Коротке інтерв’ю для сайту дав перший фіналіст юніорського Чемпіонату Світу Станіслав Сегеда
Наступного дня після фіналу у ядрі Станіслава Сегеду не можна було не помітити на запасному полі. Екіпірований у форму національної збірної, з прапором України в руках, Стас разом з іншими атлетами якраз збирався йти на трибуни.
– Як настрій?
– Класно! Вчора цілий день на емоціях. В першій спробі мало не зірвав голос – тепер не знаю як буду кричати за українську команду. Але кричати буду! Люблю я взагалі повболівати…!
– Емоції аж за край, вчора їх вистачало у вас на секторі для штовхання ядра.
– Та що там… змагання пройшли на славу. Бути п’ятим на Чемпіонаті світу – це вже досягнення. Правда, є над чим попрацювати в майбутньому. Повернусь, обов’язково пораджусь з тренером і будемо працювати в тому ж напрямку, цілеспрямовано рухатись до нових перемог.
– Що там суперники? Австралієць, після того як не виконав норматив для фіналу навіть сльозу пустив з розпачу, адже до змагань у нього був кращий результат в світі.
– Коли ти вже на Чемпіонаті – то попередні результати відходять кудись на задній план. Є тільки ти, сектор і снаряд.
– А суперники? Вони ж можуть морально, самим своїм богатирським зростом приглушити запал.
– Тільки не мене. Одного разу на минулому Чемпіонаті серед юніорів в Пекіні так мало не сталось. Більшість суперників були буквально на голову-дві вище за мене. Але я не зніяковів, прислухався до тренерів і виступив так як і очікував. Взагалі головне не сила і розміри, а голова. Ну і звичайно техніка. Правильно використовуючи свої можливості можна багато чого досягти.
– То нам вже треба готувати кричалки за тебе?
– Аякже! Наступного сезону я вже буду у молодіжній віковій групі, буде чимало змагань де вже не я, а за мене вболіватимуть
