Ігор Олефіренко: «Сказав собі, що у Ріо маю зробити все, що можу»

18
Ігор Олефіренко на Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро замкнув 30-ку найкращих марафонців світу. Усього на старт у заключний день Ігор вийшли 155 атлетів. Українець показав час 2:15.36 хв.

 
Судячи з вашого фінішу, марно й запитувати, чи всі сили віддали на дистанції…
 
Сьогодні був дуже важкий марафон. Після 30-го кілометру ноги не бігли, були як колоди. Таке дуже рідко буває.
 
Десь до 28-го кілометру почував себе доволі впевнено, прискорювався, намагався тримати групу і бігти разом з Олександром Сітковським. Але потім ноги просто вимкнуло. Я кожен крок виборював. Не знаю, як добіг до фінішу. Боровся, намагався втекти від двох бігунів з Індії: вони були в групі, останні чотири кілометри, коли бігли по вузьким доріжкам, підбивали під руки, весь час вискакували поперед мене. Біг був настільки важкий, що, фінішувавши, впав і на декілька секунд втратив свідомість.
 
Загалом, задоволений, тому що мені 26 років, а це дуже юний вік для марафону. Я показав майже свій найкращий результат, замкнув тридцятку найкращих у світі. Було складно психологічно, тому що була велика відповідальність – ти мрієш гідно виступити, захистити прапор України, показати високий результат. Для мене, для моєї кар’єри ця Олімпіада була дуже важливою, адже раніше мені не вдавалося показати свій результат, постійно щось заважало. Тут я сказав собі, що маю зробити все, показати все, що можу.
 
У Ріо ми були однією з найкращих команд, обійшли практично усі європейські країни. Щільність результатів була дуже гарною, і ми добре бігли, показали, що можемо боротися з найкращими бігунами світу. Тож дебют на Олімпіаді вдався, будемо працювати, дивитися в майбутнє, вірити в себе. Наступного разу будемо сильнішими. І дуже хотілось би, щоб керівництво команди помітило і відзначило наш результат.
 
Що саме маєте на увазі?
 
Перш за все, це організація навчально-тренувальних зборів у горах упродовж усього сезону. Для бігунів на довгі дистанції передусім потрібна гірська підготовка, потрібно набиратися цього досвіду. У нас у грудні був збір у Киргизії і потім заключні три місяці перед Олімпіадою – у Польщі і Киргизії. Можливо, з останніми дещо погарячкував. Але це якраз відсутність досвіду. Справа у тому, що уже з початку травня я готувався до Олімпійських ігор, дома практично не був і психологічно дуже втомився.
 
Впевнений, що можемо бігти набагато швидше. У Ріо Олександр фінішував у 20-ці, я у 30-ці. На чемпіонаті Європи це дві людини практично в десятці. У Ріо ми повигравали у людей з особистими рекордами по 2:07 години. Це гідний виступ. Через два роки чемпіонат Європи, попереду багато роботи, адже у нас є шанс показати високий результат. Зараз є хороші хлопці, патріоти. Тепер потрібно лиш знайти взаємний контакт спортсменів і федерації, щоб був діалог. Сподіваємося, нам вдасться поговорити і до наших побажань прислухаються. Ми готові бігти і боротися. Це реально навіть з представниками деяких африканських країн.
 
Коли плануєте пробігти наступний марафон?
 
Будемо думати з менеджером. Зараз дуже стомився, хочу кілька тижнів відпочити. Найімовірніше, побіжу зимовий, позасезонний марафон, оскільки на весну планую спробувати 10000 метрів, покращити результат, швидкісно-силову підготовку, бо цього на марафоні зараз якраз і не вистачає. Ми з тренером бачимо ці прогалини і працюємо над цим.