У другий день юнацького чемпіонату світу з легкої атлетики дівчата розіграли нагороди зі штовхання ядра. Емель Дерелі з Туреччини приїхала в Донецьк лідером світового сезону і двічі підтвердила свій статус, встановивши рекорди змагань як у кваліфікації, так і в фіналі. Фінальні 20,14 м стали до того ж найкращим результатом сезону та найкращим національним юнацьким досягненням.
Після виступу переможниця так прокоментувала свою перемогу: «Виграти чемпіонат світу для мене було значно важливіше, ніж встановити рекорд змагань. Хоча не скажу, що перемога стала для мене сюрпризом, адже я їхала в Донецьк лідером світового сезону і дуже наполегливо і тяжко працювала заради цієї медалі. Я живу і тренуюся у маленькому містечку Зонгулдак поблизу Анкари. Легку атлетику відкрила для себе чотири роки тому. На сьогодні штовхання ядра – мій основний вид. Проте інколи можу вийти і в сектор для метання диска».
На жаль, українки до основного кола змагань не потрапили, проте люб’язно погодилися прокоментувати свої виступи.
Катерина Косенко (15,11 м; 19-е місце): «Прикро, що змагання так скінчилися. Була готова на більше, ніж показала. У другій спробі ядро висковзнуло з рук. А що сталося в третій, навіть пояснити не можу. Тренер був на трибунах. Тепер ми з ним детально розберемо кожну з моїх спроб і зробимо все можливе для того, щоб наступного разу виступити значно успішніше.
У Донецьку до чемпіонату світу підготували хороші стадіони. Особливо мені сподобалися сектори. В них було приємно тренуватися й виступати.
Напередодні старту мене не було на трибунах. Вирішила зберегти емоції, прогулялася парком, відпочила.
Чи залишаться позитивні враження? Звичайно, так. Наприклад, від атмосфери. Але головне, що підтвердила норматив КМС на змаганнях світового рівня».
Анастасія Чапаєва (14,88 м; 25-е місце): «Шкода, що кваліфікація була зранку. У такий час мені навіть тренуватися складно, завжди відчувається в’ялість. Так сталося, що розминка мені далася навіть легше, ніж змагальні спроби. Хоча в ній я не напружувалася.
Чи не заважали виступати травми? Хіба що психологічна. Напередодні все було чудово, навіть прийшла на стадіон вболівати за нашу команду. Підтримувала й штовхальників ядра, і Вікторію Небощицьку (метання списа. – прим. авт.). Чи не залишила всі емоції на стадіоні ще тоді? Ні, і ані крапельки не шкодую, що прийшла на трибуни. У той момент була готова штовхнути на 16 метрів. Але ранок – не мій час. І поки що поборотися з цією проблемою мені не вдається.
Звичайно, засмучена виступом, але не буду брехати: чемпіонат світу – це чудово. Познайомилися тут з багатьма суперницями. Вони з російськомовних країн. Але в секторі не звертала на них уваги, завжди зосереджуюся на собі.
Тепер у мене є досвід виступу на світовій арені. Сподіваюсь, він допоможе мені в майбутньому реалізовувати все, на що здатна».
