Поляк Павел Файдек продовжив безпрограшну серію на чемпіонатах світу, яку він розпочав ще в 2013 році. В Юджині, метнувши молот на позначку найкращого результату сезону в світ (81.98 м) він виграв п’ятий титул поспіль. Наймолодший учасник фіналу, українець Михайло Кохан, з найкращим результатом сезону (78.83 м) сьомий.
«Я показав найкращий результат сезону й цим задоволений, але не особистий рекорд, і це трішки засмучує. А з іншого боку, навіть повторивши РВ, сьогодні я б не був у призовій трійці, – говорить Михайло Кохан. – Я приїхав у Юджин за два дні до змагань. Вважаю, для нас було правильним рішенням не їхати на збір і прибути відразу сюди. І найкращий результат сезону, думаю, це підтверджує.
Попереду чемпіонат Європи. Планував готуватися до нього вдома, але напередодні до Дніпра прилетіло багато бомб і невідомо, як там буде далі».
Крім фіналу з метання молота у другий день чемпіонату світу з легкої атлетики, який триває в Орегоні, Україна була представлена ще в кількох кваліфікаційних змаганнях.
Так, Марина Бех-Романчук з першої спроби подолала кваліфікацію з потрійного стрибка (14.54 м).
«Зробили все, що хотіли, й тепер налаштовуємося на фінал, – сказала після кваліфікації Марина Бех-Романчук. – Мені імпонує сектор, люди добре вболівають, а для мене це дуже важливо. Це те, чого мені не вистачало в Токіо, адже я люблю співпрацювати з публікою і це додає емоцій. На фіналі, впевнена, буде ще більше людей, адже він відбуватиметься ввечері».
Ярослава Магучіх і Ірина Геращенко з першої спроби подолали 1.93 м й кваліфікувалися до фіналу.
«Дуже рада, що потрапила до фіналу, адже це значить, що моя боротьба за Україну продовжується. Я й далі можу захищати її честь, виходячи в сектор на чемпіонаті світу, – говорить Ярослава Магучіх. – Перед кваліфікацією розмовляла з татом (він залишився в Україні) й кажу йому, що 19 липня, можливо, у мене буде фінал. На що він мені сказав, щоб я взагалі забула таке слово «можливо». Фінал обов’язково буде. Я дуже ціную його підтримку й близьких мені людей. Та й на трибунах тут просто чудова атмосфера!
Перед чемпіонатом світу наша команда тренувалася в Чула-Вісті. Нас дуже добре там приймали, й хотілося б за це вкотре подякувати».
«Трішки хвилювалася, адже це мій четвертий чемпіонат світу і я ще жодного разу не виходила до фіналу. Це трішки тиснуло, але я намагалася зосередитися на стрибках і атмосфері змагань, – говорить Ірина Геращенко. – Готуватися було складно психологічно. Після того, як почитаєш новини, потрібен час, щоб знову ввійти в колію. Я вдячна захисникам і захисницям, які зараз відстоюють нашу землю, обороняють свободу. Наша робота важлива, їхня робота – безцінна».
Ще одна українка, Юлія Левченко, зупинилася лише в кроці від фіналу. Число фіналісток замкнули атлетки, які стрибнули на 1.90 м, але з першої спроби. Юлія подолала висоту з третьої і, на жаль, припинила боротьбу на чемпіонаті.
«Рада бути на чемпіонаті світу, це завжди чудовий досвід. Можливо, не вдалося реалізувати деякі моменти, але я отримувала насолоду. Дуже рада за дівчат, які пройшли до фіналу, тому в мене вже є плани на вечір 19 липня – я вболіватиму за них на трибунах, – говорить Юлія Левченко. – Насправді, для нас є дуже великою фортуною те, що ми зараз маємо змогу тут змагатися й представляти нашу країну».
Лише в секунді від національного й особистого рекорду з бігу на 3000 метрів з перешкодами в першому колі змагань пробігла Наталія Стребкова (9:25.85 хв). Але навіть такого результату виявилося замало для продовження боротьби.
«Погода була супер. Хмарно, 19 градусів – це чудово для бігу. Я пробігла лише на секунду гірше рекорду України й, відверто кажучи, очікувала, що такого часу буде достатньо для фіналу, але рівень результатів у світі росте. Власне, як і мій, чому я радію. Та настав такий перод, коли цього стало недостатньо.
Мені є над чим працювати, є резерви для поліпшення результати. Наприклад, через війну цього року я не була в горах. Тренувалася за кордоном, але на два тижні перед «Діамантовою лігою» у Стокгольмі, де і встановила рекорд, приїхала додому, адже дуже скучила за сім’єю, чоловіком. У цей час довелося готуватися під звуками сирен, коли ти біжиш і не знаєш, що тобі робити, чи прилетить щось. Але ця зустріч з близькими для мене людьми стала ніби рестартом. Я з новими силами поїхала далі на змагання», – сказала Наталія Стребкова.
