Одразу дві українські стрибунки потрійним, Марія Сіней і Ольга Корсун, взяли участь у змаганнях бронзової серії Світового континентального туру в Женеві (10 червня). Марія з результатом 13.71 м стала четвертою, а Ольга Корсун посіла п’яту сходинку (13.54 м). Перемогла Теа Лафонд з Домініки (14.47 м).
Проте якщо Вікторія Ткачук і Катерина Климюк, які бігли, відповідно, 400 метрів з бар’єрами й «гладкі», залишилися задоволені змаганнями, то стрибунки потрійним мали дещо протилежний настрій після їхнього завершення.
– Чесно кажучи, мені не дуже сподобалася організація, – ділиться враженнями Марія Сіней. – Ми не знали, хто за ким стрибає, аж поки не почали самі запитувати організаторів, у секторі не було води, початок наших змагань затримали хвилин на 15, що досить багато.
Недоліки в організаційних моментах, безумовно, заважають, але є якась частинка, яка заготована і якій ніщо не стане на шляху?
Так, але мені сьогодні було дуже важко! Приблизно десять днів тому теж мала старт, і там я з першої спроби попадала і в розбіг, і в стрибок. А тут навпаки. На розминці жодного разу не потрапила на планку, в результаті, довелося дуже багато віднести. Доріжка мені взагалі не пасує, вона для мене дуже жорстка. І під час потрапляння на планку, з неї летіло дуже багато води й бризк, чого не повинно бути.
Які змагання заплановані наступними?
Через десять днів маю турнір у Німеччині. Це челленджер, не бронзова серія. Але мені потрібні п’ять непоганих стартів, щоб мати більш-менш хорошу позицію у рейтингу.
Минулого року рейтинг зіграв дещо проти вас?
Так, мені було дуже прикро. Минулого року влітку не проводили чемпіонат України, й мені для потрапляння на чемпіонат Європи не вистачило буквально десь трьох очок.
Ви зараз живете й тренуєтеся в Німеччині?
Так. В жодному разі не хочу образити своє рідне місто, Нікополь, але раніше мені здавалося, що воно не настільки класне й розвинуте, як, можливо, деякі інші. Але зараз, коли приїхала в Німеччину, думаю, що жила, як у найкращих казках і фільмах. Мені здається, що навіть умови для тренувань у нас були кращі, при тому що в мене зараз хороший стадіон…
Насправді, складно, адже мої рідні – бабуся, дідусь, тітка – лишилися вдома. Я постійно з ними на зв’язку; у них дуже непроста ситуація: щодня обстріли, зараз майже немає води. Вони погано це переносять, а я ще гірше. Кожні 15 хвилин оновлюю новини зі свого рідного міста, й дуже тяжко дивитися, що з ним відбувається.
«Після змагань більше негативних, аніж позитивних емоцій. Але є позначка, від якої ми відштовхуємося, – говорить Ольга Корсун. – Розраховувала стрибати приблизно за 14 метрів, але не вдалося. Сьогодні так, минулого тижня було краще. Тепер подивимося, як буде завтра в Аннесі, де відбудеться наступний старт з цієї ж серії.
Цього сезону прагну стабільно стрибати за 14 метрів, а далі, як карта ляже».
