2 червня виповнюється 90 років з дня народження уславленого українського легкоатлета, дворазового олімпійського чемпіона, чиє ім’я закарбувалося в історіі світового спорту – Володимира Степановича Голубничого.
Володимир Голубничий був одним із найвидатніших майстрів спортивної ходьби за всю історію легкої атлетики. Корінний сумчанин і відданий спартаківець, він лишався вірним рідному місту вподовж усього життя, попри численні запрошення та привабливі пропозиції переїхати до столиці чи за кордон.
За свою феноменальну спортивну кар’єру Володимир Голубничий взяв участь у 118 змаганнях, де стартував 128 разів. Загалом, на офіційних стартах він подолав 2181 км, провівши в режимі максимального змагального навантаження 158 годин і 17 хвилин.
Його кар’єрний доробок вражає своєю стабільністю: 71 раз він перетинав фінішну лінію першим, 25 разів виборював срібло і 8 разів – бронзу.
Володимир Степанович пʼять разів брав участь в Олімпійських іграх і здобув повний комплект олімпійських нагород на дистанції 20 км: двічі ставав олімпійським чемпіоном (у Римі 1960 року та Мехіко 1968 року), виборов бронзову медаль у Токіо 1964 року та срібну нагороду в Мюнхені 1972 року. На чемпіонатах Європи Голубничий став чемпіоном у 1974 році, а також здобув «срібло» (1966) та «бронзу» (1962). Серед його досягнень святого рівня – два «срібла» Кубка світу зі спортивної ходьби (1967 та 1970 роки).
Володимир Голубничий був одним із лідерів світової спортивної ходьби свого часу, про що свідчать встановлені ним вищі світові досягнення на дистанції 20 км у 1955 та 1958 роках. На національному рівні він шість разів ставав чемпіоном СРСР і сім разів – чемпіоном УРСР.
За видатні спортивні результати та внесок у розвиток спорту Володимиру Голубничому було присвоєно звання Заслуженого майстра спорту СРСР (1960), Заслуженого працівника фізичної культури УРСР (1985) та Заслуженого тренера УРСР (1986). Його заслуги отримали також широке міжнародне визнання: у 2000 році спортсмен був нагороджений Срібним олімпійським орденом, а у 2012 році його ім’я було включено до Зали слави World Athletics. Крім того, у 1995 році Володимиру Голубничому присвоєно звання почесного громадянина Суми.
Держава також високо оцінила його внесок у розвиток українського спорту. Володимир Степанович був повним кавалером ордена «За заслуги», яким був нагороджений у 2002, 2007 та 2016 роках, а у 2021 році він отримав орден князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Навіть після завершення професійної кар’єри Володимир Степанович продовжував перемагати: у 1991 році на ІХ чемпіонаті світу серед ветеранів спорту він виборов золото з новим світовим рекордом на дистанції 5 км (у віковій групі 55–59 років) та командне золото на 20 км.
Володимир Голубничий залишив по собі не лише кубки та медалі, а й потужну базу для розвитку майбутніх поколінь. З 1971 року в Сумах функціонує Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з легкої атлетики, яка гордо носить його ім’я і де сам Володимир Степанович довгі роки працював тренером та завучем. Він передавав свій досвід як член НОК України, очолював Спілку спортсменів-ветеранів Сум та був почесним президентом обласної ради ФСТ «Спартак». Його роздуми та філософія спорту зафіксовані у його книгах «Чотири олімпійські сходження» (1976) та «Чому люди ходять» (1981).
Володимир Степанович був людиною великої життєвої мудрості, надзвичайної скромності, інтелігентності та порядності. Завжди зібраний, акуратний і серйозний – як на доріжці, так і в повсякденному житті. Його унікальний шлях – це найкращий приклад гармонії та тривалого, красивого життя у великому спорті. Пам’ятаємо нашого видатного земляка і пишаємося його спадщиною!