Коли знаєш бодай частинку історії спортсмена, яка стоїть за тим чи іншим виступом, результати з цифр і чисел перетворюються у щось значно більше. Марина Бех-Романчук, сильно травмувавшись, ризикувала пропустити не лише чемпіонат Європи, а й Олімпійські ігри. Проте й вона, й уся її команда робили дійсно можливе й неможливе для того, аби вона приїхала в Париж і виграла те, на що заслуговує чи не більше за всіх.
Етап «Діамантової ліги» в Монако подарував перші промінчики надії. Небезпідставно сподівалася Бех-Романчук на успіх і після кваліфікації. А у фіналі віддавала всю себе задля цього. Проте спочатку два заступи й потім 13.98 перекреслили значно більше, ніж вихід до першої вісімки, а з ним і подальшу боротьбу за медалі. Й сповнене розчарування й болю «Ну як же так…» її тренера Вадима Крушинського, який як ніхто інший знав і розумів, скільки стояло вже за одним виходом у сектор, було не менш промовистим за сльози самої Марини після виступу.
«Я не згадувала про те, що було за спиною, адже є тут і зараз; минуле неважливе. Тим більше було чимало перемог, а не лише поразок. Тож налаштовувалася на те, аби якомога краще зробити третю спробу, – сказала Марина Бех-Романчук у коментарі «Суспільному.Спорт». – З огляду на все, що трапилося, підготовку, яку пройшла, на жаль, важко назвати підготовкою. Останні три тижні й узагалі були найскладнішіми для мене. Я зробила все можливе цього року. Але на мою думку, він пропущений».
Зовсім не так, як планував, виступив на Олімпійських іграх у Парижі й чоловік Марини плавець Михайло Романчук. Спочатку він не пройшов кваліфікацію на дистанції 800 метрів, а згодом, через хворобу, й узагалі був змушений знятися зі змагань.
«Це однозначно важкий рік для моєї сім’ї. Ми просто маємо його пережити», – зі сльозами підсумувала Марина.
