У фіналі жіночого бігу на 100 метрів з бар’єрами Євгенія Снігур фінішувала п’ятою, пробігши дистанцію за 12.92сек. У попередніх колах наша бар’єристка показувала швидші секунди. Свій забіг Женя виграла з результатом 12.90, А у півфіналі фінішувала третьою за 12.88 сек. Першою н6а фініші жіночий коротких бар’єрів була туркеня Невін Яніт з новим національним рекордом своєї країни – 12.63
У фіналі жіночого бігу на 100 метрів з бар’єрами Євгенія Снігур фінішувала п’ятою, пробігши дистанцію за 12.92сек. У попередніх колах наша бар’єристка показувала швидші секунди. Свій забіг Женя виграла з результатом 12.90, А у півфіналі фінішувала третьою за 12.88 сек. Першою н6а фініші жіночий коротких бар’єрів була туркеня Невін Яніт з новим національним рекордом своєї країни – 12.63
«Женю, давай почнемо з півфіналу, де у твоєму забігові стався невеличкий інцидент. Білоруска, що більшу половину дистанції пробігла з тобою крок в крок, впала на передостанньому бар’єрі. Тебе це не вибило з ритму?
Ми всю дистанцію відчували одна одну, попавши в один ритм бігу. Хтось із нас мав не витримати це напруження. В такій зв’язці дуже важко бігти бар’єри. Зі мною таке сталося вперше. До цього півфіналу я ще ніколи не потрапляла у таке жорстке «зціплення». Сьогодні я відчула себе в новому амплуа й дуже рада, що змогла вистояти у такій ситуації.
Фінал вашої дисципліни проводився майже через годину після півфіналів. Не встигла відновитися, аби покращити свої попередні результати?
Справа в тому, що перед фіналом я відчула сильний біль у маховій нозі. Я навіть засумнівалася, чи варто виходити на старт, тому що в розминці біль заважала навіть один бар’єр подолати. Але півфінал я вистояла. А ось короткий відпочинок перед вирішальним забігом таки дався взнаки. Я просто не встигла піти на розминочне поле, аби масажисти змогли трохи полегшити відчуття в нозі. Годину між забігами я провела у кімнаті скликання і навіть боялася одягати шиповки не погіршити ситуацію.
Як же ти наважилася з таким болем стартувати у фіналі?
Спробувала про неї забути, відключитися подумки. Але на перших бар’єрах страх травмуватися серйозно все ж таки був. Я дослухалася до ноги і прощупувала ситуацію, а швидкість набирала вже по ходу дистанції. Якщо в попередньому забігові я взагалі кинула набігати на фініш за явної переваги над суперницями, то у фіналі була зовсім інша тенденція бігу. Думаю, аби не біль у нозі, то могла б у вирішальному забігові показати дуже швидкий біг.
Настільки швидкий, що ти змогла б потрапити до призової трійки?
Фізична готовність була такою, що можна було з показати час десь рівня 12.70. Справа в тому, що у нашому півфіналі вітер був -1.9 метрів на секунду в обличчя, і то ми пробігли по 12.88. Навіть з болем у нозі я могла пробігти краще, хоча видно було, що я не могла атакувати бар’єр так швидко, як зазвичай. Між бар’єрами біг ніби то і складався, а піти на гостру атаку страшнувато, – підсвідомо бережеш ногу.
Сподівалася, що дійдеш до фіналу та ще й фінішуєш п’ятою?
У мене є таке повір’я, якщо я притаю на старт у місто, яке мені дуже подобається і в ньому благополучна атмосфера, то у якому б фізичному стані я не перебувала, а виступлю все одно добре. А Барселона мені дуже імпонує. Звісно, дуже хотілося потрапити у трійку призерів, хоча комусь це може здатися занадто амбіційним бажанням. Найголовніше, що я тепер знаю свої можливості. Більш того я переконалася, що до головного старту сезону я й сама можу підвестися у непоганій формі. Справа в тому, що тренуюсь я вже тривалий час сама. Цього року я змінила повністю систему власних тренувань, тому навіть припустити не могла, який результат я зможу показати. Зараз на тренуваннях я стала більше дослухатися до свого тіла, до власних бажань і це дає можливість вільно вносити корективи в тренувальний процес.
Як сталося, що ти залишилася без тренера?
Це все кохання! Я переїхала в Одесу до свого хлопця (бойфренд Жені – український штовхальник ядра Андрій Семенов). У нас дуже сильні почуття і жити далеко один від одного нам ще гірше. Тому довелося взяти на себе відповідальність самостійного тренування. Але зараз я не шкодую ні на грам. Я вивчаю свій організм, сама розумію, коли мені потрібен відпочинок, а коли час додати навантажень. Звісно, плани тренувань у мене є, але вони слугують тільки відправною точкою для відліку. Все коректується у відповідності до власних відчуттів. І вони мене не підводять. Якщо ця система тренувань вивела мене на результат, то вона має право на існування. Ви не уявляєте, яку свободу відчуває людина, коли приходить на тренування, вмикає плейєр і під улюблену музику Мерлі Менсона починає працювати з насолодою!
Можливо, для фізичної підготовки це і не погано, але левову частку в бар’єрному бігові потрібно приділяти технічним аспектам. А тут вже погляд з боку може грати дуже важливу роль.
Це не така вже і безвихідна ситуація. У нас є камера, на яку ми фільмуємо технічні тренування, а потім розбираємо я деталях побачене. У нас є додаткові руки, – мама і водночас тренер Андрія допомагає мені розставити бар’єри, зафіксувати все на камеру. Зараз я можу сказати впевнено, якщо зірки зійдуться так, що у віці 26-ти років у мене почнеться розквіт спортивної кар’єри, то високі результати від мене нікуди не подінуться. Можливо, нинішнього року я ще проведу кілька консультацій щодо тренувальних планів з провідними тренерами, а до цього часу я справлялася сама.
Після відверто провального виступу Андрія на чемпіонаті Європи (нагадаю, що Семенов не виконав кваліфікацію у штовхання ядра, показавши результат 19м31см), психологічно тобі не було важко готуватися до власного старту?
Звісно, від такого виступу Андрія я була у розпачі. Для нього 19.30 – це розминочний результат, який він показує на тренуваннях, при чому із заплющеними очима. Але на мій стан це могло вплинути тільки позитивно. Справа в тому, що ми з Андрієм люди азартні, й між нами завжди існує конкуренція. Ми з ним ведемо рахунок: хто кого обіграв на змаганнях за рівнем результату, за зайнятим місцем, за кількістю зароблених грошей – хто більше їх принесе у сімейний бюджет… (сміється). В Барселоні я переграла його за явною перевагою, але дуже хотілося, щоб і Андрій потрапив у фінал, тоді було б цікавіше конкурувати… Ми і на тренуваннях підбадьорюємо та заохочуємо одне одного. З Андрієм я почуваюся легко і природно, а з іншого боку – захищено, немов за кам’яною стіною.
Офіційно ще не думали зареєструвати нову легкоатлетичну сім’ю в Україні?
Я не думаю, що обручка чи штамп у паспорті може на щось вплинути. Ми просто любимо одне одного і, живучи разом, почуваємося гармонійно. Як воно все розвиватиметься далі, не знаю. Це вже як Бог дасть».
Прес-аташе