Роблес – Ксьянг: finita la commedia?

11

Напередодні церемонії вручення нагород ІААФ найкращим легкоатлетам 2008 року в Монте-Карло, чинний чемпіон світу з бігу на 110 метрів з бар’єрами приголомшив журналістів прикрими новинами. Травму, яка ось уже кілька років переслідує Лю Ксьянга, китайському атлетові так і не вдається залікувати.

Роблес – Ксьянг: finita la commedia? 

 

Напередодні церемонії вручення нагород ІААФ найкращим легкоатлетам 2008 року в Монте-Карло, чинний чемпіон світу з бігу на 110 метрів з бар’єрами приголомшив журналістів прикрими новинами. Травму, яка ось уже кілька років переслідує Лю Ксьянга, китайському атлетові так і не вдається залікувати.

«Без хірургічного втручання вже не обійтися, – розчаровано повідомив Ксьянг.Ми робили все можливе, щоб справа до цього не дійшла, але, вочевидь, операція неминуча. А відновлення ахілового сухожилля після цього триватиме щонайменше півроку. Тому зараз я не дуже думаю про старти у майбутньому сезоні, а тим паче у мене чимало сумнівів щодо того, чи зможу я захистити свій осакський титул чемпіона світу. Найбільше мене хвилює, як пройде період відновлення і чи допоможе операція позбутися надокучливого болю. Зараз я вже навіть не пригадаю, коли востаннє почувався абсолютно здоровим. Біль з’являється одразу, щойно я взуваю шипівки. Свій світовий рекорд у 2006-ому році я також встановлював у супроводі больових відчуттів. Але я не шкодую про те, що не почав лікування раніше. Просто я не думав, що це так «агукнеться», і що я не зможу вийти на олімпійську доріжку Пекіна, адже на початку цього року все складалося обнадійливо.» 

 

Тим часом новоспечений рекордсмен світу та Олімпійський чемпіон з бігу на 110 метрів з бар’єрами Дайрон Роблес на легке життя та «шарові» перемоги за відсутності свого головного суперника – не сподівається. 

 

«Мені дуже прикро за Лю, але повірте, його тимчасова відсутність на доріжці – не привід розслаблятися. Поки що в моїй колекції лише два титули світового рівня – рекордсмен світу та Олімпійський чемпіон. Не хочеться цим обмежуватися. Втім, я ніколи не ставлю перед собою мету встановити черговий рекорд чи здобути перемогу будь-якою ціною. Насамперед, я прагну отримати максимум задоволення від свого бігу і від свого виступу. 

 

       Вочевидь, встановивши новий світовий рекорд в Остраві минулого літа, ви отримали максимум задоволення від бігу. Здавалося, це був не біг, а політ…  

 

Добре, що хоча б здавалося так, бо внутрішні відчуття у мене були паскудні. Це був дуже важкий біг. А ось на етапі Золотої Ліги в Парижі я й справді летів до фінішу, як на крилах. Ви не уявляєте, як це важливо – почуватися легко, розкуто і вільно, коли показуєш високі результати. Бо якщо ти біг з 13 секунд видавлюєш із себе, як останню горошину з тубу зубної пасти, то це швидко може набриднути. 

 

       На ваш погляд, чи може хтось найближчим часом скласти Вам конкуренцію і побити світовий рекорд?  

 

Будь-хто! Інакше нема сенсу займатися бар’єрним бігом і виходити на змагання. 

 

       Європейці входять у число цих «будь-кого»?  

 

Звісно! Просто якщо судити за результатами минулих років, то поки що це по силах тільки французу Ладжі Дюкурею. Але в бар’єрах дуже важливо нащупати гармонію ритму, швидкості й техніки. Комусь це дано природою, до когось приходить через роки тренувань. Коли бар’єрист ловить це відчуття, тоді й слід очікувати шаленого сплеску результатів. 

 

       Що Ви можете сказати про рекордсмена України Сергія Демидюка? 

 

Він справді талановитий бар’єрист, приємний, як співрозмовник, і цікавий, як суперник. Мені подобається його стиль поведінки, його жага боротьби. Якщо хтось і не здається до останнього метра дистанції, так це Демидюк. У мене з ним справді дуже теплі стосунки. Я щиро зичу йому якнайшвидше відновитися після травм, оскільки він, на мою думку, розкрив лише частину свого справжнього спортивного потенціалу.» 

 

            Людмила Якушева з Монако.