Срібна призерка пекінської Олімпіади Ірина Ліщинська вперше у сезоні очолила світовий топ-лист атлеток-учасниць забігів на дистанції 1500 метрів. На верхівку українка потрапила після того, як виграла турнір у марокканському Рабаті. Повернувшись з африканського континенту, Ірина Ліщинська відповіла на питання кореспонденту turnir.com.ua.
Срібна призерка пекінської Олімпіади Ірина Ліщинська вперше у сезоні очолила світовий топ–лист атлеток–учасниць забігів на дистанції 1500 метрів. На верхівку українка потрапила після того, як виграла турнір у марокканському Рабаті. Повернувшись з африканського континенту, Ірина Ліщинська відповіла на питання кореспонденту turnir.com.ua.
Ви перемогли з результатом 4.06.22 хвилини, який є далеко не найкращим вашим показником. Задоволені?
Я задоволена самою поїздкою до Марокко. Коли вирушали, то взяли легкий одяг, бо багато наслухалися про неймовірну африканську спеку. Та в Марокко було достатньо свіжо. Погода сприяла учасницям. Ми виступали на великому стадіоні. Тисячі людей підтримували марокканок Сіхам Хілалі та Ібтісам Лахуд, які бігли позаду мене. У підсумку я розчарувала місцевих вболівальників, бо не дозволила тамтешнім атлеткам себе наздогнати.
Щодо результату, то я справді показала трохи гірший результат, аніж планувала. А планувала я на дві-три секунди скоріше дістатися фінішу. Погано, що на стадіоні не було табла, щоб я могла контролювати час. Можливо, це вплинуло на те, що я пробігла гірше, аніж планувала. Та головне, що стала чемпіонкою змагання, учасницями якого було багато сильних елітних атлеток.
Після цього ви очолили світовий топ-лист на коронній дистанції 1500 метрів. Надовго?
Мій результат лише на соті секунди кращий за показник одієї з американських атлеток. Не знаю, як довго протримаюся на горі листа. Річ у тім, що в червні в календарі не передбачено змагань. Лише першого числа виступлю на турнірі в Голландії. А найгарячіші події почнуться в липні. До цього часу планую підтягнути фізичну форму і відчутно поліпшити свій теперішній результат. Пік моєї форми настане десь в серпні. Зараз я вся у тренуванні.
Як виглядає ваш тренувальний робочий день?
Ой, важко. Я тренуюся щодня, крім неділі. Працюю двічі на день. О сьомій ранку прокидаюся, о дев’ятій починаю тренуватися. Об 11.30 приїжджаю додому, відводжу дитину до школи, відпочиваю. Їду на вечірнє тренування – і день, вважай, минув.
Ви підрахували, скільки приблизно кілометрів на день пробігаєте?
У період інтенсивного тренування долаю по 30 кілометрів на день. Іноді біжу лише 15 кілометрів. Все по-різному. Бігаю як на стадіоні, так і в парку, в лісі, на шосе та навіть по сходах вгору. Найкраще бігати вгору в Киргизії. Там працюємо на висоті 1600 метрів над рівнем моря. І вгору прокладені дороги, тож це дозволяє уникнути травм. Зате умови там спартанські. Нам до них не звикати.
Ви тренуєтесь під орудою свого чоловіка. Він сильно вас ганяє?
(Сміється). Звичайно. Він всіх підопічних ганяє. Ми самі прагнемо багато працювати, щоб досягнути результатів. Ігор теж в минулому був спортсменом. Тому іноді бігає з нами. Та найчастіше бере на прокат велосипед і супроводжує нас на колесах.
Ваша праця принесла чимало плодів. Бракує тільки золотої Олімпійської медалі…
Ми про це знаємо. Не хочеться загадувати, але постараюсь збагатити свою колекцію золотом Олімпійських ігор в Лондоні.
