Не думаю, що різниця у кліматичних умовах буде надто великою з Україною. З Києва до Рима, що з Києва до Вінниці. Тільки не машиною, а літаком (посміхається).
Географія спортивної ходьби розширюється з кожним роком…
Ще кілька років тому говорили про те, що спортивна ходьба є у Росії і Китаї. А зараз погляньте на п’єдестал – на нього піднімаються спортсмени з таких країн, де раніше ходьби і не було. Наприклад, у Швеції з’явилися скороходи з досить пристойними результатами. Добре, хоч у Кенії ще не ходять… Хоча і там ходять, але ще не на тому рівні.
Фото: ©AG Giancarlo Colombo
