Крістіан Тейлор: “Ми – це спорт” (частина перша)

150
Фото WA

Ця історія почалася ще восени 2019-ого, коли рішення про виключення чотирьох видів з програми Діамантової Ліги звалилося на голови легкоатлетичної спільноти, немов літній сніг. Про можливі суттєві зміни в найпрестижнішій серії Королеви спорту подейкували майже рік. Очікували будь-чого, – скорочення кількості спроб в технічних дисциплінах, зменшення стартів для одного виду, зміни формату, тощо, – але тільки не кардинального хірургічного втручання, тим паче з видаленням цілком здорових  органів. Вибір і справді здавався досить дивним. Чим завинив перед організаторами турнірів, приміром, потрійний стрибок, в якому кілька років поспіль зазіхання на світові рекорди нерідко ставали чи не найяскравішими моментами перебігу боротьби, сказати складно, та саме він разом з метанням диску, стипль-чезом та бігом на 200м, потрапив під «планове скорочення».

Вряди-годи непопулярні чи невигідні атлетам рішення виливалися в бурхливі обговорення, обурення, нарікання в соціальним мережах, але цим, як правило, все і закінчувалося. Однак цього разу не так сталося, як гадалося. Дворазовий переможець Олімпійських Ігор, чотириразовий чемпіон світу з потрійного стрибка Крістіан Тейлор вирішив діяти ґрунтовно і масштабно, кинувши клич про створення нової світової організації легкоатлетів, яка б могла абсолютно незалежно від будь-яких офіційних органів боротися за права підданих Королеви Спорту, і членом якої міг би стати кожен елітний атлет на добровільній основі.

                                                                      НЕЗАЛЕЖНА БОЙОВА ОДИНИЦЯ

 Уже в липні 2020-ого Асоціація Легкоатлетів (офіційна назва The Athletes AssociationTAA) була представлена світові як офіційно зареєстрована громадська організація з чітко визначеною структурою керівництва, першим президентом якої цілком заслужено став сам Крістіан Тейлор, – її ідейний натхненник і головна рушійна сила. Лише за минулий рік членами асоціації стали близько трьох тисяч легкоатлетів, котрі входять до світової еліти спорту. Три тисячі тих, хто щиросердно хоче творити історію свого спорту, бути задіяними в прийнятті доленосних рішень, бути почутими і корисними. Три тисячі тих, хто вже відчув себе тим гвинтиком, без якого величезний механізм світової легкої атлетики не був би повноцінним. Здавалося б, чим не шанс і для наших легкоатлетів? Втім, для перерахунку українського представництва в асоціації навіть пальців однієї руки було б забагато…

  • Для цього може бути кілька причин, – розмірковує президент ТАА Крістіан Тейлор. – Насамперед, це мовний бар’єр. По-друге, кількість українських легкоатлетів найвищого світового рівня, котрі постраждали від виключення їхніх видів з програми Діамантової Ліги й котрі б мали серйозно перейматися цією проблемою, насправді досить невеличка. Втім, діяльність нашої Асоціації полягає не лише в боротьбі за відновлення дисциплін у найпрестижнішій легкоатлетичній серії змагань. Насправді, у фокусі нашої уваги досить багато тем. Це і ментальне здоров’я атлетів, і підготовка атлетів до життя, яке їх чекає після закінчення кар’єри. Адже вона не те що не вічна, а з точки зору тривалості людського життя досить коротка. Ми вже зараз хочемо залучати атлетів до будь-яких обговорень нагайних питань, аби вони відчули, що кожен з нас може стати частиною тих рішень, що приймаються в сучасній легкій атлетиці. Атлети – це саме ті люди, котрі б мали стояти на вістрі усього спорту. Ми можемо і повинні задавати напрямки дії і бути ініціаторами змін. Можливо, хтось вважає таку громадську діяльність зайвим навантаженням. Я ж вважаю, якщо членство в асоціації й справді має вплив на виступи атлетів, то лише позитивний. Адже усвідомлення того, що твій голос почули, що до тебе дослухалися, що ти став важливою і невід’ємною частиною чогось грандіозного, що ти став справжньою бойовою одиницею, завжди окрилює і надихає. А ми і справді хочемо почути всіх і кожного, – будь то ідеї, пропозиції, бачення чи проблеми, з якими доводиться зіштовхуватися під час підготовчого чи змагального процесу.

Це досить широкий спектр діяльності. То ж виходить, що Асоціацію Легкоатлетів можна було створити ще до виключення чотирьох видів з програми Діамантової Ліги?

  • Питання створення потужної світової організації, в основі якої були б саме атлети, я обмізковував уже тривалий час, а непередбачувані зміни в Діамантовій Лізі стали останнім поштовхом. Головне було зрозуміти, в якому напрямку рухатися. Адже на різних етапах своєї кар’єри я вже створював щось подібне в США на регіональних рівнях. Питання лише в тому, що ми намагалися вирішити і якими шляхами. В будь якому разі, минулий досвід мені неабияк знадобився. Я вчився і робив висновки для того, щоб цей громадських рух легкоатлетів не був тимчасовим. Я прагнув створити міцну, потужну і тривалу організацію. Дякувати Богові, я мав привілеї необмеженого спілкування з атлетами найвищого світового рівня й їхніми менеджерами, з організаторами міжнародних змагань. Я прагнув зрозуміти, що в минулому ми робили правильно, а що призводило до провалів. Потрібно було глибоко проаналізувати попередній досвід, знайти правильних людей з передовими ідеями, щоб врешті решт ми змогли підняти атлетів на той рівень, на якому вони б мали бути у багатогранній і величезній системі світової легкої атлетики.

Зважаючи на все вище сказане, важко зрозуміти чим ваша Асоціація відрізняється від Комісії Атлетів у Світовій Легкій Атлетиці, адже обидві організації намагаються донести думки і бачення спортсменів до найвищого органу і зробити так, щоб атлет, як бойова одиниця, не випав із цієї обойми.

  • О! Це найкраще запитання, котре ви могли поставити. На перший погляд може здатися, що наші організації дублюють одна одну. Але… Найбільша різниця полягає у нашій незалежності. Асоціація Легкоатлетів – повністю незалежна структура. Ми не повинні нікому підкорюватися, оскільки нас ніхто не прикриває і не утримує. Ми не маємо організацію, котра б могла нами керувати, диктуючи свої правила гри. Це надзвичайно важливо. Комісія ж атлетів, хоча і представляє легкоатлетів на світовому рівні, але в будь-якому разі знаходиться під директивою Світової Легкої Атлетики.

Тобто, Ви вважаєте, що комісія атлетів все ж таки повинна дотримуватися певних правил і обмежень?

  • Я не те що так вважаю, – я знаю це. Я знаю, що спортсмени із Комісії атлетів справді повинні дотримуватися досить строгих правил. Я знаю, що вони повинні підписувати контракти і згоди про співпрацю з керуючим легкоатлетичним органом. Ми ж не зв’язані жодними зобов’язаннями. Що може бути кращим за свободу дій? Нам ніхто не вказує, що робити, в якому напрямку думати і рухатися. Та й навіщо? Ми лише доносимо до самих верхів справжні голоси атлетів і прагнемо посунути атлетів на той найвищий рівень у вирішенні нагайних питань, на якому вони і повинні бути. Друга найбільша відмінність – це наша відкритість у спілкуванні з усіма, будь то медіа, організатори змагань чи навіть звичайні фанати легкої атлетики. Ми це демонструємо з перших днів створення Асоціації і не збираємося відступати від цього й надалі. Ми прагнемо дискусій й обговорень, щоб нарешті скласти досконалий пазл і прийти до найкращого рішення, вигідного всім і кожному. А це не десять людей, котрі збираються за круглим столом. Це тисячі зацікавлених осіб. Ми хочемо дізнатися думки і бачення легкоатлетичних прихильників усього світу, аби зрозуміти, що вони хочуть бачити. Ми прагнемо почути спеціалістів, котрі займаються організацією кол-румів чи мікст-зон, аби удосконалити ефективність їхньої праці. Ми не хочемо пропустити жодну дрібничку. Хоча навряд чи в організації змагань можуть бути дрібниці. Важливо все!

Впоратися з таким об’ємом і дослухатися до побажань кожної гілки величезної індустрії – справа не з легких. Таке враження, що ви намагаєтеся створити свого роду потужну легкоатлетичну профспілку, голос якої неможливо буде ігнорувати з часом.

  • Коли ми говоримо про якість союзи чи профспілки, у багатьох це асоціюється з демонстраціями чи протестами, з людьми, котрі ходять з прапорами чи транспарантами. Ми навіть не хочемо, аби нашу організацію навіть асоціювали з такими діями. Саме тому ми прийшли консенсусу, що краще користуватися поняттям асоціації, аніж союзу. Ми категорично проти страйків у будь-кому вигляді. Ми за мирні шляхи вирішення проблем, за конструктивний діалог і за тісну співпрацю. На робочі профспілки в їхньому звичайному розумінні ми схожі лише неймовірним внутрішнім єднанням і прагненням встановити справедливість.

В усіх соціальних мережах Асоціація Легкоатлетів використовує хештег #WeAreTheSport. Ми – це спорт… Здавалося б такі прості слова, але послання, що вони містять, – надзвичайно сильне. Кому належить авторство цього слогану?

  • Найцікавіше, що це також суспільний винахід. Цей слоган не був пропозицією якогось одного атлета. Коли я почав радитися зі спортсменами щодо створення нашої організації, всі відгукувалися позитивно. Мовляв, хто ж як не ми повинні захищати спорт, який є сенсом нашого життя? Хто як не ми найкраще знаємо, що потрібно змінити чи вдосконалити? Адже ми – це і є спорт. Я це чув сотні разів від різних атлетів і я зрозумів, що вони насправді відчувають себе найважливішою частиною нашого спорту. Це в жодному разі не означає, що організатори змагань, керівні органи чи звичайні вболівальники легкої атлетики, не такі вже й важливі. Лише спільними зусиллями ми створюємо улюблений продукт, за яким із захопленням спостерігає увесь світ. Але якщо завтра ніхто не змагатиметься на доріжках і в секторах легкоатлетичних стадіонів, то усі інші ланки цієї системи нікому не будуть потрібні.

….ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ

Людмила Якушева для журналу “Олімпійська Арена”                                                      (Матеріал був опублікований у №1 2021 року)