Напередодні Чемпіонату Європи з гірського бігу, наводимо деякі факти з історії цього виду легкої атлетики. На фото – карта маршруту цьогорічних змагань
25 років тому було створено Асоціацію з числа організаторів та прихильників гірського бігу (WMRA). Від початку кількість країн-членів збільшилась з 12-ти (Англія, Уельс, Шотландія, Ірландія, Німеччина, Франція, Італія, Швейцарія, Австрія, США, Австралія та Нова Зеландія) до 50-ти. На сьогодні Європа представлена абсолютно всіма країнами та до недавнього часу мала свій European Trophy, що в 2002-му році було трансформовано в Чемпіонат Європи під егідою ЄАА: 2002 – Мадера (Португалія); 2003 – Тренто (Італія); 2004 – Кобріелов (Польща), 2005 – Калігенблют (Австрія) та 2006 – Упіце (Чехия). Чемпіонат Європи має постійну дату проведення – другу неділю липня. Змінюється тільки характеристика траси: почергово з «тільки вгору» на «вгору-вниз». Цього року ЧЄ відбудеться 8-го липня в Котере (Франція), по 4 представники в чоловічій та жіночій командах, залік проводиться за результатами трьох кращих. Цього року вперше було запрошено до участі юніорів та юніорок.
На відміну від Чемпіонатів Європи, загальносвітовий форум WMRA проводить в вересні. При цьому профіль траси зворотній до Чемпіонату Європи і на ньому теж чергуються принципи «тільки вгору» або «вгору-вниз». 2007-го WMRA World Mountain Running Trophy запрошує Швейцарія (Овронназ, 14 вересня). Змагання проходять під патронатом IAAF, мають високий організаційний рівень та статус вагомого легкоатлетичного мітингу. Як правило, змагання проводяться в живописних місцях, поблизу міст-курортів і, завдяки своїй видовищності, привертають увагу глядачів і телекомпаній.
Що стосується правил проведення змагань з гірського бігу, то «класикою» вважається дистанція: для чоловіків = 10-12 км (плюс-мінус в залежності від місцевих умов) з перепадом висот 1000–1500 м, для жінок та юніорів = 6-8 км, з перепадом висот 800–1000м та для юніорок = 3-4 км, 400–500м і тільки 20% траси може мати асфальтне покриття.
Висловлюємо вдячність за підготовку матеріалу Олександру Есперовичу Реєру (м. Севастополь)
