Кваліфікаційний норматив для потрапляння у фінал чоловічих стрибків у висоту на чемпіонаті Європи було встановлено на позначці 2м28см. Однак, до спроб на цій висоті справа на Олімпіаштадіум так і не дійшла. Усі 13 учасників, котрі подолали 221, рішенням суддів були допущені до вирішальних змагань.
На жаль, найтитулованіший із наших висотників Богдан Бондаренко із завданням виходу до фіналу не впорався, подолавши планку на позначці 2.17м (інтерв’ю з Богданом читайте на сайті ФЛАУ вже найближчим часом). А ось бронзовий медаліст нещодавнього чемпіонату світу в Юджині Андрій Проценко та срібний призер юніорського чемпіонату Європи 2019 Олег Дорощук, взявши 2м21см з другої спроби, увечері 18 серпня повернуться в сектор, аби поборотися за нагороди континентальної першості.
Для 21-річного Дорощука це вже третій старт на головних змаганнях сезону серед дорослих. Взимку 2021 Олег стартував на чемпіонаті Європи в закритих приміщеннях, а нинішнього літа – на чемпіонаті світу в Юджині. Втім, у Мюнхені представник Кіровоградської області своє хрещення дорослим фіналом проходитиме вперше.
Звичайно, я дуже хотів нарешті потрапити до фіналу на дорослому чемпіонаті, – щиро зізнається Олег Дорощук. – Я не прораховував, у якій формі знаходяться мої суперники, чи якої висоти могло б вистачити для потрапляння у фінал. Я знав лише кваліфікаційний норматив 2.28м і налаштовувався на те, що його потрібно сьогодні долати.
В порівнянні з цим прохідні 2м21см сприймаються якось трохи по-дитячому…
(сміється) Можливо й так, але я впевнений, що у фіналі на нас чекатимуть справжні «чоловічі розбірки». Там точно все буде по-дорослому.
Які відчуття від сектора? Чи все вдалося у технічному плані?
На разі не можу сказати, що сьогоднішні стрибки мені сподобалися. Готовий я до змагань досить добре, але якось мені не вдалося впіймати стрибок і зрозуміти, що і як я маю робити. Але зараз не йдеться про фізичні відчуття. Це все ще дається взнаки моя сира психологія, над якою ще потрібно працювати і працювати, аби відчувати себе на змаганнях так само впевнено, як і на тренуваннях. Мені потрібно навчитися відключатися від навколишнього світу, аби в секторі думати лише про стрибок і технічні нюанси.
Ризикну припустити, що одного завтрашнього дня не вистачить для успішного завершення домашньої роботи з психології.
Маєте правду. Однак, я впевнений, що у фіналі мені буде легше психологічно. Адже завдання №1 виконано. Сьогодні я вже скинув чималий вантаж з плечей. Втім, і розслаблятися – не на часі. Післязавтра боротимемося за медалі.
Для 34-річного Андрія Проценка чемпіонат Європи в Мюнхені – шостий за ліком. На трьох останніх (2014, 2016, 2018) херсонський висотник доходив до фіналів, але на п’єдестал пошани піднімався лише раз – у Цюриху 2014 (примітка автора: йдеться лише про літні чемпіонати). Тоді для срібла континентальної першості Андрію потрібно було подолати 2.33м.
Я і цього разу налаштований дуже серйозно, – посміхається Андрій Проценко. – На відміну від Олега, я був упевнений, що для виходу до фіналу сьогодні вистачитиме стрибка на 2м25см. Добре, що судді після 2.21 зупинили змагання. Чим менше зусиль я витратив сьогодні, тим більше зберігся для вирішальної боротьби.
Бережешся профілактично чи маєш все ж таки проблеми зі здоров’ям?
Після Юджина маю певні проблеми з ахіллами. Спершу був біль в одному. Звісно, коли я його беріг, то перенавантажив другу ногу. Ось тепер турбує інший. Ситуація не критична, тому я сподіваюся на успішний виступ у фіналі.
Після чемпіонату світу вдалося відновитися й безболісно пройти акліматизацію з безсонними ночами?
Обійшлося без безсонних ночей. У мене була дуже складна дорога з Юджину, після якої я ще два дні повинен був шоферувати до наступного місця тренувань. Коли день посидиш за кермом, то про ліжко просто мрієш, і жодна різниця в часі у такій ситуації не дається взнаки (сміється). Щоправда, після таких подорожей я тривалий час не міг прийти до тями.
Всі втоми подолано чи відлуння все ж таки залишається?
Це вже все позаду. Інколи просто не вдається зосередитися на 100 відсотків. Приміром, сьогодні, коли я припустився помилки під час першої спроби на 2.21м, сталася доволі кумедна ситуація. Хтось з хлопців практично паралельно зі мною стрибав у сусідньому секторі. Я краєм ока провів його по розбігу, але в цей час і сам почав свій розбіг. Коли схаменувся, підняв очі, – а планка ось вона! Зрозуміло, що виконати вдалий стрибок у такій ситуації було вже неможливо. Добре, що це сталося під час кваліфікації. Це чергове нагадування того, що потрібно бути максимально сфокусованим і зосередженим лише на собі, аби мати можливість боротися на медалі.