На жаль, сьогоднi ми можемо лише зi смутком згадувати про “золотий вiк” львiвської “королеви спорту”. Адже легкоатлети iгор Тер-Ованесян, Валерiй Брумель, Юрiй Кутенко, Леонiд Борковський, Олексiй Дем’янюк, Павло Тарновецький, Андрiй Булковський свого часу принесли мiсту Лева свiтову славу.
Михайло РОМАНЯК
——————————————————————————–
На жаль, сьогоднi ми можемо лише зi смутком згадувати про “золотий вiк” львiвської “королеви спорту”. Адже легкоатлети iгор Тер-Ованесян, Валерiй Брумель, Юрiй Кутенко, Леонiд Борковський, Олексiй Дем’янюк, Павло Тарновецький, Андрiй Булковський свого часу принесли мiсту Лева свiтову славу.
Щоправда, цього року до майстра ходьби Юрiя Бурбана, який вже кiлька рокiв представляє Львiв у збiрнiй України, приєднався й 21-рiчний стрибун у висоту Дмитро Дем’янюк. Цiєї весни старший син учасника московської Олiмпiади Олексiя Дем’янюка вперше представляв нашу команду на Кубку Європи у Пловдивi i лише кiлькох сантиметрiв йому не вистачило до нормативу (230 см) для участi в Олiмпiадi в Афiнах.
Днями Дмитро Дем’янюк разом зi своїм тренером – вiдомим у минулому стрибуном Валерiєм Лебедюком – був гостем редакцiї “Високого Замку”.
– Загалом я задоволений сезоном, – говорить Дмитро. – Взимку я встановив особистий рекорд – 2 м 26 см, мене вперше просили до збiрної України. На Кубку Європи я посiв шосте мiсце (215 см), непогано стрибав на турнiрах у Бердичевi та Фрiбурi (Швейцарiя), де пiдкорив планку на висотi 2 м 23 см. Олiмпiйський норматив, встановлений iААФ до Афiн – був 2 м 28 см, проте українська федерацiя пiдняла його для наших спортсменiв на два сантиметри вище. Вiдтак до столицi Грецiї поїхав лише вiнничанин Андрiй Соколовський, який там посiв п’яте мiсце. Звiсно, менi прикро, що “пролетiв” повз Афiни, однак, гадаю, потрiбно чимало працювати, щоб показувати стабiльнi результати на високому рiвнi. Гадаю, до наступної Олiмпiади у Пекiнi пiдiйду у всеозброєннi.
– У твоєму випадку вибiр майбутнього фаху, мабуть, був очевидним, адже ти народився в сiм’ї вiдомого стрибуна у висоту?..
– Так. Проте, окрiм батька, вiдомою легкоатлеткою була й мама Тетяна Маркевич, яка також займалась стрибками. Хоча я досить пiзно почав стрибати у висоту – лише в дев’ятому класi. Як виступав батько, я вже не пам’ятаю, хоча припускаю, що гени дещо допомогли.
– А тобi не хочеться перевищити результати батька, якому вже понад двадцять рокiв належить рекорд Львова в стрибках у висоту – 233 сантиметри (до речi, з таким результатом можна було претендувати на медаль i в Афiнах. – Авт.)?
– Принаймнi у зростi я батька вже випередив (200 см проти 190). Звичайно, хочеться перевищити цей результат, та й це було батьковою мрiєю. Цiкаво, що на змаганнях менi дещо допомагає навiть та обставина, що я є сином Дем’янюка: адже багато тренерiв його пам’ятають i тому ставляться до мене з особливою прихильнiстю. Проте це накладає й додаткову вiдповiдальнiсть.
Але глядачi на змаганнях бачать лише кiнцевий – найяскравiший пiдсумок працi стрибуна – полiт над планкою. Насправдi суто стрибками на тренуваннях ми займаємося лише напередоднi змагального сезону. А взагалi пiдготовка має кiлька складових: розвиток швидкостi, сили, вправи на розтягування м’язiв, гiмнастика, акробатика.
– Та найголовнiшим для стрибуна є психологiчна стiйкiсть, – додає тренер Дмитра Валерiй Лебедюк. – Спортсмен має максимально сконцентрувати свої зусилля для стрибка у певний промiжок часу i має вiдмовитись вiд багатьох речей заради досягнення мети. Свого часу я разом з легендарним рекордсменом свiту та чемпiоном Європи Володимиром Ященком виступав на юнiорськiй першостi Європи. Тож Володя за кiлька годин змагань, на яких вiн робив кiлька спроб, втрачав п’ять-шiсть кiлограмiв ваги:
– Дмитре, що поза спортом?
– Я закiнчив Львiвське училище фiзкультури i юридичний факультет Технiко-економiчного коледжу. Зараз навчаюсь в екстернатi на факультетi дизайну у “Львiвськiй полiтехнiцi”. Цiкавлюся тюнингом автомобiлiв, хоча свого авто поки ще не маю.
– Як триває пiдготовка до наступного сезону?
– Стрибки у висоту вважаються досить травматичним видом спорту, тому ми дозуємо навантаження. Сезон традицiйно розпочнеться у груднi Меморiалом Олексiя Дем’янюка у Львовi. Участь у змаганнях зараз не є проблемою, але на комерцiйних турнiрах в Європi призовий бонус починається десь з результатiв на висотi 220 см – тож туди варто приїжджати готовим. Допомагає нам у поїздках спортивний клуб “Еней”.
А завдання-максимум на сезон – потрапити на зимовий чемпiонат Європи (березень, Мадрид) i лiтнiй чемпiонат свiту (серпень, Гельсiнки).
За матерiалами газети “Високий Замок”: http://www.wz.lviv.ua
