Срібний левел дає міжнародним суддям право судити змагання рівня чемпіонату Європи. Відтепер суддя цього рівня зі стилю спортивної ходьби з’явилася в Україні. Яна Бочарська у жовтні 2025 року успішно склала іспит і вже була запрошена у цій ролі на змагання в Угорщину. Нагадаємо, що у 2023 році Олена Демидова отримала сертифікат срібного левела як рефері легкоатлетичних змагань.
Бочарська присвятила легкій атлетиці 20 років свого життя. Сьогодні вона очолює департамент змагань ФЛАУ, але на досягнутому не зупиняється. Кар’єру на міжнародному рівні вона вирішила будувати як суддя.
Після отримання сертифікатів Світової легкої атлетики бронзового рівня як суддя зі стилю спортивної ходьби та рефері на легкоатлетичних змаганнях наступним логічним кроком для Бочарської став срібний левел зі спортивної ходьби – дисципліни специфічної, не всім зрозумілої, але тієї, яка захоплює і не відпускає, коли починаєш розуміти її глибше. Схожа історія була і у Яни.
«Скороходи для мене завжди були окремою кастою. На початку я не дуже розуміла ходьбу: вона здавалася мені упередженою і складалося враження, що всі біжать. Але коли я розібралася в ній, все кардинально змінилося, – розповідає Бочарська. – Я пройшла декілька міжнародних курсів і семінарів, де нам все розклали по поличках. Наприклад, якщо фаза польоту не перевищує кількох мілісекунд, це не вважається порушенням. Зараз я чітко бачу, коли хтось дійсно біжить, йде на напівзігнутих чи вирівнює лише одне коліно. Тобто ці правила я знала впродовж багатьох років, але тепер окрім теорії маю чітку картинку й розуміння».
Іспити складають онлайн. За певний час до них необхідно пройти кілька кіл підготовки – зареєструвати свій гаджет; пройти перевірки, показавши через відеозв’язок приміщення, в якому складатимеш екзамен, чи немає чогось, що могло б допомогти, під столом чи на ньому. Й лише після цього дозволяється переходити до завдань. Під час складання іспиту не повинно бути жодного зайвого звуку, інакше результат не буде зарахованим. Сталий Інтернет-зв’язок, як і безперебійне електропостачання – виключна відповідальність кандидатів.
Однією з головних вимог окрім знання правил є також володіння англійською мовою – як фаховою, так і повсякденною лексикою, адже ситуації в завданнях, як і самі завдання, бувають різними.
«Знання мови тут дійсно дуже важливе й у мене кілька разів було так, що я розуміла всі слова, а скласти їх швидко в речення було складно. Тобто інколи це потребувало трішки більше часу, – продовжує Яна. – Екзамен складався з трьох частин – відео, письмової та усної. В письмовій також були різні завдання – вибір з кількох варіантів, коротка відповідь і пояснення, яке ми, звісно ж, теж мали писати англійською.
В усній частині також потрібно було проговорювати всі відповіді, обговорювати ту чи іншу ситуацію, шукати рішення, тощо. Але щодо англійської цікаво, що деякі завдання були так закручені, що навіть носії мови перечитували їх двічі.
Та особисто я найбільше переймалася через відео частину, адже якщо її не складеш, то все інше не має жодного значення, бо ти не знаєш правил, не знаєш першочергового».
Свої перші змагання на міжнародному рівні Яна Бочарська судила 24-25 січня. Її запросили на турнір в угорське місто Ньїредьгаза, в рамках якого також проводився чемпіонат Словаччини U18 i U20.
«Це був мій перший міжнародний досвід, і я дуже задоволена», – ділиться враженнями Бочарська.
Проте суддівство – нелегка справа. Зокрема й з психологічної точки зору.
«Лідери йдуть чудово – ти просто насолоджуєшся їхньою ходьбою! А от з дітками – тими, хто лиш починає, – ситуація інша. На курсах нас вчили тому, що, показуючи порушення, ми не повинні відчувати жодної провини. Та коли ти показуєш ці порушення діткам, це невимовно складно, – зізнається Яна. – Ти бачиш, що вони є; розумієш, що маєш на це вказати й при цьому тримати покер-фейс та не відчувати провини, але це зовсім нелегко.
З дорослими інакше, принаймні коли робиш їм перше попередження. Коли пишеш червону картку, відчуття теж змінюються, адже я розумію, скільки спортсмен готувався.
Проте ми, судді, зобов’язані бути об’єктивними. Навіть якщо мова про дітей, які, на відміну від дорослих, можуть не завжди все аналізувати. Натомість засмутитися й просто піти зі спорту. Але тут уже має бути й відповідна робота з боку тренера, щоб таких ситуацій не виникало. Він має донести своїм учням, де було порушення правил і як це виправити».
На що ще звертає увагу Бочарська, так це на важливість не опускати руки, навіть якщо комусь не вдалося скласти іспити на суддю з першого разу. Як би банально не звучало, але негативний досвід – теж досвід. І поставивши собі за мету отримати той чи інший левел з суддівства, потрібно до цього йти.
«Звісно, прикро, коли щось не вдається. Але нехай це буде поштовхом для розвитку, а не зупинкою», – додає вона.
Свій рух продовжить і Яна Бочарська: «Я йду крок за кроком, і моя мета на 2026 рік – сертифікат рефері легкоатлетичних змагань срібної категорії».
***
Нагадуємо вам, що на навчальній онлайн-платформі Європейської легкої атлетики є записи курсів, які будуть корисні як тренерам, спортсменам, їхньому антуражу, так і майбутнім суддям. Вони, зокрема, допоможуть вивчити й детально розібратися в правилах змагань, що точно стане в нагоді кандидатам під час складання іспиту.
