З якого б куточку України чи Європи ви не приїхали до Львова на «Меморіал Дем’янюка», ви завжди почуватиметеся тут як вдома. Це й не дивно, адже головні організатори міжнародного турніру зі стрибків у висоту – сім’я Олексія Дем’янюка та його друг Валерій Лебедюк.
Син Олексія Дем’янюка Дмитро та дружина Тетяна Маркевич розповіли про те, як народилася ідея проведення турніру та що він значить для їхньої сім’ї.
Прогрес турніру складно не помітити. Та все ж, що відрізняло змагання у 2013-му від попередніх років?
Дмитро Дем’янюк (Д. Д.): Відрізняли ті моменти, які непомітні глядачам. Ми зробили головний акцент на покращення рівня умов для спортсменів: їх проживання, харчування. Всі жили у дуже хорошому готелі, було добре організовано транспортне сполучення.
Хотілось би трішки вищих результатів змагань. Так сталося, що з різних причин багато сильних спортсменів відмовилися від участі у турнірі. Це і наші фіналісти Олімпіади Богдан Бондаренко і Андрій Проценко, і срібний призер чемпіонату світу Алєксєй Дмітрік та чемпіон Європи серед юніорів Нікіта Аніщенков з Росії.
Ще не вдалося перейти в інший зал. Ми дуже старалися це зробити, але нам фізично не вистачило часу. Проте турнір був проведений досить непогано і у майбутньому будемо рости.
Багато людей відмічають камерність і душевність турніру. Що він значить для вас?
Тетяна Маркевич (Т. М.): Це свято моєї сім’ї і мого чоловіка. У нього на пам’ятнику написано: «Не помирає той, кого пам’ятають». Це свято спорту і нашого улюбленого і сімейного виду – стрибків у висоту.
Пам’ятаєте, як народилася ідея проведення «Меморіалу Дем’янюка»?
Т. М.: Усе відбулося спонтанно. В інституті фізкультури протягом двадцяти років проводився «Новорічний день стрибуна». У тих змаганнях ще брав участь Олексій. І коли його не стало, усі сказали, щоб ми на його честь проводили ці змагання.
Д. Д.: Згодом турніри розділилися. «Новорічний день» стрибуна лишився сам по собі, він проходить перед Новим роком. А «Меморіал Демянюка» трохи змістився у календарі й відкриває міжнародний сезон в Україні.
Тетяно, вам, як матері, легше проводити турнір, коли Дмитро поряд чи коли він у секторі?
Т. М.: Коли він у секторі. Мені тоді цікавіше.
Д. Д.: Я тут не програю.
Т. М.: Коли Дмитро стрибає, у глядачів набагато сильніші емоції. Він львів’янин, всі на нього чекають.
Дмитре, а ви повністю пропускатимете зимовий сезон?
Д. Д.: Не можу сказати остаточно «так» чи «ні». Рішення повністю пропускати сезон, як такого, не було. Готуємося, проводимо реабілітацію і коли буду цілком здоровим, тоді вийду у сектор. Стрибати, не відновившись, не має сенсу. Я не задовольню ні свої амбіції, ні глядачів, і не зможу показати високий результат. А заради чого тоді змагатися?
Фото взято з сайту galsports.com
Читайте також:
