ОЛЕКСАНДР АПАЙЧЕВ. Готуємося до Стамбула через призму Лондона.

4

У Сумах закінчився чемпіонат України з легкої атлетики в закритих приміщеннях. Про підсумки змагань, нинішній сезон і формування команди на зимовий чемпіонат світу в Стамбулі розповів головний тренер збірної команди України з легкої атлетики Олександр Апайчев.

 

Насамперед, про організацію та проведення самого чемпіонату, – почав свій аналіз Олександр Валентинович. – Зимовий чемпіонат був проведений на найвищому рівні, чим ми традиційно завдячуємо кваліфікованій і професійній сумській команді організаторів. Об’єктивне суддівство за міжнародними стандартами – один із критеріїв, що заслуговує на найкращу оцінку цього старту. Для високих результатів у Сумах створені всі необхідні умови. Завдячуючи зусиллям ректора університету Анатолія Єпіфанова ми маємо легкоатлетичний манеж, в якому можна проводити змагання не лише національного, а й європейського і навіть світового рівня. Ця споруда відповідає усім правилам та стандартам ІААФ.

 

 

Щодо учасників чемпіонату… Чи ставили ви умову обов’язкового виступу всіх членів національної збірної на сумському старті?

У нас в збірній команді України існує поняття індивідуального планування, яке в основному стосується перших номерів збірної. Від участі на зимовому чемпіонаті України звільнені усі, в чиїх планах цей старт чи чемпіонат світу в закритих приміщеннях не значився. Перший приклад – чемпіонка світу з потрійного стрибка Ольга Саладуха. На комерційних турнірах вона стартує у тренувальному режимі без особливих підводок до змагань, а з самісінького початку березня вже починає підготовку до літнього сезону. Така сама ситуація з нашими лідерами спринтерського бігу. Олеся Повх та Марія Рємєнь зараз у європейському турне, де показують від старту до старту дуже високі результати.

Право не виступати на чемпіонаті України ми дали і деяким атлетам, котрі заслужили цього за досягненнями минулого літнього сезону або ж за показниками вже нинішньої зими. Так карт-бланш на Стамбул ми надали новоспеченій рекордсменці України зі стрибків з жердиною Ганні Шелех, яка на нещодавньому турнірі в Донецьку подолала висоту 4м60см, що є кваліфікаційним нормативом відбору на зимовий чемпіонат світу. 18-річній атлетці зараз ліпше поїздити по міжнародних змаганнях і «поваритися у каші» своїх головних суперниць. Цей досвід боротьби, як психологічної, так і тактичної, у Стамбулі їй дуже знадобиться. До честі Ганни зазначу, що і після Донецька вона не збавляє обертів, показуючи результати рівня 4.40-4.50.

Схожа ситуація і з Максимом Мазуриком, котрий має кваліфікаційний норматив на зимовий чемпіонат світу. Але ж, як ви знаєте, вигравши минулорічний командний чемпіонат Європи у Стокгольмі, Максим травмував руку, через що був навіть змушений пропустити літній чемпіонат світу в Тегу. Я розмовляв з його тренером Олександром Сімахіним, з його консультантом Віталієм Петровим, і ми прийшли висновку, що Мазурику зараз потрібно якнайбільше закордонних стартів, де він також може змагатися зі своїми головними суперниками. Травма Максима вже не турбує, його фізична готовність надзвичайно висока, але більш аніж півроку відсутності змагальної і стрибкої практики не можуть не датися взнаки. Йому бракує, як ми кажемо, настрибаності, – тієї практики, яка доводить стрибок до автоматизму на висотах міжнародного рівня. Максим зараз також виступає в серії міжнародних стартів, і якщо до 27-ого лютого (останній термін подачі заявки на Стамбул) він зможе вийти на свій звичний рівень результатів, то обов’язково буде включений до складу нашої збірної. В іншому випадку вони і самі відмовляться від участі в чемпіонаті світу. Мазурик – атлет не того рівня, аби погодитися бути просто статистом на світовій першості.

 

 

Щодо наших спринтерок. Дистанція 60м і для Олесі Повх, і для Марії Рємєнь доволі комфортна. З такими результатами вони б могли поборотися в Стамбулі не лише за потрапляння у фінал, а й за призові місця. Можливо, із суто психологічної точки зору їм би це було корисно…

Ми розглядали різні варіанти з тренерами дівчат, але прийняли найоптимальніше рішення – пропускати зимовий чемпіонат світу. На користь цього є чимало факторів. Насамперед, і Олеся, і Марія відпрацювали на повну потужність і зимовий, і літній сезони минулого року. Як такої можливості фізичного відпочинку у них практично не було, враховуючи ще й той факт, що обидві перед чемпіонатом світу виступали ще й на світовій першості військовослужбовців. По-друге, вперше вийшовши на високий міжнародний рівень, дівчата відчували чималий психологічний тиск і відповідальність за свої результати. Тому моральний відпочинок їм також зараз вкрай необхідний. По-третє, літній сезон нинішнього року почнеться доволі рано. Вже у червні потрібно стартувати на чемпіонаті Європи, а на початку серпня бути у формі до Олімпійських Ігор. Тому і підготовку до літа їм обом потрібно починати раніше звичайного, оскільки вони обидві швидкісні оберти набирають трохи повільніше за інших. Повх і Рємєнь – лідери нашої короткої естафети 4х100м, а на цей вид ми покладаємо чималі сподівання на Олімпіаді. То ж на тлі оптимальної підготовки до Лондона пожертва зимовим чемпіонатом світу не така вже й відчутна.

Втім, я пропонуватиму головній тренерській раді включити до команди Вікторію П’ятаченко, котра виграла в Сумах з нормативом відбору на зимовий чемпіонат світу 7.31сек. Справа в тому, що усіх реальних претенденток на нашу топову естафету 4х100 метрів ми випробовували зимовими чемпіонатами. Вікторія також мусить пройти через це горнило, аби продемонструвати свою надійність і можливість показувати швидкі секунди не на одному відбірному старті, а на головних змаганнях сезону. Звісно, ніхто перед новачком команди не ставить задач одразу потрапляти у фінал світової першості, але відчути, що таке біг у компанії найсильніших спринтерок світу, вона мусить.

 

 

Планувався виступ на чемпіонаті України в Сумах і Анжеліки Шевченко, але у підсумку вона лише стартувала пейсмейкером на дистанції 3000 метрів. Чому?

Анжела нинішньої зими вже неодноразово доводила свою бойову готовність високими результатами як на внутрішніх, так і на міжнародних стартах. Нещодавно вона встановила новий рекорд України в приміщеннях на своїй коронній дистанції 1500 метрів. Давайте дивитися об’єктивно. В Сумах ніхто б їй конкуренцію скласти не міг, особливо зважаючи на той факт, що Наталя Тобіас стартувала тут у фіналі бігу на 3000м. Анжеліці зараз куди важливіше позмагатися з тими, хто показує високі результати, аби перевірити і свою швидкість, і свою витривалість. Тим паче, що навіть на міжнародних турнірах вона успішно змоделювала виступ на зимовому чемпіонаті світу, стартуючи через день на змаганнях в різних містах. Адже в Стамбулі доведеться бігти «півторашку» в два кола, і нам важливо було подивитися, як витримує спортсменка не одноразовий забіг, а кілька бігів поспіль. Як на мене, Шевченко з цим завданням впоралася на всі 100 відсотків. Та й на чемпіонаті України вона дуже допомогла своїй одногрупниці Світлані Шмідт у встановленні нового національного рекорду на дистанції 3000 метрів, вкотре продемонструвавши свою високу фізичну форму. А для Шмідт показаний результат – це не лише перевірка на міцність і готовність до виступів на міжнародному рівні, а й впевненість у власних силах плюс психологічна стійкість перед чемпіонатом світу. На момент встановлення рекорду Світлана мала третій результат сезону в світі, тепер – п’ятий. З таким показником можна сміливо виходити на доріжку Стамбула, не боячись зустрічі з найбільш титулованими стаєрками світу.  Адже одна справа, знати, що ти у гарній формі й сумніватися, чи зможеш реалізуватися, а інша – мати цьому результативне підтвердження.

 

 

Щодо Олексія Касьянова. Він традиційно вже відкриває зимовий сезон на Кубку України в Запоріжжі, а на чемпіонаті проходить окремі види. Чому?

Справді, цю модель виступів Олексія Касьянова ми випробовуємо вже не один рік, і переконалися в її дієвості. В Запоріжжі Олексій назбирав у семиборстві суму, що трохи поступається його особистому рекордові й вийшов на першу сходинку світового сезону, що дозволяє йому стартувати у Стамбулі. Після цього йому потрібно було знову набрати тренувальних навантажень, аби потім дати трохи відпочинку, технічних корегувань і вийти на пік форми вже на початок березня. А в Сумах Касьянов виступав у своїх провідних видах. Це йому вкрай необхідно, аби впіймати, як кажуть, емоційний підйом і вжне на позитивному настрої підходити до головного старту сезону.

Та якщо мова зайшла про багатоборство, то слід відзначити виступи на чемпіонаті України і Наталі Добпринської, і Ганни Мельниченко, і Аліни Фьодорової. Аби у нас була така можливість, я б включив до збірної команди на Стамбул усіх трьох. Але на зимовому чемпіонаті світу мають право виступати тільки по два атлета від країни. А в багатоборстві правила відбору на світову першість суттєво відрізняються. Втім, Добринська та Мельниченко це право вже вибороли. В Сумах дівчата встановили свої особисті рекорди, а Наталі вдалося вчергове побити і національний рекорд для закритих приміщень. І при всьому цьому очевидно, що обидві багатоборки можуть додати ще в окремих видах. Їхні показники на чемпіонаті України вселяють віру в те, що і в Стамбулі дівчата зможуть поборотися за найвищі місця.

 

 

Це вся наша важка артилерія, заготована на Стамбул?

Сподіваюся, що і в інших дисциплінах наші легкоатлети зможуть дати бій найсильнішим спортсменам світу. Приміром, в чоловічому потрійному Шериф Ель Шериф в Сумах показав результат лише 16м81см, але влітку вже мав стрибок за 17.70, з яким виграв молодіжний чемпіонат Європи. Цієї зими Шериф отримав невеличку травму і на чемпіонаті України виступав вперше. Він навіть не встиг нормально попрацювати над технікою і швидкістю. З тренером вони ще мають час до вильоту в Туреччину, аби трохи більше уваги приділити стрибковим тренуванням і підняти рівень виконання технічних елементів та й швидкості розбігу.

Порадувала високим показником в Сумах і Наталя Лупу, котра виграла біг на 800 метрів серед жінок з результатом 2:01.46. На цей час вона посідає сьомий рядок у світовому топ-листі, але попереду неї аж чотири росіянки. З урахуванням того, що на чемпіонат світу з них поїдуть лише двоє, то Наталя вийде на старт з п’ятим часом сезону. А там все залежатиме від тактики. У Лупу вже достатньо досвіду, аби боротися за призові місця світової першості. Тим паче, що Наталя ще матиме один старт на комерційному турнірі, після якого, ми сподіваємося, зможе набрати потрібні оберти. Справа в тому, що вона також була трохи травмована, через що стояло питання, чи зможе Лупу взагалі стартувати на чемпіонаті України. Та в Сумах Наталя приємно здивувала і легкістю бігу, і характером, проявленим на доріжці.

Порадували результатами бігуни на 400 метрів, як жінки, так і чоловіки. Ми плануємо в Стамбулі виступ двох естафет 4х400 метрів. Дівчата взагалі мають усі шанси поборотися на чемпіонаті світу за медаль у цьому виді, оскільки троє з них вибігли з 53 секунд у Сумах. Результат Наталі Пигиди входить у світову десятку. Єлізавета Бризгіна та Ольга Земляк – вже у двадцятці найсильніших. Наша жіноча естафета 4х400 вже має олімпійський норматив, тому її потрібно більше «обкатувати» на великих міжнародних стартах. Чоловічою естафетою 4х400 ми поки що на 18-ій позиції у світі за сумою двох найкращих результатів. І щоб потрапити на Олімпіаду, потрібно бути в шістнадцятьці найкращих. Це цілком реально, особливо зважаючи на те, що чоловіча команда у нас дуже молода, а результати хлопців у індивідуальних видах цієї зими суттєво підросли. Гуцол, вигравши внутрішню першість з показником 46.80, взагалі виконав норматив відбору на зимовий чемпіонат світу в індивідуальному виді. Можливо, ми дамо йому можливість стартувати в Стамбулі і на цій дистанції, але головне завдання – здобуття досвіду й естафетна «збіганість». Цьому молодому квартетові це вкрай необхідно. Я щиро вірю, що до літнього сезону хлопці ще додадуть у швидкостях. То ж головну перевірку боєм зможуть пройти вже на чемпіонаті Європи в Гельсінкі, а там, дивись, і потраплять у число шістнадцяти світового топ-листа. Для них це завдання «номер один» на 2012 рік.

 

 

Олександре Валентиновичу,  шість національних рекордів у закритих приміщеннях цієї зими – це вісник прийдешнього олімпійського сезону?

Насамперед, давайте розглянемо цю ситуацію з боку нашого нововведення. На чемпіонатах України ми вже кілька років поспіль моделюємо виступи наших атлетів на головних стартах. Приміром, у бігові на довгі та середні дистанції – обов’язкові два кола, а вихід у фінал має бути не за зайнятим у забігові місцем, а за показаним результатом. Таким чином ми змушуємо наших перших номерів збірної у високому темпі  та на належних швидкостях проходити і попередні кола змагань, і вирішальний забіг. Адже на чемпіонатах світу, Європи чи Олімпійських іграх швидкості потрібно включати уже із забігів.

А щодо рекордів, так у великий спорт вже вступає те покоління наших атлетів, яка нещодавно показувало результати світового рівня в юніорському спорті. Настав час реалізації. Крім того, не минаються дарма і наші методичні правки. Та й важливо, у чиї тренерські руки потрапляють талановиті атлети. Приміром, І Світлана Шмідт, і Анжеліка Шевченко тренуються у Ігоря Ліщинського, який вже неодноразово доводив свою професійність в роботі і з Іриною Ліщинською, і з Юлією Кревсун.

Плюс до всього ми ввели правило дозованих виступів на комерційних турнірах. Раніше в погоні за результатами чи додатковий заробітком наші атлети дещо «перебирали» з виступами на комерції. Тепер кожен їхній виїзд узгоджується і зі старшими тренерами на видах, і зі мною, як головним тренером збірної.  Крім того, на європейських стартах ми також пропонуємо наших спортсменам моделювати майбутній виступ головного старту сезону. Тобто робиш один старт у колі своїх головних суперників, а вже наступного дня чи через день знову виходиш на змагання. Так само, як кваліфікація і фінал чемпіонатів світу чи Європи. І це стосується не лише бігунів на середні дистанції, а й представників технічних видів. В такій моделі виступів ми добре бачимо, чи може атлет тримати удар виступів на найвищому рівні у кваліфікаційних та фінальних змаганнях.

 

 

А чи були для вас неприємні сюрпризи на чемпіонаті України?

Було й таке. Неприємно здивували представники горизонтальних стрибків. Так, у жіночому потрійному Ганна Князєва та Руслана Цихоцька, котрі вже мали стрибки за 14 метрів, навіть близько не змогли підібратися до своїх показників. Причини ми ще будемо розбирати з тренером. В жіночих та чоловічих стрибках у довжину першість на внутрішньому чемпіонаті взагалі вибороли багатоборці. Це не означає, що ми не маємо талановитих атлетів у цих дисциплінах. Виконавці є, але їхня реалізація шкутильгає на обидві ноги.

 

 

Який кількісний склад атлетів ви плануєте на Стамбул і чи будете проводити останній централізований збір команди перед чемпіонатом світу?

Команду ми плануємо в межах 25-30 атлетів. Останній термін подачі заявки – 27 лютого. До цього часу ми маємо можливість вносити корективи. Що стосується зборів, то вони будуть проводитися в Києві, але лише для тих атлетів, котрі не мають на місцях потрібних умов для підготовки. То ж цей збір буде не чисельним. Інші атлети під наглядом і методичним керівництвом старших тренерів продовжуватимуть свою підготовку на місцях. За два дні до вильоту на чемпіонат світу команда збереться у Києві, а наш виліт на Стамбул запланований на 7 березня.