Бланка Влашич: В Берліні битимуся на смерть.

15

Чемпіонка світу та срібна призерка Олімпійських Ігор зі стрибків у висоту хорватка Бланка Влашич розповіла «УМ» про свої післяолімпійські сльози, мрії про світовий рекорд та папарацці біля будинку.

Чемпіонка світу та срібна призерка Олімпійських Ігор зі стрибків у висоту хорватка Бланка Влашич розповіла «УМ» про свої післяолімпійські сльози, мрії про світовий рекорд та папарацці біля будинку. (на нашому сайті більш розгорнутий варіант)

 

ЛЮДМИЛА ЯКУШЕВА.

 

КИЇВ – ОСЛО

ДОСЬЄ «УМ»

 

Бланка Влашич

 

Народилася 8 листопада 1983 року у м. Спліт, Хорватія.

 

Чемпіонка світу серед юніорів 2000 та 2002 років.

 

Чемпіонка Європи серед юніорів 2003 року.

 

Чемпіонка світу 2007 року, чемпіонка світу в закритих приміщеннях 2008 року, срібна призерка Олімпійських ігор в Пекіні, володарка національного рекорду Хорватії зі стрибків у висоту.

 

Учасниця трьох Олімпіад.

 

Особистий рекорд – 2м07см.

 

У 2007-2008 роках не програвала 34 старти поспіль. 

 

Тренери Йошко Влашич та Боян Марінович.

 

Зріст 192см, вага 75кг.

 

За освітою – фармацевт.

 

Неодружена.

 

АВТОРИТЕТНА ДУМКА

 

ВІТА ПАЛАМАР – бронзова призерка чемпіонату світу в закритих приміщеннях зі стрибків у висоту:

 

         Рік тому Бланка здавалася непереможною. Її стабільності на гросмейстерських висотах можна було лише позаздрити. Одна, після поразки на Олімпійських Іграх в Пекіні, після програшу на останньому етапі минулорічної Золтої Ліги і після п’ятої позиції на зимовому чемпіонаті Європи, здавалося, ніби вона трохи надломилася. Звісно, поява такою конкурентки, як Аріане Фрідріх, психологічно вплинула на Влашич. Однак, Бланка – ще той боєць. Вона боротиметься до останнього. А це означає, що на нас чекає дуже цікавий і напружений сезон 2009 року, в якому протистояння Влашич – Фрідріх стане головною інтригою.   

Суперзіркою легкої атлетики Бланка Влашич стала лише за один рік. Період з червня 2007-ого по серпень 2008-ого хорватська стрибунка у висоту не програла жодного із 34-ох стартів. Більше десяти разів чарівна брюнетка намагалася штурмувати рекорд світу. В її перемозі на пекінській Олімпіаді не виникало жодного сумніву. Втім, головний старт чотириріччя Бланка таки програла, задовольнившись срібною нагородою з «Пташиного гнізда». За тиждень по цьому на останньому етапі Золотої Ліги 2008 Влашич в брюссельському секторі поступилася першим місцем німкені Аріане Фрідріх і втратила можливість отримати половину джек-поту (500 тисяч доларів США) найпрестижнішої легкоатлетичної ліги. Два психологічних удари такої потужності могли б збити з ніг будь-кого, але Бланку. Нинішній сезон Королева Висоти підпорядковує лише одній меті – захистити свій титул чинної чемпіонки світу в берлінському секторі. 

 

            «Після Олімпіади життя не закінчилося»

 

            На другому етапі Золотої Ліги 2009 року в Осло Бланка Влашич знову була найкращою у своєму секторі, вигравши змагання на двометровій позначці. Однак, і нинішнього року поборотися за джек-пот в один мільйон доларів хорватка вже не зможе. Усі сподівання зеленоокої красуні одним-єдиним стрибком на 2м06см ще 14 червня перекреслила та сама Фрідріх на  DKB-ISTAF в Берліні.

 

            Минулого року Ви поступилися Аріане Фрідріх на останньому етапі Золотої Ліги, а нинішнього – програли вже перший старт, втративши третю поспіль можливість поборотися за джек-пот. Прикро?

 

Цікаво, що ви хочете від мене почути? Звісно, прикро і навіть дуже. Втім, не зважаючи на низку моїх поразок на найвідповідальніших стартах, я вважаю, що маю цілком успішну і яскраву кар’єру. Та й своїми стрибками на першому етапі Золотої ліги я цілком задоволена. Результатом 2м03см, що підкорилися мені в берлінському секторі, я цілком задоволена. Це спорт, в якому ти завжди можеш бути фаворитом, але не завжди можеш перемогти. Не шукайте у моїх поразках жодних підводних каменів, пов’язаних з психологічним станом.

 

            Але про це занадто багато говорять. Мовляв, після поразки на Олімпійський іграх Бланка надломилася.

 

Тільки не намагайтеся мене в цьому переконати. Насправді, я не ставлю перед собою мету виграти ті чи інші змагання будь-якою ціною, інакше можна просто згоріти від напруги. Перед пекінською Олімпіадою я відчувала шалений тиск, оскільки всі очікували від мене лише перемоги. Так, я схибила тільки в одній спробі, але у вирішальній. Втім, життя на цьому не закінчилося і навіть не зупинилося. Сподіваюся, що в секторі для стрибків у висоту на мене чекають ще мінімум 10 успішних років, а отже, ще не одна Олімпіада. Звісно, якщо я скажу, що зовсім не думаю про перемоги, то це буде неправда. Але для мене набагато важливіше рік за роком робити хоча б маленький крок вперед і покращувати власні результати. Тоді перемоги приходитимуть самі собою.

 

            Мені здається, що цими словами Ви просто намагаєтеся себе заспокоїти.

 

А хоча б і так? Трохи заспокоїтися мені б не завадило. Я знаю, що готова вийти на абсолютно нові рубежі в секторі. Не вистачає якоїсь однієї крихточки. Зараз ми її і шукаємо. Поки що все у  моїй кар’єрі складалося цілком природно. Спершу я набиралася досвіду, потім пройшла крізь смугу величезних розчарувань. Але завдяки власному терпінню та наполегливості вистрибнула із цієї пітьми одразу на першу сходинку світового чемпіонату в Осаці. Більше року я крокувала білосніжною смугою власного спортивного життя, наприкінці якої хотілося б побачити золоте олімпійське сяйво. Довелося задовольнитися тільки срібним. Але це також непогано. Про другу сходинку олімпійського п’єдесталу більшість атлетів мріють все життя.

 

            В Пекіні та й зараз Ви намагаєтеся триматися молодцем. А насправді, багато сліз було пролито?

 

Я все ж таки жінка. А жінці, навіть дуже сильній, інколи властиво плакати. І я плакала. Гірко і довго. Адже те, що для одного називалося б «виграти олімпійське срібло», для мене звучало, як «програти олімпійське золото». І тим не менш я не хочу бути невдячною і вважаю, що на все є свої причини. Значить, мені потрібно ще пройти крізь якісь випробування.

 

            Але якщо зійти на першу сходинку олімпійського п’єдесталу Ви ще матимете шанс, то стати володаркою джек-поту Золотої Ліги – навряд чи. 

 

Мені дещо шкода, що Золота Ліга вже наступного року стане історією. Легку атлетику в цілому і нас зокрема чекають чималі зміни, але поки що ми навіть не знаємо, на що чекати. Втім, вітер змін завжди інтригуючий. Діамантова Ліга вперше вийде за межі Європи, розширить свою аудиторію, додасть більше можливостей спортсменам і більше задоволення глядачам. Можливо, що нова легкоатлетична серія буде ще цікавішою і про Золоту Лігу ми згадуватимемо, як про анахронізм часів застою в нашому королівстві.

 

            Ви бережете в пам’яті свій перший виступ на змаганнях Золотої Ліги?

 

            Це було в Парижі 2001 року, але я не люблю згадувати ці змагання. Інша справа – кількома місяцями пізніше я стартувала на етапі в Цюриху, яким була вражена навіть більше, аніж чемпіонатом світу в Едмонтоні. Для мене це було щось на кшталт легкоатлетичного Вімблдону. Я настрибала тоді 193см і почувалася маленькою комахою у Всесвіті, настільки яскравими, недосяжними і непідступними здавалися мені спортивні зірки, котрі мене оточували… Зараз, можливо, хтось почувається так само поруч зі мною (сміється).     

 

                                   Приречена бути зіркою

 

            Народжена на теплому узбережжі Адріатики Бланка Влашич цілком реально могла бути асом морського бордингу або осліплювати туристів незабутньою посмішкою заможної господині в одному із чималої низки затишних кафе на набережній Спліта. Вона могла б стати чудовою тенісисткою чи неперевершеною баскетболісткою, але її доля була визначена з першого дня життя. В день народження своєї доньки хорватський десятиборець Йошко Влашич став переможцем Середземноморських ігор і на честь марокканського міста Касабланка, де він і здобув свій найголовніший титул кар’єри, назвав свою доньку. Того ж вечора за святковим столом Йошко присягнувся зробити зі своєї доньки справжню чемпіонку і доклав чимало зусиль, аби дотриматися власної обіцянки.    

 

            Бланко, Ви овсюку позиціонуєте Вашого тата, як одного зі своїх тренерів. Він справді бере участь у вашій підготовці?   

 

Мій шалений минулорічний прогрес стався саме завдяки йому. Мій тато вигадав чимало цікавих і незвичайних вправ, які позитивно вплинули на мій результат. Він наполіг на тому, аби я більше працювала зі штангою. Він пише всі мої підготовчі плани й приходить на кожне тренування, звісно, якщо воно відбувається у Спліті. Мій батько – це мозок мого тренувального процесу.

 

            Чому він ніколи не їздить з вами на змагання?

 

У тата й без мене вистачає роботи. Він тренує ще кількох атлетів і працює наставником з фізичної підготовки у футбольному клубі, де грає мій брат. А на змаганнях мені потрібні більше технічні підказки, аніж фізичні корективи. Тому Боян (Боян Марінович – другий тренер Бланки – прим.автора) – це ідеальний варіант. Він сам колишній висотник, друг нашої сім’ї і неперевершений психолог.

 

            Кажуть, що ім’я людини може впливати на її долю. Ви не скаржитеся на те, що Вас нарекли Бланкою?

 

Гріх було б скаржитися (сміється)… Втім, хтозна, як склалося б моє життя, аби від народження я мала інше ім’я. Бланка – мені подобається. Звучить лаконічно і сильно.

 

            Ви були на Касабланці?

 

Ще ні, але дуже б хотілося. Тато каже, це дуже красиве місто.

 

            Про який куточок земної кулі Ви мрієте? Де б хотіли побувати?

 

Жодного разу не була у Нью-Йорку. Хочу приїхати туди не як спортсменка, а як турист. Здавалося б, з моїм ритмом життя і публічністю, я мала б тікати подалі від людського натовпу, гомону, руху… «Се ля ві», –  інколи ми не можемо пояснити власні бажання.

 

            Наскільки вільно Ви почуваєтеся, розгулюючи вулицями свого міста?

 

Бланка у Спліті – звичне явище (сміється…). Звісно, люди мене знають, впізнають, вітаються, але не надокучають. Можливо, влітку було б дещо складніше, але в цей час я у Спліті з’являюся нечасто. У когось курортний сезон, а у мне – змагальний.

 

            Спліт – чудове місце для відпочинку. Ніколи не практикували по завершенні сезону зібрати у себе вдома спортивну вечірку аби відірватися на повну?

 

Вечірки бувають, але досить скромні. Та й своїх суперниць я на них не запрошую. Не тому що ми ворогуємо, а тому що у нас просто нема часу здружитися по справжньому. Так, ми зустрічаємося десятки разів на рік на різноманітних стартах, але поспілкуватися досхочу зазвичай не вистачає часу. Тому і справжніх подруг серед стрибунок я не маю. 

 

            Люди їдуть відпочивати у Спліт, а кули їде у відпустку Бланка Влашич?

 

І я туди ж…(сміється). Насправді, у Хорватії багато колоритних, красивих, тихих островів, де я люблю відпочивати. Після майже року пакування чемоданів, перельотів, переїздів мені вже не дуже хочеться нестися кудись, ламаючи шию. Хоча за першої ж можливості рвану кудись на екзотичні острови. Можливо, це буде Балі.

 

            Сподіваюся, не одна.

 

А це вже залежатиме від настрою. Думаю, одній буде занадто скучно.

 

            Чому Ви ніколи не розповідаєте про своє особисте життя?

 

Тому що міжнародних журналістів більше цікавлять мої спортивні результати.

 

            А хорватських?

 

А місцеві ЗМІ вже звикли, що моє приватне життя має залишатися приватним. В ньому не відбувається нічого, що могло б претендувати на сенсацію. А ще я дуже хочу залишити всередині себе щось особисте, що належатиме лише мені. Повірте, я і без того втомлююся від папарацці, котрі влаштовують засідки біля моїх апартаментів заради якось одного тривіального фото з моїм хлопцем. Інколи це злить, бо я досить відкрита людина і ніколи не ховаюсь від сторонніх очей.

 

            Що Ви знаєте про Україну?

 

На жаль, я ніколи в Україні не змагалася.

 

            Мабуть тому, що у нас не проводяться міжнародні турніри…

 

Шкода, у вас дуже сильні легкоатлетичні традиції в цілому, а в жіночих стрибках у висоту тим паче. Свого часу я захоплювалася стрибками Інги Бабакової і дуже пишалася, якщо мені вдавалося змагатися з нею в одному секторі. Вона – боєць і водночас дуже елегантна, витончена і грамотна спортсменка. Її стрибок був схожий на політ ангела над планкою.

 

            Бабакова була вашим кумиром?

 

З кумиром у мене якось не склалося. Я ніколи не хотіла бути схожою на когось із атлетів. Але якщо говорити про взірець жіночої техніки стрибків у висоту, то для мене це чинна рекордсменка світу Стефка Костадінова.

 

                        «Рекорд світу – не самоціль»   

 

            2м09см – світовий рекорд, встановлений Стефкою Костадіновою, ось уже 22 роки не дає спокою сучасним висотницям. За цей час атлетки зробили безліч спроб атакувати жадану висоту. Бланка Влашич була найнаполегливішою з них. Кілька разів за минулий сезон хорватка навіть перелітала планку на позначці 2м10см, але в останній момент все ж таки «знімала» її з кронштейнів. Кажуть, світовий рекорд у її виконанні – це лише питання часу.

 

            Ви рахували, скільки спроб вже виконали на висоті світового рекорду?

 

Ні, це справа статистиків. Звісно, якщо я зараз вам скажу, що зовсім не мрію і не думаю про світовий рекорд, то це бути неправда. Але це для мене не самоціль. Зараз набагато важливіше не збиватися тренувального ритму і не отримувати травм. Якщо я продовжуватиму в тому ж дусі, то світовий рекорд я обов’язково встановлю. Це лише справа часу.

 

            Кажуть, що Олена Ісінбаєва в стрибках з жердиною на тренуваннях вже долала 5м10см. Яка висота підкорювалася Вам під час тренувального процесу?

 

Я на тренування і близько не наближаюся до своїх змагальних показників. 2м02см – це найбільше, на що я спромоглася. Адже там зовсім інша мотивація, зовсім інший фізичний стан. До старту відпочиваєш, скидаєш навантаження, словом – готуєшся. А тренування – це повсякденна рутина. Там про світові рекорди взагалі не йдеться.

 

            Як Ви ставитеся до того, що саме Вас називають потенційною володаркою нового світового рекорду?

 

Мене вже називали потенційною володаркою олімпійського золота. Ви знаєте, що з цього вийшло. Втім, своїми стрибками я вже неодноразово доводила, що впоратися з новим світовим рекордом мені цілком по силах. Якщо на змаганнях я відчуваю легкість, якщо одноосібно перемагаю з показником вище двох метрів, то обов’язково замовляю рекордну висоту. Чим частіше я намагатимуся туди «залізти», тим ближчою ставатиме ця мрія. Повірте, я і надалі буду дуже наполегливою у своїх спробах підкорити 2м10см.

 

            А якщо це зробить хтось інший, приміром, Аріане Фрідріх?

 

Значить, будемо намагатися піднімати планку ще вище. 

 

            Можливо, ваша дуель з Аріаною на серпневому чемпіонаті світу приведе саме до цього?

 

Для мене це найголовніший старт нинішнього літа, до якого спробуємо підійти у найкращій формі. Хоча я знаю, що відстояти звання чинної чемпіонки світу у берлінському секторі мені буде дуже нелегко. Аріане виступатиме в рідних стінах і вона зробить все можливе, аби на очах у власної публіки не просто перемогти, а перемогти фантастично. Втім, я в жодному разі не складаю зброю. Морально я готова боротися з німкенею. Фізично – мені потрібно ще трохи часу, аби вийти на пік своєї готовності. Не знаю, на якій висоті закінчаться змагання на чемпіонаті світу в Берліні, але точно знаю, що там буде битва не на життя, а на смерть.

 

http://umoloda.kiev.ua/number/1444/118/50808/