Рекорд світу зі стрибків у довжину серед жінок з 1988 року належить Галині Чистяковій (м. Ізмаїл, Одеська область). Саме того року спортивна громадськість країни відзначала 100-річчя вітчизняної легкої атлетики. Петербург для проведення міжнародного Меморіалу братів Знаменських було обрано зовсім не випадково.
Дещо з історії. У дачному селищі Тярлево під Петербургом у 1888 році група учнівської молоді створила гурток для занять легкою атлетикою і це вважається початком розвитку легкої атлетики в колишньому СРСР.
За відомостями дослідників розвитку спорту, в Російський імперії перші відомі змагання відбулися 21 травня 1858 року у Миколаєві. Їх влаштували військово–морські офіцери для матросів і солдатів. Регламент проведення змагань включав три забіги на півтораверстову відстань, а ввечері – фінальний забіг.
На меморіалі братів Знаменських 1988 року змагалися найсільніші спортсмени світу. В секторі для стрибків у довжину Галина Чистякова почувалася впевнено й була націлена на демонстрацію хорошого результату. До цих змагань вона підійшла добре підготовленою і фізично, і психологічно. Зрештою, в одній з її спроб судді зафіксували результат 7.52 м, що було світовим рекордом. Рефері змагань — Юрій Федорович Цасюк (м. Київ), відомий тренер, педагог, суддя Всесоюзної категорії, нині Заслужений тренер України — після перевірки затвердив результат.
Легкою атлетикою Галина почала займатися в 10 років. Її тренером в ДЮСШ спортивного товариства “Водник” була розумна жінка — Тетяна Іванівна Мордашова, чудовий педагог і обдарований тренер. Через шість років наполегливих тренувань до Галини прийшов неабиякий успіх: вона встановила юніорський рекорд країни. В Україні та в Союзі в неї була гідна суперниця — одноліток з Києва Люба Поздняя (тренер — Зорій Крейніс). Обидві разом успішно виступали на всіх змаганнях і боролися за призові місця.
Спортивна кар’єра Галини була дуже успішною. Вона багато разів ставала чемпіонкою СРСР, тричі чемпіонкою Європи й одного разу чемпіонкою світу зі стрибків у довжину. Виграла змагання на Іграх Доброї волі (1986 рік, Москва), а на Олімпійських іграх в Сеулі 1988 року завоювала бронзову медаль. До речі, на змаганнях трійка призерок показали на сьогоднішній день найкращі результати зі стрибків у довжину на Олімпійських іграх.
Випробувала Галина, й не без успіху, свої сили і з потрійного стрибка: у 1990 році на чемпіонаті Європи в Глазго двічі сходила на найвищу сходинку п’єдесталу пошани після змагань з потрійного та зі стрибків у довжину. Її найкращий здобуток з потрійного — 14.76 м — показаний 1995 року на міжнародних змаганнях у Люцерні.
Не можу не розповісти про курйозний випадок з життя Галі. Коли вона стала відомою спортсменкою, за нею приїхали інкогніто посланці з Ташкента і хотіли її забрати, намалювавши золоті гори й досить привабливі умови життя. Мені зателефонували з її спортивного клубу «Водник» і повідомили про цю подію. На той час Ізмаїл був закритим містом і я попросив затримати посланця за в’їзд без візи до режимного міста. У той же час інформував голову Спорткомітету, яким на той час був Михайло Макарович Бака. Він на урядовому рівні вирішив усі питання і, як наслідок, ми отримали вибачення від керівників Узбекистану. Про ізмаїльський інцидент знала вся легкоатлетична спільнота країни.
Через два роки на одному зі всесоюзних навчально-тренувальних зборів до мене підійшли Олександр Безкровний з Москви (відомий стрибун потрійним, член збірної команди країни, особистий рекорд якого дорівнював 17.53м.) і Галя. Олександр попросив дозволу одружитися з нею. Я запитав, чи кохають вони один одного, й отримав стверджувальну відповідь. Їхні обличчя світилися радістю й коханням. Зараз вони живуть у щасливому шлюбі більше 30 років у Братиславі, мають доньку, яка виступає в складі збірної команди Словаччини.
Через 12 років успіх Галини Чистякової на Олімпійських іграх у Сіднеї-2000 повторила Олена Говорова. Вона тренувалася в тій спортивній школі, що й Галина. Після закінчення школи переїхала на навчання до Одеси, а потім за запрошенням в Київ. Тренувалася у Олени Масунової, а потім у Анатолія Голубцова. Була зарахована в Школу спортивної майстерності при КДІФК, де під керівництвом тренера Юрія Горбаченка досягла значних успіхів.
У 1995 й 1996 роках Говорова вигравала чемпіонати України з потрійного стрибка з Олімпійськими нормативами й брала участь в Олімпійських іграх у Атланті. В 1997 та 1999 роках вона успішно виступала на літніх чемпіонатах світу, піднімаючись на третю сходинку п’єдесталу пошани. У ці ж роки вигравала Всесвітні Універсіади на Сицилії та Майорці, а на Олімпійських іграх-2000 виборола бронзову медаль.
Після великого спорту Говорова отримала фахову професію тележурналіста й успішно працювала на телебаченні. Вона перша в Україні дала яскравий репортаж про умови проведення Олімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро одразу після затвердження МОКом цього багатомільйонного міста. Для цього вона звернулася до МЗС України і їй рекомендували запросити на телепрограмму Ігоря Тумасова, який кілька років працював там генеральним консулом і знав багато дрібниць про умови проведення Ігор.
Олена Говорова робила професійні репортажі про участь українських спортсменів в Олімпійських іграх, багато років брала участь в організації урочистої церемонії «Герої спортивного року», а у вересні-2021 їй довірили бути ведучою на святі 30-річчя Національного олімпійського комітету України, серед гостей якого було найвище керівництво країни та Міжнародного олімпійського комітету.
За спортивні досягнення та активну працю Говорову нагородили Орденом княгині Ольги (у 2000 році ІІІ ступеня, у 2009-му – ІІ, а в 2012-му – ІІІ ступеня). Нині Олена Говорова працює радницею Офісу Президента з питань фізичної культури та спорту, обрана депутаткою Київської міськради та є заступницею міського голови. В жовтні 2020 року її було обрано першою віцепрезиденткою ФЛАУ.
Текст написано Почесним членом ФЛАУ Юрієм Тумасовим і було опубліковано в журналі “Олімпійська арена”.