Фіналістка чемпіонату світу серед юнаків-2009 Ольга Ляхова має усі шанси спробувати свої сили у бізі на 800 метрів і на юніорській світовій першості. На національному чемпіонаті у своїй віковій категорії вона фінішувала другою, проте норматив, необхідний для поїздки у Монктон, виконала.
Срібна призерка чемпіонату України серед юніорів у бізі на 800 метрів, вихованка Приходька Віталія Миколайовича, Ольга Ляхова після фінішу навіть не знала, що виконала норматив на світову першість. «Справді?! Я й не знала! Думала він вищий, десь 2,07-2,06 хвилини», – зраділа вона.
Олю, у першому колі змагань конкуренції майже не було, а тренери деяких з суперниць радили їм навіть не намагатися утриматися за вами на заключних 200 метрах. Знали, що у фіналі ситуація зміниться?
Чекала. Завжди намагаюся спочатку утримуватися за лідером, а вже потім виходити вперед. У мене зазвичай така тактика. Але сьогодні потрібно було бігти на результат, ніхто не повів і довелося бігти самій. Я знала, що є ця дівчинка, Олена Сідорська. У неї теж хороший фініш. Але потрібно було бігти і ні на кого не дивитися. Думаю, якби хтось повів, то результат був би вищий, і пробіглося б набагато легше. Та й фініш би вийшов сильнішим.
На фініш якраз сил і забракло?
Фінішний ривок був не таким сильним, як завжди. Щоб був стимул, потрібно щоб хтось біг попереду, кого можна було б випереджати на фініші. А вийшло, що більше думала про те, як би мене не обігнали, а не навпаки, щоб когось наздогнати.
Потрібно було когось намалювати в уяві попереду.
Я вже думала про це, але фантазія ще трішки інакше працює. А в Донецьку такий хороший стадіон! Тут і табло є, на якому показується час, і можна себе контролювати під час бігу. І доріжка хороша, жорстка: коли біжиш — не вгрузаєш.
На минулорічному юнацькому чемпіонаті світу хоч і не вдалося потрапити на п`єдестал, але у фінал вийшли і, що важливо, показали один з найкращих своїх результатів. Чи не це прояв досить сильного характеру?
У мене сім`я спотсменів: тато — майстер спорту з боксу, мама бігала 800 метрів. Я з дитинства так виховувалася, займалася спортом. І до того ж різними видами: і художньою гімнастикою, і боксом, а потім прийшла на легку атлетику.
На ній уже зупинитеся?
Звичайно, мені вже більше нічого не потрібно. Найкращий вид!
Змагатися подобається?
Такий азарт! Перед стартом завжди мандраж, страшнувато, але після старту таке задоволення! І по ходу дистанції цікаво. 800 метрів — це тактична боротьба, цікавий вид. Коли бігала 400 метрів, було не так цікаво — біжиш собі, та й усе: на силу, фізичний стан.
На тренування достатньо дівчат, можливо, старших, з якими можна було б позмагатися?
Ні, таких дівчат немає. Я найчастіше бігаю з Тарасом Бибиком, він тут теж переміг. Була Оля Бібік, але вона пішла. З нею було добре бігати, “водили” одна одну на тренуваннях. А зараз уже нікого немає, тому доводиться з Тарасом. Я біжу — він наздоганяє. Звичайно краще, якби хтось попереду, а я за ним. Але і так непогано. Буває, за його часом бігаю, іноді намагаємося разом.
