Марина Бех-Романчук: «Сьогодні потрібно було зробити так, щоб стрибати завтра»

408
Фото (c)Ulf Schiller/athletix.ch

Кваліфікація на Олімпійських іграх стала лише другим стартом сезону для стрибунки потрійним Марини Бех-Романчук. Щоб бодай мати шанс виступити в Парижі, атлетка відмовилася від захисту титулу чемпіонки Європи двома місяцями раніше, хоча це рішення далося їй ой як нелегко.

У липні Бех-Романчук повернулася в сектор на етапі «Діамантової ліги» в Монако, а в Парижі з результатом 14.30 метрів подолала кваліфікацію і вже завтра, 3 серпня, виступить у фіналі.

– Кваліфікація допомогла відчути сектор і свою стопу, певною мірою набралася впевненості на завтра, адже коли сьогодні виходила на стадіон, не знала, як ми будемо стрибати і чи взагалі зможемо.

Але стрибати можете…

Як виявилося, так. І оскільки є проблема зі стопою, головним завданням було зробити так, щоб їй не нашкодити. Власне, з першої спроби я якраз і не стрибнула, оскільки намагалася виконати все економно.

Взагалі, намагалася все зробити максимально стримано, щоб не нашкодити стопі, адже завтра будуть ті змагання, на яких буду віддавати себе повністю, не зважаючи ні на що. Тому сьогодні потрібно було зробити так, щоб стрибати завтра.

Тренери наполягали на тому, щоб дві заключні спроби я пропустила. Розуміли, що 14.30 має бути достатньо для подолання кваліфікації. Я ж, навпаки, попросила їх стрибнути, оскільки не встигла провести повноцінну стрибкову розминку.

Річ у тім, що тут було правило, з яким я раніше ніколи не зіштовхувалася: ми повинні були йти в самий кінець, займати чергу і коли дівчата стоять на повних розбігах, а мені потрібно зробити стрибок з п’яти бігових, тобто поки я з сорока метрів дійду на п’ять, я тримаю всю чергу. І так робила кожна з нас.

Звісно, розминка затрималася, й тому сьогоднішня кваліфікація нагадувала класичну розстрибку, яку я роблю, коли все працює у звичних режимах. На завтра я вже буду більш досвідченим бійцем.

Що можете сказати про сектор?

Він стандартний. За останні три роки, мабуть, лише чемпіонат світу в Орегоні був з Конікою – з ‘крошкою’. Всі інші чемпіонати світу проводилися на такій доріжці, вона класна й швидка.

Попередня статтяЮлія Левченко: «Дивлячись на кваліфікацію, розумію, що поганий результат – це ще не найгірше»
Наступна статтяОльга Корсун: «З заступами ми всі молодці й усі класно стрибаємо»