Після першого дня жіночого семиборства на чемпіонаті Європи в Мюнхені Юлія Лобан була на межі розпачу. Травма спини, нестерпний біль під час змагань, чималі технічні помилки, – все це наштовхувало на прийняття рішення закінчити виступ на доріжках та в секторах Олімпіаштадіуму достроково. Та українка не лише не здалася, а й впродовж другого дня багатоборства встановила новий особистий рекорд зі стрибків у довжину, приземлившись на позначці 6 метрів рівно, послала спис на 44.77м та пробігла вісімсотметрівку за 2:22.62.
У підсумку Юлія Лобан (тренери Олена Ступаченко, Олексій Шарак та Володимир Філатов) із сумую 5846 очок фінішувала на 12-ій позиції.
Чемпіонкою Європи цілком прогнозовано стала бельгійка Нафі Тіам 6628 очок. Срібло – у польської семиборки Адріанни Сулек 6532 очки, а бронзу з новим національним рекордом Швейцарії 6515 очок виборола Аннік Кялін.
Я неймовірно рада тому, що мені все ж таки вдалося закінчити своє дебютне семиборство на дорослому чемпіонаті Європи, – ділиться своїми враженнями Юлія Лобан. – Таких результатів впродовж другого дня я аж ніяк не могла очікувати. Особистий рекорд зі стрибків у довжину, нехай і з чималими технічними помилками, дорогого вартий, особливо, коли травма спини нагадувала про себе на кожному кроці. 40см до особистого рекорду з метання спису – це також результат, який порадував. 800м… їх, як кажуть, я вже пробігла «на зубах».
Види першого дня і згадувати особливо не хочеться, оскільки в кожній дисципліні я наробила купу технічних помилок. З іншого боку, це непогано, адже є, що виправляти, над чим працювати і за рахунок чого покращувати результати навіть найближчим часом.
Коли було прийнято рішення все ж таки продовжувати семиборство і ким воно було прийняте?
Це було моє особисте рішення. Вчора ввечері лікарі попрацювали над моєю спиною, я трохи вгамувалася, відкинула всі емоції першого змагального дня і прийняла рішення, що буду змагатися, а там – як піде. У підсумку 12-те місце, яким я дуже задоволена.
Робити такі види як стрибок у довжину й метання списа з травмованою спиною не було лячно?
Було ще й як! Особливо в секторі для стрибків у довжину. Та якраз там все закінчилося особистим рекордом, хоча я навіть з планки не відштовхувалася. На спис я більш-менш налаштувалася, що потрібно вкластися в першу спробу. Так воно і сталося.
Як думаєш, аби не травма, яку суму можна було б набрати в Мюнхені?
Який сенс гадати? Головне, я зрозуміла, що простір для зростання просто неймовірно великий. Та й головний тренер збірної відзначив мій потенціал. Вірю, що наступного року я вже змагатимусь на міжнародній арені з зовсім іншими показниками.