У Торуні триває чемпіонат Європи з легкої атлетики в приміщенні. На дистанції 800 метрів серед чоловіків Україну представляли два атлети – Олег Миронець і Євген Гуцол.
Миронець потрапив до одного забігу з чинним чемпіоном Європи іспанцем Альваро Де Арріба та дворазовим призером чемпіонатів світу Амелем Тука з Боснії і Герцеговини. Проте українець дивився не на авторитет і титули суперників, а на свою мету і мчав саме до неї.
Дуже впевнено провівши біг і поборовшись до останнього на фініші, Олег став другим (1:49.76 хв), що дозволило йому вийти в півфінал.
«В мене був сильний забіг, можна сказати, з родзинкою, тому психологічно було складно. Але все пройшло добре. Я зрозумів, що суперники такі самі, як і я, і потрібно брати й бігти, – говорить Олег Миронець. – Підготовка була довга, і я хотів показати те, що ми напрацювали. Мене підтримав тренер, порадив триматися за лідером і займати хорошу позицію. Щодо фінішу, то він у мене хороший.
Суперники вибрали тактику, яка мені дуже сильно підходила, і це була їхня помилка. Тепер, у півфіналі, буду боротися далі і намагатися потрапляти у фінал».
Євгену Гуцолу вийти до півфіналу не вдалося. Він подолав 800 метрів за 1:49.хв, але такий результат дозволив бути в його забігу лише п’ятим, у той час коли для потрапляння далі необхідно було фінішувати серед перших трьох.
«Сьогодні не вдалося майже нічого, – говорить Євген Гуцол. – Біг був поганий не стільки тактично, скільки фізично було складно. Відчуття в ногах не такі, як мають бути.
Основна ціль на цей рік – потрапити на Олімпійські ігри. І ми підводили пік форми на ті старти, на яких було реальніше взяти очки. Такий турнір у мене був 3 лютого в Остраві, де я встановив особистий рекорд. А до того десь два тижні випало через травму, і, думаю, якраз того, що недопрацював у той час, якраз і не вистачило для того, щоб дотримати форму до чемпіонату Європи.
Але попри все у Торуні прагнув вийти у півфінал, боровся. Коли ми зійшлися на одну доріжку, у мене була дуже зручна позиція, третя. Розрахував, що так ми пробіжимо метрів 400, але вже на відмітці 250 метрів мене почав обходити один спортсмен, я намагався підлаштуватися за ним на другу доріжку, в результаті пропустив ще двох атлетів і з вигідної третьої позиції перемістився на шосту. Не чекав такого. Але повторюсь, якби був у кращій формі, відіграв би.
Розумів, що вже все втрачено, але хотів обігнати хоча б кого зможу, адже боротися завжди потрібно до останнього. Особливої радості це не принесло, бо між п’ятим і шостим місцем ніякої різниці. Але хочеться бути чесним перш за все перед собою і тренером. Тому до останнього кроку намагався покращити становище.
Серед віртуальних уболівальників був мій маленький син Міша. Це була ідея моєї дружини. І це дійсно надихало мене. Нехай він був у Торуні лише на фото, але я шукав його поглядом і хотів побачити».
