Наталя Лупу: «Я це зробила»

199

Тріумфаторка Кубку України в Ялті на дистанції 800 м Наталка Лупу, яка виграла з другим результатом сезону в світі, зізналася, що не сподівалася вибігти з двох хвилин.

Тріумфаторка Кубку України в Ялті на дистанції 800 м Наталка Лупу, яка виграла з другим результатом сезону в світі, зізналася, що не сподівалася вибігти з двох хвилин без відсутніх лідерів збірної України Тетяни Петлюк та Юлії Кревсун. А ще буковинка в інтерв’ю turnir.com.ua розповіла про те, як на її результати впливають… екзамени в Тернополі та… буковинський «допінг».

 

 

Я це зробила! Точніше – не лише я…

 

 

Наталко, вітаю з перемогою та прем’єрним «розміном» двох хвилин! Відчувала сильніший опір повітря на цій новій швидкості?
Так, такий зустрічний вітер собі організувала, що неможливо було нормально фінішувати. Напевно, і дівчатам, що бігли позаду, дісталося від цього вітру (сміється – авт.).

 

 

Дві хвилини називають більше не фізичним, а психологічним бар’єром…
Не знаю, який це там бар’єр – я особливо й не відчула, пробігла собі, зфінішувала і чекала на оголошення результату: буде чи ні час швидше двох хвилин. Коли почула результат, дуже зраділа, але так, щоби ніхто не побачив.

 

 

Але ж ти вже давненько «полюєш» за цими «магічними» цифрами…
Ну, не так вже й давно – з 2008 року. Тоді дуже хотілося подолати цей рубіж і потрапити на Олімпійські ігри. Потім думала, що у 2009 році вдасться «розміняти» 2 хвилини, але знову трішки не дотягнула. І ось прийшов той час, коли я це зробила! Точніше, не лише я. Тому що самій можна пробігти фінішне коло, але без підтримки неможливо піднятися на певний рівень. Тобто якби свого часу я не зустрілася зі своїм першим тренером Володимиром Васильовичем Степановим, можливо, взагалі не бігала би. Або якби не тренерський талант Анатолія Олексійовича Якимчука, який тренує мене вже багато років. Свого часу, коли змінилося керівництво обласного спорту, я повернулася до Чернівецької області, і це теж зіграло свою позитивну роль, бо там я завжди відчувала підтримку і тепле ставлення до себе. Та й меценати-земляки знайшлися. Перший рік мене підтримував Іван Васильович Семенюк зі своєю фірмою «Родничок». А потім власник готелю «Буковина» Валерій Чинуш запросив до спортклубу «Гешко», який він підтримує, і я отримала нових надійних партнерів. Разом із підтримкою від місцевої влади – обласної і рідного Новоселицького району, товариства «Динамо», СБУ, це все те, без чого мої виснажливі тренування могли давати набагато скромніші результати.

 

 

З Ротару на городі ми не зустрічались

 

 

Тебе часто позиціонують, як сусідка Софії Ротару, завдяки якій ваші рідні Маршинці стали відомі на весь колишній СРСР…
Батьківська хата нашої зірки естради знаходиться через город від нашої, тож нас справді можна умовна вважати сусідками. Хоча ми на городі ніколи не зустрічалися (сміється – авт.). Софія Михайлівна рідко буває в Маршинцях, я теж не так часто, як хотілося би. Тож це сусідство насправді дуже умовне (сміється – авт.). Але я хочу сказати, що у нас там є ще багато-багато чудових і талановитих людей. В тому числі і народні артисти (Лілія Сандулеса – авт.), знані спортсмени. Як мені приємно було, коли три роки тому мій односельчанин Ромка Паскар єдиним серед українців виграв юнацький Чемпіонат Європи з боротьби дзюдо! До речі, крім його тренера і батька Юрія Михайловича, Ромку «опікує» наш заслужений і перезаслужений керівник районного «Колосу» Георгій Васильвович Кирил. Він всім перспективним спортсменам допомагає. Для мене Георгій Васильович, – як другий батько. Буває, з дому сестрички дзвонять і кажуть, що є якісь проблеми. Я з Києва ж не можу їх вирішити. Коли б не звернулася до Георгія Васильовича, – завжди допомагав! Навіть коли нам світло відрубали, він пішов в РЕМ, пояснив ситуацію і світло дуже швидко знову з’явилося. Я вже мовчу про те, що немає жодного його приїзду до Києва (як тренер, представник команди чи в інших справах), щоби він не привіз мені якихось «гостинців». Причому корисних для спорту. Коли я приїжджаю додому, аналогічно знову отримую «гостинці» від Кирила. Мед, який він регулярно мені передає, ми тут жартома називаємо моїм буковинським «допінгом» (сміється – авт.).

 

 

Бігла швидко, бо… поспішала на екзамени

 

 

То ти так швидко пробігла на буковинському «допінгу»?
І на тернопільскому теж (сміється – авт.).

 

 

Тобто?
Я навчаюся у Тернопільському національному економічному університеті, там вже сесія розпочалася, тож я поспішала швидше пробігти, щоби встигнути на екзамени (сміється – авт.). А якщо серйозно, то в університеті до мене чудово ставляться і сприяють у всьому, в чому можуть допомогти. До слова, ректором там – виходець з Новоселицького району Сергій Ілліч Юрій, теж «золота» людина! Ось такий у нас багатий на таланти район.

 

 

Повернемось до кубкового забігу. Якби бігли і Петлюк, і Кревсун, було б «веселіше»?
Не те слово! Їх не було, тому я й думала, що не буде результату з двох хвилин. Немає Петлюк і Кревсун – немає швидкого бігу (сміється – авт.). Вони все-таки дуже сильні бігунки. Думала, що без них буде суто «тактичний» забіг. Але якось так сталося, що я все-таки вибігла з двох хвилин і без них.

 

 

Отже, тепер доля твоєї ймовірної поїздки на Командний Чемпіонат Європи – в руках, точніше – в ногах Петлюк і Кревсун?
Тетяна Петлюк вже пробігла свій відбірний старт, і показала 2,04. Юл
я Кревсун, здається, завтра має стартувати у Туреччині. Буду шукати її результат в інтернеті. Або попрошу знайомих повідомити. Але не бажаю їй погано виступити, щоб саме я потрапила до команди. Нехай у цій заочній боротьбі переможе сильніша на даний час. Пробіжить вона швидше, – значить буду вболівати за неї в Бергені.

 

 

 Другий результат у світі? Вперше чую…

 

 

Враховуючи, що твоя мама на заробітках, спробую вгадати, що після забігу з ялтинського стадіону хтось телефонував до Італії?
Майже вгадали – дзвінок був з Італії в Ялту. Як сказала мамі результат, вона була на сьомому небі від щастя. Якраз їхала на роботу й каже: «Я зараз закричу на весь автобус!» Я умовила не лякати італійців (сміється – авт.). Вона вже добре розбирається в моїх результатах. Весь час розказувала їй про тренування, нормативи, перспективи. То тепер вона сама стежить по телевізору за змаганнями, потім дзвонить мені і повідомляє результати. Може, вона мені і результат Кревсун повідомить (сміється – авт.).

 

 

До речі, як ти відреагувала, коли дізналася, що твій результат – другий в сезоні у світі?
А я це вперше чую!

 

 

Жартуєш?
Ні, я правда не знала. Приємно, звісно. Але думаю, що довго він другим не протримається – ще не почали «стріляти» світові лідери на цій дистанції.

 

 

Тренер вважає молодшу сестричку перспективною

 

 

Удома залишилися «на господарстві» молодші сестрички. Переживаєте за них, напевно?..
Вони у мене самостійні. Але, звісно, сестрички не зовсім самі – допомагає наш вуйко.

 

 

Вони теж будуть бігунками?
Старша серед них, Настя, прізвище у неї не Лупу, а Григорій (у них з Наталкою різні батьки – авт.), 1997 року народження, недавно вступила до Броварського вищого училища фізичної культури. З 1 вересня буде там навчатися. А влітку тренуватиметься зі мною, будемо вичти її правильно бігати (сміється – авт.). Анатолій Олексійович (Якимчук – авт.) каже, що вона перспективна. Я поки що утримаюся від коментарів (сміється – авт.). А молодша, Ісідора, закінчила 1 клас. Мама її не хоче пускати до Києва. Як, свого часу, і мене не хотіла відпускати.

 

 

То це хороша прикмета – може, буде так само швидко бігати?
Я теж на це сподіваюся. Разом «підкоримо» столицю. І потім разом повернемося додому – шукати нові таланти (сміється – авт.).

 

 

 

 

Георгій Мазурашу

 

 

www.turnir.com.ua