Українська стрибунка у висоту Ірина Геращенко з результатом 1.92 м посіла п’яте місце на чемпіонаті світу з легкої атлетики в приміщенні. Про перші дні війни, про те, як вона опинилася у Марини Бех-Романчук і бодай пригадала відчуття під час тренувань Ірина розповідала в інтерв’ю Європейській легкій атлетиці.
Після виступу в розмові з Людмилою Якушевою вона розповіла про відчуття під час змагань та важливість перемоги Ярослави Магучіх для всієї України.
“Намагалася довіритися своєму тілу, ногам, вмінням і робити стрибок, адже я його не відчувала взагалі. Розуміла, що можу стрибнути на 1.92-1.95, – говорить Ірина Геращенко. – На старт виходила спокійно, але коли бачила напис “Україна”, ставало дуже боляче. Коли під час представлення оголошували, що ми з України, я плакала.
Плакала й після того, як подолала 1.92, оскільки тренування були дуже погані. Так, я хотіла стрибати, не ставила ніяких блоків, проте ми всі все прекрасно розуміємо…
У нас у Белграді хоч і невелика, але дуже дружня команда. На трибунах були всі крім тих, хто виступає ввечері. Я чула кожного нашого глядача, інших вболівальників. Дівчата в секторі подякували за синьо-жовті стрічки у волоссі та побажали стійкості, твердості й успіху нашій Україні. Абсолютно всі вони за Україну.
Дуже рада за Ярославу. Вона молодець і боєць, що показує вже не вперше. Ця перемога дуже потрібна Україні, дякую за неї, адже вона присвятила її всій армії, всім військовим, всім, хто зараз захищає Україну. Це дуже сильно!
Чи здивував мене п’єдестал? Розуміла, що Паттерсон добре готова. По стрибках було видно, що Дубовіцкая теж у хорошій формі, хоча думала, що в трійці буде Вуковіч. Звісно, себе теж ставила на п’єдестал, але об’єктивно розуміла, що за тих обставин, в яких перебувала, з урахуванням тих тренувань, які були, зробити це буде складно.
Після чемпіонату свту ми їдемо на збір у Португалію, де будемо готуватися до літнього сезону. Хоча дуже складно, адже подумки я в Україні й дуже хочу додому. Постійно читаю новини, але щоразу відкриваючи їх, боюся побачити там свій район. Взагалі страшно від того, що відбувається! Але не можу не читати, адже маю знати, що відбувається вдома.
Не знаю, наскільки нам вдасться на зборі відволікатися й робити свою справу, коли в Україні відбуваєються справжні жахіття. Але сподіваюся, ми з моїм чоловіком, який є тренером збірної і відповідатиме за організаційні моменти збору, тренеркою Іриною Пустовойт і Юліею Левченко підтримаємо й допоможемо один одному. Дякую всім, хто зараз в Україні й захищає її. Ми обов’язково вистоїмо!”