Ігор Гоцул: «До Росії потрібно вимагати жорстких санкцій, інакше постраждають наші атлети»

41
На початку тижня у Страсбурзі (Франція) відбулися засідання двох структур Ради Європи – моніторингової групи Антидопінгової конвенції та Комітету по співробітництву з WADA.
 
Ці заходи були заплановані заздалегідь, але за збігом обставин співпали з оприлюдненням звіту спеціальної Комісії WADA по розслідуванню порушень антидопінгового законодавства в Росії та Міжнародній Асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF). На обох засіданнях були присутні перший заступник Міністра молоді та спорту України, президент ФЛАУ Ігор Гоцул та заступник директора Національного антидопінгового центру України Ярослав Кручек.
 
– Якщо говорити про загальні результати засідань, то тут необхідно відзначити декілька моментів, – розповідає Ігор Гоцул. – По-перше, важливо, що на них була присутня українська делегація. В силу певних обставин наші представники не були на декількох попередніх засіданнях, що певною мірою збіднювало нас. Ми залишалися в стороні від загальносвітових дискусій з питань антидопінгу, розумінь, куди рухається світ та Європа, не мали можливість відстоювати свою позицію у цьому напрямку, впливати на процеси. Тепер же ми зібрали дуже багато корисної інформації, сформували свої пропозиції, пов’язані з достатньо серйозними змінами в структурі антидопінгових служб в країні, які будуть представлені на затвердження Міністру молоді та спорту. Це дуже важливо, особливо в світлі тих сумних подій, які супроводжували засідання.
 
Другий момент – в силу пропущених засідань ми не завжди знали та чітко розуміли вимоги WADA та європейської Комісії, і відповідно не завжди були послідовні в їх виконанні. І дуже важливо, що зараз у нас була можливість напряму розповісти про антидопінгову політику України, про зусилля у цьому напрямку Міністерства, Антидопінгової агенції, НОКу. Можна говорити, що нам вдалося змінити сприйняття європейської спільноти того, як це реалізується в Україні, в позитивну сторону.
 
Ще важливо, ще відбулися зустрічі з керівниками представництва України при ЄС, з якими ми обговорили інтенсифікації подібних взаємодій, говорили про те, яких необхідно вжити кроків, щоб отримати максимум користі від подібних взаємовідносин.
 
– Щодо звіту Комісії WADA, який наразі набув широкого розголосу, і який, за вашими словами, вплинув на засідання у Страсбурзі. Яка позиція Федерації легкої атлетики України з цього приводу?
 
– ФЛАУ – громадська спілка, демократична організація, в якій більшість рішень, в тому числі і такі серйозні, як оголошення своєї позиції з подібних питань, приймаються колегіально. Не всі члени керівництва ФЛАУ мали змогу ознайомитися з документом Комісії WADA (він містить 323 сторінки). Також у нас ще не було відповідних зборів, обговорень з цього приводу. Тому офіційної позиції нашої федерації ще не має. В мене є лише моя особиста думка з цього приводу. Я її частково виклав в нещодавньому інтерв`ю. Також можу додати наступне.
 
Допінгові скандали та випадки, які періодично виникають в багатьох країнах – це проблема усього спорту. Десь вони гучніші, десь ні, десь більше випадків, десь менше. Але випадок, про який ми говоримо, виходить за межі усіх інших. Мова йде про принципово іншу ситуацію, коли використання допінгу не було ініціативою тренера, спортсмена чи навіть федерації. Це було частиною політики цілої країни, направленої на використання допінгу та його подальше приховування. Це випливає з доповіді Комісії WADA– дуже серйозного, на багатьох сторінках документу, в якому ретельно описана дуже велика кількість порушень. Нажаль, в дискусіях, які навколо цього точаться, мало фактів – більшість оперує емоціями, симпатіями чи антипатіями. А факти наступні – країна грубо знехтувала правила фейр-плей, Олімпійську Хартію, усіма цінностями спорту. Тому така ситуація не може розглядатися в контексті «пожаліємо – не пожаліємо». У нас або є ці цінності, або їх не має. Мені по-людськи жаль спортсменів та тренерів, які стали заручниками цієї ситуації. Але, з іншого боку, у нас є наша справа, якій ми слугуємо. І ми її можемо чи руйнувати, роблячи вигляд, що нічого не відбулося, чи діяти рішуче та жорстко.
 
Так склалися обставини, що між Росією та Україною як країнами сьогодні, м’яко кажучи, дуже складні стосунки. Тим не менш, стосунки у спорті трошки інші. Між багатьма російськими та українськими атлетами та тренерами дружні стосунки, та й між нашими федераціями також гарні стосунки, обидві сторони зробили багато, щоб це так було, не зважаючи на обставини. Але інколи є моменти, коли ми маємо бути чесними перед собою.
 
Ми – національна федерація, і зобов’язані захищати інтереси українських атлетів, які в непростій ситуації знаходять у собі мотивацію та сили готуватися до відповідальних міжнародних змагань. І ми не можемо миритися з тим, що хтось буде вигравати у них не чесно. Ми зобов’язані реагувати, ми зобов’язані захищати інтереси наших членів, які багато що приносять в жертву для досягнення результату. Тому моя особиста думка, що ми повинні вимагати жорсткого покарання для російського спорту. Можливо, вимагати, щоб міжнародні змагання були перенесені з Росії та не призначалися в Росії. Оперуючи фактами з доповіді Комісії WADA, можна говорити про те, що існує система, в наслідок якої спортсмени з Росії не чесно отримують перевагу. Якщо змагання будуть проводитися в Росії і надалі, система, яка там працює, буде продовжувати чинити так само і продовжуватиме сприяти своїм спортсменам в отриманні такої переваги не чесним шляхом.
 
Перед українською федерацією дуже не простий вибір. Або ми робимо вигляд, що нічого не відбулося, є непорозуміння, аби ми займаємо жорстку позицію. Але якщо ми намагатимемося бути добрими, ми маємо розуміти, що наша доброта буде за рахунок наших атлетів та тренерів. В Україні політика антидопінгу жорстка – ми не використовуємо подвійних стандартів, не припускаємо вживання допінгу, проводимо велику кількість проб і дискваліфікуємо порушників. І тут наші спортсмени будуть в заздалегідь програшній ситуації у порівнянні з росіянами.
 
– Існує думка, що покарати необхідно російських чиновників, та атлетів, які попалися на допінгу. Проте дискваліфіковувати усіх спортсменів – не правильно.
 
– Приклади з життя. Ви платите за комунальні послуги, частина сусідів не платить – а газ відрізають усім. В системі мислення сучасної Європи це справедливо. Тому що там розвинена ступінь відповідальності усіх і кожного. Чи інший приклад: усі ми хочемо, щоб у нас був безвізовий статус з ЄС. Але ми не можемо поки що його отримати через недопрацювання влади. Є два шляхи – показувати пальцями і говорити, які вони погані, а можна пред’явити претензії до себе, і згадати, що саме ми її обрали. Я це до того, що говорячи про ступінь вини російських спортсменів та тренерів, маємо визнати, що вона присутня. Вони мовчки приймали цю систему, мовчки брали в ній участь і користувалися тими благами, які вона приносить. І тому вони винні. Якщо ми декларуємо фейр-плей, то країна має відповідати Олімпійській Хартії. Якщо в країні силами державної машини, спецслужб впроваджується та відстоюється система допінгу, то така крана не відповідає Олімпійській Хартії, а значить не може брати участь в Олімпійських іграх. І ми не маємо доводити, хто вживав, а хто не вживав. Це – система в країні. Тому я думаю, що у нас є моральне право приймати жорстку позицію, бо вона направлена не на бажання комусь зробити погано, а виключно на бажання відстояти інтереси наших атлетів. Проте, повторюся, якою буде позиція федерації, залежить не лише від мене, але й органів управління ФЛАУ, які найближчим часом розглянуть це питання.