Інтерв’ю з головними героями Таллінна-2015

76
На Батьківщину повернулася молодіжна збірна України з легкої атлетики, яка на чемпіонаті Європи в Таллінні (Естонія) здобула вісім нагород – три срібні та п’ять бронзових.
 
Пропонуємо до вашої уваги флеш-інтерв’ю з українцями, які піднялися в естонській столиці на п’єдестал пошани, а також з виконуючим обов’язки держтренера В’ячеславом Тиртишником.
 
Тетяна Пташкіна (бронзова нагорода у потрійному стрибку – 14.05; у кваліфікації – 14.08 PB)
– Все добре, гарні враження, гарні змагання, можна сказати успішні. Все чудово.
– Можливо, на більше розраховували?
– Якщо чесно, так. Хочеться виконати норматив на чемпіонат світу (14.20). Буду старатися.
– Можливо, щось завадило це зробити саме у Таллінні?
– Я ще не дуже досвідчена спортсменка, за кордоном рідко буваю. Тому, скоріш за все, причина у психології.
– Психологія – психологією, але на цьому чемпіонаті практично усі ваші спроби були на рівні особистого рекорду…
– Так, цим я задоволена, що вдалася серія стрибків в районі 14-ти метрів. Все-таки, за кордоном встановити особистий рекорд – також думаю, не погано. Але ще є свої помилки.
– Додавати є де?
– Так, я думаю ще додам у цьому сезоні, дуже цього хотілося б. Буду працювати над цим.
 
Катерина Дерун (срібна нагорода у метанні спису – 58.60 SB)
– Я щаслива, тому що ми багато старалися, хотіли досягти своєї мети. І досягли. Правда, хотілося б і перше місце, але німкеня сильна зараз. Але це поки що – будемо старатися і надалі.
– Коли ви їхали до Естонії, на медаль сподівалися?
– Я завжди націлююся і на фінал, і на медаль. Який спортсмен не сподівається на це.
– Задоволені?
– Так, я задоволена своїм результатом, за кордоном це мій особистий рекорд. Вдома, правда, в мене є 60 м 32 см. Але такий результат це за кордоном, на емоціях, після кваліфікації – це чудово.
– У ваших планах є виконання нормативу на дорослий чемпіонат світу (61.00)?
– Звісно є, ми будемо тренуватися, ми не будемо відпочивати. Будемо відбиратися на чемпіонат світу.
 
Наталія Прищепа (бронзова нагорода у бігу на 1500 м – 4.06,29 PB)
– Коли їхали до Таллінну – сподівалися на нагороду?
– Ні, не сподівалася, так як не була впевнена у своїй фізичній формі. Але склалося все просто чудово.
– А чому не були впевнені?
– Тому що я не бігла в сезоні по тому результату, на який була готова. І не знала, чи зможу зробити це в Естонії. Не було впевненості.
– А коли прибігли до фінішу і побачили свій результат…
– Я була шокована, я правда була шокована. Прибігла, думала 4 хвилини 10 секунд в кращому випадку, але 4.06,29 – я просто не могла сподіватися навіть на таке. Це вище нормативу на чемпіонат світу у Пекіні (4.06,50). Наступна мета – вже найближчим часом спробую покращити цей результат і виконати норматив на Олімпійські ігри (4.06,00).
 
Максим Богдан (срібна нагорода у метанні спису – 81.08)
– Задоволені, чи все-таки хотілося трошки більшого?
– З одного боку задоволений, бо це медаль, друге місце. Але з іншого боку не задоволений, бо був готовий на кращий результат. Був готовий вигравати і показувати дуже високий результат, і новий рекорд України серед молоді встановлювати, свій особистий побити. Але так сталося, що все на кучу зійшлося. Було хвилювання, і плюс дуже мало готувався до цього чемпіонату Європи, тому що останнім часом хворів, з ангіною лежав у лікарні. Щойно виписався – намагався якнайшвидше відновити форму. І все, що зміг відновити – це й показав результат.
– Тобто, на цьому етапі це нормальний результат?
– Це дуже гарний результат. За 80 метрів – це дуже хороший результат. Але я думаю, якщо зараз відновитися, форму повернути, то до снаги відібратися у Пекін (норматив – 82.00).
 
Анастасія Ткачук (срібна нагорода у бігу на 800 м – 2.00,43)
– Анастасіє, в інтернеті ми бачили фотографію, на якій ви плачете відразу після фінішу. Були не задоволені «сріблом»?
– Да ну, не правда. Це просто Ігор Євгенович Гоцул не вміє фотографувати (сміється). Насправді, це було все на емоціях, і безумовно я задоволена своєю нагородою. За чотири роки це моя перша медаль, у нового тренера, нове досягнення. Тому звісно я рада. Це був просто невдалий кадр.
– Але все-таки, у вас були гарні шанси на «золото» – пропустили вперед француженку на самому фініші.
– Будь яка людина прагне золотої нагороди. Я пробігла майже по особистому рекорду, в мене до себе претензій не має. Так, тактично можна було пізніше почати фінішувати. Але хто знає, як би склалася ситуація. Раптом нас би наздогнали інші дівчата, і ми взагалі б залишилися без нагород. Так вийшло – значить, так мало бути.
– Набрали гарну форму, до Пекіну вистачить?
– Так, я зараз в дуже гарній формі. До Пекіну ще дуже далеко, тому загадувати рано. Але ми з тренером на вірному шляху.
 
Вікторія Калюжна (бронзова нагорода у бігу на 5000 м – 15.38,38 NUR, PB)
– Дуже несподівана медаль! Дуже рада, задоволена.
– Тобто, коли їхали до Таллінну, ні нагороду, ні молодіжний рекорд України, ні особистий рекорд не планували?
– Дуже хотілося успішно виступити, але такого не було у моїх планах. Все вдалося, я дуже щаслива.
– Той забіг в голові відклався, чи взагалі нічого не пам’ятаєте?
– Дуже все гарно пам’ятаю, практично кожне коло. Особливо – останні 100 метрів. Мені дуже добре біглося, усе контролювала.
– А графік проходження дистанції, який виявився медальним, набагато відрізняється від того, який складали тренером перед забігом?
– Так як перед стартом мені тренер сказав, практично так я і бігла. На три секунди десь похибка вийшла.
– Яка наступна мета?
– Наступного року буду намагатися досягти ще більшого здобутку.
– Про Пекін поки не думаєте?
– Якщо відверто, то ще ранувато.
 
Ірина Геращенко (бронзова нагорода у стрибках у висоту – 1.87)
– Ні, не задоволена. Бо розумію, що можу вище, на багато вище готова стрибати. Але нервувала. Виїжджала вже не раз на великі міжнародні старти. Не знаю, що сталося.
– Попереду Пекін. Бачите, що треба виправити, над чим працювати?
– В першу чергу – працювати на собою. Фізичну форму трошки підтягнути і, безумовно, психологію.
– У цьому році вже ви декілька разів на 1 м 94 см стрибали. Який результат вас у Кіровограді на чемпіонаті України задовольнить? Взагалі, як відчуваєте, вище стрибати можна?
– Можна і потрібно. Будемо старатися.
 
Людмила Оляновська (бронзова нагорода у ходьбі на 20 км – 1:28.41)
– Я задоволена. На минулому чемпіонаті Європи була другою, але результат тоді був на дві хвилини гірше. Тому я думаю, що зараз склалося, як повинно було скластися. Можливо, можна й було краще, у мене є кращі результати, але зважаючи на дуже важку трасу – я такої ще ніде не бачила, і сподіваюся, що на таких більше не буду виступати – виступ нормальний.
– Важка траса – що саме ви маєте на увазі: погодні умови, рельєф?
– Кілометрове коло складалося з дев’яти поворотів. Враховуючи, що на повороті ми маємо скинути швидкість, щоб в нього влучити, а потім треба набрати швидкість… Це дуже відбивається на колінних суглобах.
– До чемпіонату світу у Пекіні як плануєте готуватися?
– Поїдемо на збір до Туреччини на середньогір’я – 1800 метрів над рівнем моря. Будемо набиратися здоров’я, будемо боротися.
 
В’ячеслав Тиртишник (в.о. державного тренера з легкої атлетики Мінмолодьспорту України)
– Виступ нашої команди вважаю вдалим. Вісім нагород – стільки на молодіжних чемпіонатах Європи ми ще не здобували ніколи. До того ж за кількістю нагород ми стали сьомими серед усіх країн-учасниць, а заліку, в якому враховувалися місця у фіналах – шостими. Звичайно, трошки жаль, що залишилися без «золота». Проте на це були свої об’єктивні причини. Перш за все – жоден наш атлет не їхав на континентальну першість у якості лідера європейського сезону. Отож, повторюсь, виступили добре, молодці. На мою думку, кістяк цієї команди складе основу збірної, яка виступатиме на Олімпійських іграх-2020 у Токіо.