Участь срібної призерки чемпіонату Європи-2022 з бігу на 400 метрів з бар’єрами Вікторії Ткачук в Олімпійських іграх тривалий час була під питанням. Як і те, що зможе вона бігти бодай без болю… Та з допомогою рідних і близьких, які весь цей час підтримували її, Вікторія зуміла перебороти труднощі й таки вийти на доріжку Стад-де-Франс.
І хоч результат у першому колі, з одного боку, засмутив Ткачук і вона не могла стримати сліз після виступу, з іншого, вона вже здобула неабияку перемогу. А тепер, у втішному раунді, зможе більше відпустити думки й спробувати поліпшити час. А з тим, хто знає, можливо, й вийти в наступне коло…
«Не знаю, скільки разів відштовхувалася від дна й знаходила сили, щоб щодня робити бодай щось, – говорить Вікторія Ткачук. – Для мене дійсно складно виходити на доріжку, коли я не готова на сто відсотків, проте я змагалася сама з собою, щоб показати собі, сім’ї, брату, друзям, що й можу зробити це навіть попри труднощі.
Ці люди знають, як проходив кожен з днів моєї підготовки, як складно це було. Як і інші атлети, зокрема, з якими тренуюся. Фемке Бол також підтримувала мене весь час. Всі вони говорили, що якщо я зможу вийти на старт після всього, через що пройшла, й попри біль, якщо зроблю все, що можу, це вже буде золотом для мене.
Коли я втратила кілька місяців повноцінних тренувань, то, зрозуміло, не могла підготуватися за пару тижнів. Та водночас усвідомлюю, що результат, який показала, не назвеш хорошим і мені за нього соромно, але принаймні це було без болю. Й наступного разу це має бути швидше. Шанс зробити це вже тут, ще є. Але ніколи не думала, що відкриватиму сезон на Олімпійських іграх».
