18 серпня на стадіоні «Лужники» востаннє пролунав гімн на честь переможців чемпіонату світу з легкої атлетики. Гімн був ямайським. Саме в складі цієї маленької країни було двоє мультимедалістів – Усейн Болт і Шеллі-Енн Фрейзер-Прайс. Вони виграли всі дисципліни, в яких брали участь: 100 м, 200 м та естафету 4х100 м.
Та похизуватися є чим не лише збірній Ямайки. Для української команди чемпіонат світу-2013 став найуспішнішим за останні 16 років. З двома золотими та однією бронзовою нагородами наші спортсмени посіли восьмий рядок у медальній таблиці. Краще ми виступали лише одного разу. В Афінах-1997 українці були п’ятими. Тоді вони виграли сім нагород, дві з яких золоті, чотири – срібні й одна бронзова.
У Москві медалі Україні принесли Анна Мельниченко («золото» з семиборства), Богдан Бондаренко («золото» зі стрибків у висоту) та Ольга Саладуха («бронза» з потрійного стрибка).
Медалі збірної України на чемпіонатах світу (1993-2013)
|
Рік і місце проведення ЧС
|
“Золото”
|
“Срібло”
|
“Бронза”
|
Усього
|
Місце в медальній таблиці
|
Кількість країн-медалістів
|
|
1993, Штуттгарт
|
1
|
1
|
2
|
4
|
11
|
36
|
|
1995, Ґетеборг
|
2
|
0
|
1
|
3
|
9
|
43
|
|
1997, Афіни
|
2
|
4
|
1
|
7
|
5
|
41
|
|
1999, Севілья
|
1
|
1
|
2
|
4
|
15
|
42
|
|
2001, Едмонтон
|
1
|
1
|
1
|
3
|
17
|
42
|
|
2003, Париж
|
0
|
0
|
3
|
3
|
38
|
43
|
|
2005, Гельсінкі
|
1
|
0
|
0
|
1
|
17
|
40
|
|
2007, Осака
|
0
|
2
|
0
|
2
|
24
|
48
|
|
2009, Берлін
|
0
|
0
|
0
|
0
|
—-
|
37
|
|
2011, Тегу
|
1
|
0
|
1
|
2
|
10
|
41
|
|
2013, Москва
|
2
|
0
|
1
|
3
|
8
|
38
|
Найбільше медалей, а саме 25, в Москві виграла збірна США, проте поступилася Росії за кількістю золотих (шість проти семи) і в медальній таблиці була другою. Замкнула трійку Ямайка.
Восьму сходинку Україна посіла в таблиці, в якій рахують місця спортсменів у фіналах. До вісімки в Москві пробилося 12 наших спортсменів. Крім трьох медалей у нас два четвертих, два п’ятих, одне шосте та чотири сьомих місця. Перемогу в цьому рейтингу здобули американці.
Таку статистику в малюнку створили в ІААФ. Серед трьох рекордів чемпіонату є й один, автором якого став українець. Богдан Бондаренко своїм польотом на 2,41 м не лише повторив національний і особистий рекорди, найкращий результат сезону в світі, а й встановив новий рекорд чемпіонатів зі стрибків у висоту. Що ж до національних рекордів України, то серед таких був і результат у спортивній ходьбі на 50 км. Ігор Главан подолав дистанцію за 3:40.39 хв і фінішував четвертим.
Крім Ігоря та Богдана ще п’ятеро українців встановили особисті рекорди.
Українці, які встановили особисті рекорди на чемпіонаті світу-2013
|
Атлет
|
Дисципліна
|
Результат
|
|
Смелик Сергій
|
200 м
|
20,42
|
|
|
|
20,52 (=РВ)
|
|
Бондаренко Богдан
|
висота
|
2,41 (=РВ)
|
|
Главан Ігор
|
с/х, 50 км
|
3:40.39
|
|
Будза Сергій
|
с/х, 50 км
|
3:47.36
|
|
Пигида Наталія
|
400 м
|
51,02
|
|
Тітімець Анна
|
400 м з/б
|
54,63
|
|
Мельниченко Анна
|
семиборство
|
6586
|
|
|
висота
|
1,86 (=РВ)
|
|
|
800 м
|
2.09,85
|
Найкращим атлетам – найкращих уболівальників. Можливо, саме такі думки промайнули в голові у Сергія Бубки та Олександра Гереги, коли вони вирішили створити безпрецедентну акцію в історії української легкої атлетики. Сергій Назарович ініціював поїздку 2000 уболівальників на чемпіонат світу, а зробити цю мрію реальністю допоміг саме Олександр Володимирович.
«Хотілося зробити щось особливе, що запам’яталось би всім. Тоді й прийшла ідея з уболівальниками. На щастя, знайшлася людина, яка підтримала мене фінансово. Він лише запитав, про яку кількість уболівальників іде мова. Я сказав: дві тисячі. На мою думку, вийшло в самий раз. Мені здається, що та незабутня, тепла й дружня атмосфера була створена саме завдяки зусиллям цих людей, – розповів у інтерв’ю «Собеседнику» Сергій Бубка. – Наші вболівальники – люди, які дійсно заслужили право побувати на цьому спортивному святі».
Українські вболівальники створили на стадіоні два синьо-жовтих сектори і, не втомлюючись, підтримували наших атлетів. Здавалось, що чемпіонат світу проходить не в Росії, а в Україні. Нам заздрили всі збірні світу і водночас дякували за таку підтримку й атмосферу на стадіоні. Фотографи та телевізійники раз-по-раз повертали свої камери саме до наших секторів. А українські атлети в знак подяки приходили до вболівальників на трибуни, фотографувалися разом з ними та просто обмінювалися емоціями. І в один голос додавали: «З такою підтримкою виступаєш навіть тоді, коли сил уже не залишається. Хотілось би, щоб стільки вболівальників у нас було на кожному старті».
