Чи можна боротися за свої права без революцій, мітингів, страйків чи ультиматумів? Не лише можна, а й потрібно, – стверджує засновник Асоціації Легкоатлетів, чотириразовий чемпіон світу з потрібного стрибка Крістіан Тейлор. Відстоювати власні права, думки, потреби, вирішувати проблеми легкоатлетів усього світу шляхом перемовин і плідної співпраці, втілювати найсміливіші ідеї розвитку – це саме та мета, з якою американець створив організацію, котра вже більше року тісно співпрацює зі Світовою Атлетикою.
Про те, як створювалася Асоціація Легкоатлетів, про спектр її діяльності та відмінність від комісії атлетів WA, читайте у першій частині інтерв’ю з Крістаном Тейлором на сайті ФЛАУ або ж у першому номері журналу Олімпійська Арена за 2021 рік. А просто тут – продовження розмови.
ПЕРЕМОГА ЯК ПОЧАТОК
Корона-вірус. Пандемія. Локдаун. 2020-ий вніс чимало нових понять, котрі стали невід’ємною частиною не лише буденного, але й спортивного життя, при чому на всіх його рівнях. Здавалося, що затишшя на легкоатлетичних аренах занурило Королеву Спорту в глибоку сплячку. Та, мабуть, недарма кажуть, що все доступне людському оку – не більше, аніж ілюзія, адже насправді минулого року за лаштунками стадіонів кипіла і вирувала робота чи не в десятки разів більша та складніша за всі минулі роки разом взяті. Робота, в якій вперше активно брала участь і новоспечена Асоціація Легкоатлетів. Робота, не всі результати якої були очевидними і помітними, але від цього не менш значущими.
Крістіан, насправді Асоціація Легкоатлетів успішно склала свій перший іспит, вигравши першу величезну битву і повернувши чотири види легкої атлетики до програми Діамантової Ліги у 2021 році. Як відбувався весь цей прогрес перемовин і домовленостей?
- Увесь процес було запущено ще наприкінці 2019-ого, коли я прилетів до Монако на традиційний Гала вечір Світової Легкої Атлетики (WA). Там і почалося скрупульозне обговорення всіх вразливих тем з організаторами турнірів та різними представниками легкоатлетичної вертикалі, включаючи президента федерації Себастіана Кое. За кілька місяців вже прокльовувався конструктив і певні рішення, але COVID та пандемія перевернули наше життя з ніг на голову. Не зважаючи на це, наш діалог продовжувався протягом усього року. Ми мали безліч зустрічей, в яких брали участь і представники Світової Легкої Атлетики, і організатори змагань, і менеджери атлетів, і володарі телевізійних прав. В цих обговореннях не було жодної байдужої людини. Я надзвичайно вдячний генеральному директорові Світової Легкої Атлетики Джону Ріджену, який з величезною увагою і підтримкою поставився до того, з чим спортсмени вступили у діалог. Ті ж організатори етапів Діамантової Ліги на «ура» сприймали наші свіжі пропозиції, яким чином можна перетворити традиційні і консервативні легкоатлетичні змагання у справжнє шоу. Не буду зараз відкривати усі карти. З початком літнього сезону ви самі матимете нагоду пересвідчитися у чималих змінах, котрі готові для запровадження в Діамантовій Лізі зокрема і в усій легкій атлетиці в цілому. Це має бути новий виток, вихід на зовсім інший рівень. А варто було лише почути думки атлетів щодо їхніх подорожей, перельотів, розміщення, підготовки чи власне самих змагань. Інколи рішення лежать на поверхні. Лише запитуйте нас, що ми відчуваємо. Цікавтеся, до чого ми прагнемо. І просто співпрацюйте. Наша мета – ввести атлетів у цей величезний механізм так, щоб вони стали невід’ємною його частиною вже на рівні прийняття рішень, і щоб їхні голоси були не лише почуті, а й враховані.
Можливо, мені б хотілося все й одразу, але, наприклад, голоси метальників молоту не були почуті вже добрий десяток років і, на жаль, не були взяті до уваги й у 2021-ому. Це єдиний індивідуальний одноденний вид стадіонної легкоатлетичної програми, який і надалі залишається поза межами Діамантової Ліги. Так, метальники молоту мають свій Світовий Челендж, але, погодьтеся, це трохи інший рівень і зовсім інші заробітки.
- Скажу більше. Нас турбують не лише метальники молоту, а й багатоборці. Це те, на що ми продовжуємо тиснути. Всі види легкої атлетики повинні бути рівними. Ми розуміємо, що не кожен стадіон дозволяє проводити на своєму полі змагання з метання молоту. Але є міста, котрі не лише можуть, а й хочуть приймати змагання молотобійців. Давайте вести перемовини з ними, давайте шукати альтернативи. Навіть якщо не дозволять метати молот на головному стадіоні, все ще є шанси провести змагання в будь-кому іншому секторі, але це обов’язково повинно відбуватися в межах програми Діамантової Ліги і входити до телевізійної трансляції. Ми не маємо права лишати метальників молоту можливості боротися за такі самі призові, за які борються представники інших легкоатлетичних дисциплін. З багатоборством все трохи складніше, адже вони змагаються два дні, в той час, коли більшість етапів Діамантової Ліги проводиться в один день. Але я впевнений, що існують компромісні рішення. Ми наполягатимемо, аби їх пошук тривав і надалі. Ми продовжуватимемо боротьбу і потужний наступ. Зупинялися на вже досягнутому не можна в жодному разі.
2020-ий рік був, м’яко кажучи, незвичайним і дивним для усього світового спорту. Чи відбилося це на активності членів Асоціації Легкоатлетів? Чи вдалося вам отримати протягом минулого року нові ідеї чи запити від атлетів про допомогу?
- Ви навіть не уявляєте скільки! Чимало запитів стосувалося безпеки виступів на турнірах в умовах пандемії в цілому чи використання легкоатлетичних снарядів зокрема. Ви, мабуть, неодноразово бачили, як атлети слинять руки перед спробою, аби забезпечити краще зціплення зі снарядом. Здавалося б, які можуть виникнути запитання, коли цей снаряд його особистий. Однак за правилами змагань, якщо снаряд знаходиться в секторі, ним може користуватися будь-хто із учасників. Тому ми внесли пропозицію, аби кожен метальник міг виступати лише зі своїм особистим снарядом. Невеличке нововведення, а ефект у призупиненні поширення вірусу суттєвий і миттєвий. І нехай ми отримуємо додаткові труднощі під час перельотів, – адже не так легко подорожувати зі списами, молотами, ядрами, тощо, – але безпека і здоров’я у ці нелегкі часи куди актуальніші. Інша наша пропозиція стосувалася розміщення в кімнатах на одну особу. Ми прекрасно розуміємо, що бюджети турнірів також обмежені, але ми не проти змінити п’ятизіркові готелі на тризіркові заради безпеки і, головне, заради можливості змагатися і надалі.
РАЗОМ МИ – НЕЗДОЛАННА СИЛА
Як стати членом Асоціації Легкоатлетів? Які кроки повинен виконати спортсмен, аби донести свої ідеї чи проблеми до людей, котрі б насправді мали їх почути?
- Аби стати членом Асоціації елітному легкоатлетові достатньо зайти на наш сайт і зареєструватися. Це досить проста і доступна для кожного атлета процедура. Там же ви побачите і структуру нашої організації. Ми створили своєрідні департаменти, які відповідають групам дисциплін або континентам. Базуючись на тому, що хвилює атлета, він напряму може зателефонувати або написати тому чи іншому представникові підгрупи. Якщо останні не можуть допомогти на своєму рівні, то вони контактують Раду Асоціації, яка активно підключається до роботи і намагається залучити до знайдення рішення більш профільних фахівців.
Це занадто загальна схема. Хотілося б детальнішого пояснення…
- Наприклад, у моєму місті чи навіть в усьому штаті оголосили повний локдаун, і всі тренувальні місця закрилися водночас. Як атлет Сполучених Штатів я можу звернутися в Асоціацію до представників Америки, а як стрибун потрійним я можу написати лист головам департаменту стрибків, мовляв, SOS, терміново потребую інформацію, де ще можна продовжувати підготовку до сезону? І представники підструктур починають діяти, звертаючись до Ради Асоціації чи запитуючи порад у своїх атлетів. Як показує практика, останні відгукуються залюбки. Один поділиться враженнями і умовами із сусіднього штату, другий дасть інформацію про Тенерифе, третій запропонує власний досвід зі ще якогось кінця світу. Таким чином менше, аніж за день розгублений атлет вже буде озброєний купою інформації, з якої йому достатньо вибрати найкращий для себе варіант і діяти.
Як часто ви проводите засідання Ради Асоціації? Вони заплановані наперед чи доволі спонтанні?
- Оскільки у 2020-ому наша Асоціація лише зародилася, ми повинні були проводити засідання Ради кожні п’ять-шість тижнів. Крім цього, ми створили окремі групи в різних соціальних мережах, аби обговорювати нагайні питання. Звісно, про щоденні дискусії не йшлося, але вони виникали досить часто. Зараз ситуація дещо спокійніша. Ми вже маємо не лише фундамент, а й доволі стійке положення, тому Рада збирається відповідно до накопичених питань.
Інколи атлети мають доволі серйозніші проблеми, аніж знайти місце для тренування. Добре пам’ятаю свій шок, коли, спілкуючись навесні 2016 року із сирійським стрибуном у висоту Маджем Ґазалом, я дізналася, що йому майже два роки відмовляли в отриманні Шенгенської візи, як потенційному мігрантові. Про всяк випадок, Ґазал на той момент був лідером світового сезону! Готуючись до Олімпійських Ігор в Ріо-де-Жанейро, він просто не мав можливості змагатися зі своїми головними конкурентами. Спортсмен волав про допомогу, писав листи організаторам змагань, але все безрезультатно. Розумію, що вплинути на рішення візових офіцерів не може навіть влада країни. А ви б змогли?
- Навіть якщо це питання суто політичне, ми б зробили все можливе, аби допомогти атлетові у такій ситуації. З чимось подібним ми вже зіштовхувалися. У нас є спортсменка з Ізраїлю, чий Олімпійський фінал припадає на день, коли вона, згідно свого віросповідання, не може ані тренуватися, ані тим паче змагатися. Я не кажу, що саме ми вирішили її проблему, але ми звернулися до Міжнародного Олімпійського комітету з проханням посприяти у відновленні соціальної справедливості. В цьому і є сила нашого єднання. То ж якщо три тисячі найсильніших легкоатлетів світу стануть поруч із сирійським висотником, якому не дають можливості змагатися лише через його національність, якщо ми в один голос заговоримо про дискримінацію і нерівність, то гадаю, що повністю проігнорувати нас буде досить важко. Звісно, насамперед, ми б звернулися до нашого керівного органу, до менеджерів, до юристів, аби зібрати всі можливі й навіть неможливі листи підтримки чи офіційні папери, які б могли допомогти атлетові. По-друге, давайте не виключати і соціальні мережі з переліку нашої зброї. Зараз за хвилину можна створити медіа-платформу легкоатлета. Наше ж завдання – дружно стати на його захист, донести світові, хто він є, і підтримати його тисячами голосів з усіх куточків планети. Якщо щось йде не за планом, ми повинні триматися разом. Тоді наша сила стане нездоланною.
Крістіан, я наскільки мені відомо, – ви не збираєтеся кидати Асоціацію Легкоатлетів на призволяще навіть після закінчення своєї кар’єри. Ви прагнете вибудувати таку потужну організацію, з думками і діяльністю якої будуть рахуватися ледь не автоматично. Втім, будь-яка впливова структура повинна мати чималу фінансову підтримку і свій особистий бюджет. Чи вдалося вам знайти бодай якісь джерела фінансування впродовж першого року діяльності?
- Найцікавіше, що ми навіть не просили про фінансову допомогу. Але люди, котрі добре розуміються на тому, що я хочу побудувати, самі запропонували зробити перші пожертвування до нашої Асоціації. Насправді я був навіть здивований, коли де-кілька людей зателефонували мені зі словами: «Твоя мрія не протримається довго на плаву без сторонніх вливань.» Я безмежно вдячний усім і кожному за підтримку. Ми – не прибуткова організація, ми не отримаємо зарплатню і нічого не кладемо до своїх кишень. Вже зараз ми маємо фонд стипендій та грантів, який ділимо поміж легкоатлетів, котрі втратили не лише доступ до тренувальних арен, а й спонсорські підтримки. Всі отримані нами пожертвування миттєво повертаються назад до спортсменів для забезпечення їхнього безперервного підготовчого процесу.
Чи сподіваєтеся ви на те, що до забезпечення життєдіяльності Асоціації підтягнуться і впливові спонсори?
- Якщо якість великі компанії і хотітимуть зробити вливання в Асоціацію Легкоатлетів, то лише за тих обставин, що вони не впливатимуть на діяльність організації. Незалежність – це наш козир. Ми радо приймемо будь-які пожертви чи спонсорство від людей, котрі віритимуть у те, що ми робимо, але не диктуватимуть власні умови.
Які першочергові завдання стоять перед Асоціацією легкоатлетів на 2021 рік?
- Найголовніше для нинішнього року – це пошук рішень для проведення безпечних змагань. Без турнірів атлети просто не матимуть можливості кваліфікуватися на Олімпійські Ігри в Токіо. По-друге, ми повинні продумати, як забезпечити всім рівні умови для потрапляння до рейтингу Світової Легкої Атлетики, адже сьогодні в одному куточку земної кулі атлети можуть змагатися і досить часто, а в іншому – не мають жодного турніру. І, звісно, не забуваємо про молот і багатоборство. Ми щиро віримо в те, що ці види стануть частиною Діамантової Ліги. Насамкінець, ми невпинно працюватимемо над тим, аби залучити до Асоціації ще більше членів, невтомно поширюючи інформацію про те, хто ми і за що ми боремося.
Людмила Якушева для журналу Олімпійська Арена
P.S. Якщо ви легкоатлет міжнародного рівня, якщо ви маєте власні ідеї, бачення, пропозиції щодо розвитку нашого спорту, якщо ви чотете бути почутим і відстоювати свої чіткі позиції на світовій арені, споробуйте почати з членства в Асоціації Легкоатлетів, аби бути серед більше чотирьох тисяч тих, хто може про себе сказати WE ARE THE SPORT
