Дворазова і чинна віце-чемпіонка Європи з бігу на 400 метрів з бар’єрами Анна Рижикова впевнено пройшла півфінальне коло змагань на континентальній першості в Мюнхені, діставшись фіналу з другої позиції свого забігу. З найкращим результатом нинішнього сезону 54.25с, дніпрянка поступилася лише призерці чемпіонату світу та Олімпійських Ігор, молодіжній рекордсменці континенту на бар’єрній дистанції та вже чинній чемпіонці Мюнхена 2022 на гладкій чотирьохсотметрівці Фемке Бол з Нідерландів.
Фемке неймовірно сильна атлетка, – підтверджує Анна Рижикова у мікс-зоні. – До речі, поза стадіоном ми товаришуємо, але на доріжці ми завжди принципові суперниці. Я намагаюся підтягнутися якомога ближче до неї, але наше протистояння має два кути погляду: оптимістичний та реалістичний. Перший полягає в тому, що я завжди вірю в те, що я зможу пробігти краще, сильніше, швидше, не ставлячи перед собою жодних обмежень, що я все ж таки зможу не лише наздогнати Фемку Бол, а й перемогти. Однак, реальність говорить про інше. На жаль, зараз така ситуація, що я витискаю зі своєї підготовки максимум, і допомагають мені в цьому дуже багато людей. Але коли спортсмен готується до головних стартів сезону цілеспрямовано, без сторонніх переживань і стресів, коли з ним працює потужна команда тренерів, лікарів, масажистів і навіть науковців, це не може не вилитися в такі результати, які зараз показує нідерландка. Вона сама собою дуже сильна бігунка, як фізично, так і психологічно, але справжньою чемпіонкою вона стала завдяки тому, що вони вкладають все, аби досягти такого результату. Зараз Бол почала комбінувати гладкий і бар’єрний біг на 400м. Перший титул на чемпіонаті Європи вона вже здобула і, вочевидь, дуже близька до того, аби завоювати і другу золоту нагороду в Мюнхені. Ми зараз знаходимося в зовсім іншій ситуації, але повірте, я використовую будь-яку, навіть найменшу можливість, аби покращувати результати від старту до старту. Можливо тому, я не перестаю вірити в те, що одного дня я все ж таки зможу перемогти і Фемке. Бо якщо ти не віритимеш у свою перемогу, то виходити на доріжку немає жодного сенсу.
Найкращий результат сезону у півфіналі – це план або збіг обставин?
Це наслідок певної роботи. Те, що до цього часу мій найкращий результат сезону був слабшим – це суто мої проблеми. Нещодавній чемпіонат світу дався мені дуже важко, тому невеличку перерву між Юджином та Мюнхеном я використовувала максимально, щоб заспокоїтися, відновитися й перезавантажитися, аби тут вже вийти на доріжку такою, якою я була завжди, – сповненою сил і жаги до перемоги.
Де ти провела цю невеличку перерву між двома головними стартами сезону? Чи знайшлося місце, яке можна назвати тимчасовим пристанищем?
Насправді, завдяки допомозі мого менеджера, я та ще кілька наших дівчат базуємося у невеличкому італійському містечку Брешія. Втім, після чемпіонату світу я повернулася туди лише на кілька днів, аби трішки відпочити, привести речі в порядок і зібрати нову валізу. Звідти я одразу вирушила в Німеччину, де неподалік від Берліна для нашої національної команди було організовано збір в німецькому Олімпійському та Паралімпійському тренувальному центрі. Сама база знаходиться в лісі. Жодної цивілізації навколо, – відіспайся, відпочивай і тренуйся на всі сто відсотків, дотримуючись режиму і не відволікаючись на сторонні проблеми.
Мені це було просто необхідно, оскільки перша половина нинішнього сезону видалася для мене вкрай нервовою. Я дуже багато спілкувалася з журналістами, давала інтерв’ю, ходила на прес-конференції. Скільки все це забрало сил і енергії, я зрозуміла лише на чемпіонаті світу. Я не можу просто доносити інформацію, я не можу спокійно розповідати про війну в Україні. Все це торкається найглибших куточків душі, все це йде глибоко з середини. Скільки разів я давала собі слово, що на наступній прес-конференції я буду зберігати спокій, але вряди-годи було достатньо одного запитання про ситуацію в Україні, й я починала плакати. Звісно, це був шалений відтік енергії, тому перед стартом у Мюнхені я намагалася відсторонитися від усього світу та навколишніх подій, наскільки це було можливо.
Аню, топові атлети дісталися до Мюнхена літаками з місцями у бізнес класах. Не розкажеш про свій квиток у «першому класі» німецької залізниці?
Насправді, всі вважають, що атлети топ рівня, до яких я себе вже також відношу, живуть, тренуються і подорожують світом в люксових умовах. Але це не про нас, і вже точно не цього сезону. Ми самі купуємо собі квитки, розбираємося з розкладом залізниць і підбираємо рейси. Як це працює в Італії, я вже збагнула, а ось в Німеччині не обійшлося без курйозів. Заплативши 100 євро за квиток до Мюнхена, я навіть подумати не могла, що потрібно було доплатити ще 10 за конкретне місце. Коли ми зайшли в потяг, там навіть стати було ніде. Просуваючись між людьми з купою валіз, я все ж таки змогла знайти собі місце, але вже за декілька хвилин, чемний пан попросив мене його звільнити, оскільки воно було ним зарезервовано заздалегідь. Спершу я стояла, потім просто розмістилася на підлозі. Ось так ми провели відсотків з 90 нашої дороги до Мюнхена.
Аню, повертаючись до подій сьогоднішнього півфіналу, було трохи неспокійно, що під час виходу на фінішну пряму, ти була за межами навіть першої трійки…
Завдання на сьогоднішній забіг було чітким – автоматичне проходження до фіналу, тобто фінішувати у двійці перших. Біг на 400 метрів з бар’єрами досить цікавий вид хоча б тим, що у кожного свій ритм. Хтось починає швидше, а хтось повільніше. Різні відрізки ми всі проходимо з різними швидкостями. У нас все починається вирішуватися після восьмого бар’єру. До позначки трьохсот метрів можна суттєво програвати, але добряче набігти на фініш.
Ти неодноразово вражала глядачів потужними фінішами. Це твій «коник»?
Можливо це має такий вигляд, тому що в мене слабкий старт? (сміється). Сподіваюся, у фіналі мені вдасться і швидкий старт, і потужний фініш.