Жіночий фінал на 400 метрів з бар’єрами відбудеться без українок

31

Відбулися півфінальні забіги жінок на 400 метрів з бар’єрами. Формула виходу з двох півфіналів була традиційною: троє перших на фініші + двоє добиралися за часом.

Відбулися півфінальні забіги жінок на 400 метрів з бар’єрами. Формула виходу з двох півфіналів була традиційною: троє перших на фініші + двоє добиралися за часом.

 

Ганна Ярощук та Ганна Тітімець фінішували у своїх забігах шостою та п’ятою з показниками 56.29 та 55.84сек відповідно. Фінальну вісімку закрили з результатом 55.31сек. То ж аби потрапити до вирішального забігу обом нашим молодим дівчатам потрібно було суттєво покращувати свої особисті рекорди.

 

«Я так старалася, так хотіла показати сьогодні високий результат і вийти до фіналу, що це, певно зіграло зі мною злий жарт, – крізь сльози намагається проаналізувати свій виступ Ганна Ярощук. – Ви навіть уявити не можете, як мені прикро. Адже всі довкола так допомагали мені, так сподівалися, а я не змогла виправдати покладених на мене надій. Не так би прикро було, аби я показала хороший результат. В принципі, 56.29 – не катастрофічний показник. Так – середненький, але точно – не для півфіналу чемпіонату Європи. Я налаштовувалася пробігти сьогодні за особистим рекордом. Я все для цього зробила, – залишила на доріжці всі сили, але сам біг чомусь дався дуже важко. Справа не у фізичній готовності. Дякувати масажистам, – допомогли відновитися повністю після вчорашнього бігу.

 

Яка частина дистанції далася найскладніше?

 

Звісно, фініш. Я стартувала по першій доріжці, і під час виходу з останнього віражу я вже дуже добре бачила, скільки суперниць попереду і на скільки я від них відстаю. Але я все одно боролася до останнього, хоча і підтягнутися поближче до лідерів так і не вдалося.

 

До речі, перша доріжка також дала свій негативний вплив.

 

Звісно, для бігу на 400 метрів з бар’єрами перша доріжка – це найгірше, що може бути. Але для мене психологічного бар’єру в цьому контексті не існує. Приміром, на минулорічному молодіжному чемпіонаті Європи, стартувавши по першій доріжці, я показала свій особистий рекорд на той час. Тому бігти по цій доріжці цілком можливо, головне – її не боятися. Інша справа – відповідальність. Коли ти виступаєш сама за себе і коли представляєш країну на головному старті сезону, – це абсолютно різні речі. Мені зараз дуже соромно перед усіма, хто вірив у мене і чекав мого виступу в фіналі»

 

 

« У мене був прекрасний початок дистанції: швидкий і ритмічний, – ділиться враженнями після виступу Ганна Тітімець. – Прикро дуже збитися на двох останніх бар’єрах і повністю втратити напрацьований ритм.

 

Вам ставили завдання як таке – потрапляння до фіналу?

 

Знаєте, я дуже вдячна керівництву, що на нас ніхто не тиснув, нічого не вимагав. Всі лише підтримували і допомагали, як могли. Це добре коли у нашому віці нам дають унікальні можливості набратися потрібного змагального досвіду. За цю довіру і хотілося віддячити, але сьогодні поки що не вдалося. Власне, сам результат, показаний мною у півфіналі, Досить непоганий. Уявляєте, наскільки він би міг бути вищим, аби я не збилася з ритму на фінішній прямій.

 

Але ж і втома дається взнаки на останніх ста метрах.

 

Справа навіть не в цьому. Мені ще бракує змагального досвіду. На тренуваннях вирішуються одні задачі, на змаганнях – інші. Але нинішнього року ми цілеспрямовано готувалися до виступу на чемпіонаті Європи, тому вирішили пропустити практично так званий «комерційний» сезон. Я ситар тонула лише на парочці турнірів, коли вони вписувалися у плани нашої підготовки. Я хоча і роздосадувана зараз, але чітко розумію, що 400 метрів з бар’єрами – це дистанція вікова. В ній багато чого починаєш розуміти і відчувати з роками. Так що у нас ще все попереду, і у мого тренера (Сергія Красовського) є ще чимало часу, аби передати мені свою мудрість і навчити мене усіляким тонкощам.

 

До речі, в чому саме особисто ти відчувала присутність тренера безпосередньо на чемпіонаті Європи?

 

Мені без нього взагалі сутужно. Я звикла, що він завжди поруч, за кожним кроком стежить, все підказує, – коли поспати, що поїсти, скільки і де погуляти. Я йому безмежно вдячна за все, що він робить для мене. Навіть після такого виступу, як сьогодні, він мені помахав з трибун з посмішкою. Як мені тепер йому в вічі дивитися? Але… це ж не останній чемпіонат Європи. Правда? Я ще обов’язково виправлюсь.»

 

Прес-аташе