В легку атлетику Кирило Кіру прийшов випадково. Як згадує спортсмен, хотів займатися футболом. З батьками пішли обирати тренера… і потрапили до тренера зі стрибків з жердиною.
Сьогодні Кирило беззаперечний лідер юнацької збірної України зі стрибків з жердиною. В мріях спортсмена – продовжити славні традиції і хоча б наблизитися до успіхів Сергія Бубки. «Я лише починаю кар’єру, і ще зарано про це говорити. Проте, звісно, прагну перемагати, як свого часу це робив Сергій Назарович. І поступово йду до своєї мети», – каже Кіру.
Що таке спорт, у сім’ї Кіру знають не з чуток. Його батьки – майстри спорту зі спортивної гімнастики. І вони, як і їхній син, намагаються зробити все для досягнення поставлених цілей. «У мене є тренер на стадіоні, а батьки тренують вдома. Не дають розслаблятися», – зізнається Кирило.
Власне, спортивний шлях Кіру почався саме зі спортивної гімнастики. У секцію він прийшов у дворічному віці. Коли хлопцеві було десять, вирішив припинити заняття і пішов у легку атлетику. Батьки підтримали вибір сина, а той досвід став Кирилу в нагоді. «Гімнастична підготовка зараз дуже сильно мені допомагає. Адже це більше половини з того, що потрібно при виконанні стрибків з жердиною», – пояснює спортсмен.
На питання щодо «страшних спогадів про гімнастичне минуле» Кирило лише посміхається: «Таких немає. Здерті руки? Вони завжди здерті, у стрибках з жердиною теж. Але до мети як ідуть? Через кров і піт. Так і треба крокувати по життю». Так само з посмішкою Кирило пригадує і свій перший стрибок: «Добре його пам’ятаю. Він був незграбним, як і всі перші стрибки, всі перші кроки, які ми робимо. Але страшно при цьому не було».
А на питання щодо того, що приваблює Кирила у стрибках з жердиною, відповідає: «Навіть не знаю. Відчуваю, що це моє, повинен продовжувати тренуватися, виступати і йти своєю дорогою. Мені подобається відчуття переможця. Це найголовніше».
Щоправда, не все так легко складалося в житті Кирила. За коротку кар’єру хлопець встиг пережити важку втрату. 25 березня пішов з життя його тренер Валерій Шульга. «Валерій Миколайович зіграв дуже велику роль у моєму житті, – згадує Кирило. – Він працював зі мною, готував до чемпіонату світу, але несподівано пішов з життя. Без нього дуже складно, все змінюється. Я намагаюсь відновитися».
Допомагає у цьому Кирилу його новий наставник, у недалекому минулому стрибун з жердиною Руслан Єрьомін. У молодого тренера невеличка група, тому й увагу встигає приділити всім без винятку.
«Коли я працював з Валерієм Миколайовичем, Руслан неодноразово приходив до нас на тренування, давав поради. Тому коли мого тренера не стало, вирішив, що буде краще залишитися з тим, хто вже знає мене і кого знаю я», – каже Кирило.
Наразі найкращий результат Кіру – 4,80 м. Зупинятися на досягнутому спортсмен не збирається, проте і форсувати підготовку наміру не має. На тренуваннях, за його ж словами, виконує по 30-40 стрибків. І те, що в Україні в його віковій категорії майже немає конкуренції, Кирила не лякає: «Чи складно змагатися самому з собою? Ні. Головне, ставити перед собою мету. Для мене перша така – виграти чемпіонат світу. А далі будуть наступні цілі».
І на останок обіцяє: у разі перемоги на юнацькому чемпіонаті світу в Донецьку заспіває гімн України.
Текст: Ольга Ніколаєнко
Фото: Софія-Вікторія Мамутова
