За перший комплект нагород чемпіонату світу-2015, який розігрували марафонці, змагалися і двоє українців.
Нажаль, брати Іван та Олександр Бабарики не зуміли дістатися фінішу. Після 20-го кілометру зійшов Олександр, після 30-го – більш досвідчений Іван. Хлопці поділилися з нами своїми враженнями від цих змагань.
Іван БАБАРИКА:
– Дуже жарко. Я після тридцятого кілометру вже біг «змійкою», тому що мені по голові «дало». Зупинився, сів на бордюр, голова крутиться, водою обливався, п’ять пляшок на себе вилив. Лежав, певно, хвилин десять, доки автобус не приїхав.
– В таких умовах марафон ще не бігали?
– Ні. Я думав, що на Олімпіаді в Лондоні було жарко, але там повітря не таке гаряче було. А зараз вже перед стартом – о 7:30 ранку – сонце було ледве не в зеніті. Дуже важко в таку погоду бігти, просто не реально. Майже третина учасників не фінішувала. Один з бігунів взагалі свідомість втратив, швидка допомога до лікарні повезла.
– Але досвід, певно, тут придбали гарний?
– Так, поварилися у цій каші. Тут ти розумієш свій справжній рівень. В Європі в мене 14-й, здається, час у цьому сезоні. А на чемпіонат світу приїжджаєш і розумієш, що ще потрібно багато працювати, є куди рости. В цьому плані поїздка дуже корисною була. Звичайно, прикро, гроші витратили на підготовку і країна, і ми свої сили вклали чималі. Але насправді дуже важко було.
Олександр БАБАРИКА:
– Це перші мої змагання такі великі саме за збірну України. Планував бігти кілометр по 3 хвилини 15 секунд, можливо 3.10. Але після 15-ти кілометрів зрозумів, що графік йде набагато повільніше. Потім взагалі стало зле, голова нагрілася. Можливо, був тепловий удар. Дуже засмучений, тому що готувався три місяці, їхали не туристами. Вдома спеціально тренувалися у спеку. Жаль, що не вийшло. Планував пробігти за 2 години 15 хвилин. Для такої спеки це було б не погано, але… Життя на цьому не закінчується, проте прикро.
