Наталія Погребняк у цьому сезоні двічі визнавалася українськими вболівальниками найкращою атлеткою місяця в країні. Її результати, особливо влітку, вражали.
Проте, у Пекіні Наталія пробігла стометрівку з таким повільним часом, який вже давно не показувала – 11,62, 42-е підсумкове місце…
– Хочу відрази пояснити сьогоднішній мій результат. Десять днів тому я травмувала задню поверхню стегна, і було взагалі під питанням – побіжу я чи ні. Хочу подякувати людям, які мене підтримували – тренер Марина Омельченко, масажист Максим Мінченко та Крок Борис Рафаелович. Якби не ці люди, я б сьогодні не вийшла на старт. Нога ще дає про себе знати, але я вийшла, переборола себе, до естафети ще багато часу, тому, я вважаю, все буде добре.
– Отже, сьогодні ви і не очікували від себе гарного результату?
– Звичайно, хотілося б пробігти краще, це не мій результат. Але для того стану, в якому я зараз перебуваю… Страхуюся ще, нога не пускає. Мені потрібно було пробігти ці сто метрів, щоб зрозуміти свій стан. На тренуваннях – це одне, а на змаганнях зовсім інші емоції, заводишся.
– Ну і як стан?
– Не дуже критично. Ще раз хочу подякувати усім, хто мене підтримував. І тим, хто не підтримував – ви зробили мене сильнішою.
– Як плануєте відновлюватися?
– Масаж, порадимося з лікарем, що ще необхідно зробити. Я роблю постійні вправи. Вважаю, що все буде нормально. На старті там дуже жорсткий рух припадає на задню. Можна так сказати, що подвійна маса тіла давить на колодки. Але навіть для такого стану, ви бачили на екрані як я бігли – без емоцій, без напруги. Жаль, що так вийшло, але у спорті таке з кожним буде трапитися.
– Навантажувати ногу будете?
– Я тренуюся, рухаюся, прискорююся, все роблю, але не в жорсткому режимі. Ще є час для естафети. Звичайно, треба трошки поберегтися. Але я намагаюся виконувати все.
– Який моральний дух в команді?
– Напружений.
– Через вашу травму?
– І через неї також. Взагалі це наш маленький секрет, все буде добре.
