Ольга Аксьонова – про план щодо адаптації спортсменів після завершення кар’єри

21
Керівник департаменту розвитку ФЛАУ Ольга Аксьонова взяла участь у програмі Global Sports Mentoring Program у США.

 
Про саму програму – правила відбору, її суть, організацію, про те, як саме відбувалася її участь у Global Sports Mentoring Program – Ольга розповідала у першій частині матеріалу. У другій вона ділиться ідеєю свого проекту, розповідає про те, що і хто надихнули її на нього, як відбувалася робота над його планом і презентація, а також розповідає про те, яким чином буде застосовувати в Україні отримані у США знання, навички і натхнення.
 
Про знайомство з країнами і їхніми особливостями у спортивній сфері. Мета програми Global Sports Mentoring Program полягає не лише у написанні планів наших проектів, а й у культурному обміні. Нам постійно підкреслювали, що ми не лише вчимося, а й вчимо тих, з ким спілкуємося. Всім було дуже цікаво почути про різні країни, їхні традиції, процеси, події з їхнього життя. Звісно, особлива увага була до України, адже всі чули про те, що у нас відбувається, але, насправді, мало що знали. І перше, що мене попросили зробити у Бостоні, в організації AmericaEastConference, у якій працює мій ментор, це зробити презентацію про Україну.
 
Під час презентації людям було цікаво почути і про саму країну, і про систему спорту у нас. США у цьому питанні дуже відрізняються не лише від України, а й від усієї Європи. У них дуже сильний компонент шкільного і вузівського спорту. У них транслюють ці змагання, є люди, які підтримують команди. Звичайно, це рівень не національної збірної, але все ж.
 
У нас здебільшого спортсмени отримують лише профільну освіту. У США у цьому питанні легше. Ти навчаєшся на кого завгодно і при цьому продовжуєш свою спортивну кар‘єру. Їм усіляко допомагають це поєднувати. Якщо учень був успішним зі спорту, університет може забрати його на стипендію, щоб той навчався там і виступав за вуз. У них навіть є поняття «студент-спортсмен». Звичайно, при цьому в університеті дивляться на досягнення студента не лише у спорті, а й у навчанні. Для них розроблена дуже хороша система мотивації. Наприклад, для студентів-спортсменів з високим середнім балом є спеціальні винагороди.
 
Такі програми дуже полегшують життя атлетів і допомагають їм. Закінчуючи зі спортом, їм не потрібно ламати голову над питаннями: «А що далі? Ким ми будемо?» У них уже є освіта і диплом. Крім вищої освіти для них ще є безліч безкоштовних курсів, які завжди можуть допомогти у підвищенні кваліфікації, адже для навчання у них часу значно менше, ніж у їхніх колег. Студентам-спортсменам у США постійно нагадають про те, що думати про майбутнє рано не буває і це необхідно робити.
 
Про ідею проекту і роботу над його планом. В Україні дуже складно поєднувати вищу освіту з професійними заняттями спортом. Як результат, багатьом зі спортсменів дуже складно знайти своє місце у житті після завершення кар’єри. Власне, на цьому й був сфокусований план мого проекту. А саме на тому, як допомагати атлетам перелаштуватися на звичайне життя, адже за плечами у них лише спорт і перспектива для більшості є лише одна – бути тренером. Але тренером може бути не кожен, як і не кожен хоче ним ставати.
 
Свій план я розробляла для жінок, але вже зараз можу сказати, що дещо зміню його і у цій програмі будуть задіяні як жінки, так і чоловіки. Ми почнемо з пілотного проекту, участь у якому візьмуть легкоатлети. Згодом я хочу задіяти й інші види спорту і тут сподіваюсь на підтримку Національного олімпійського комітету України. У них уже є програма допомоги спортсменам, але вона передбачає виплату стипендій. Я ж більше фокусуюсь на навчанні. Тобто хочу не дати рибу, а навчити її ловити.
 
Моя наставниця Шонна Браун дуже допомогла у структуруванні плану проекту. Ідей було безліч, але довелося багато з них порізати, адже план мав бути можливим для реалізації. А надихнула мене на його створення і вибір саме цієї теми Ірина Ліщинська. Вона навіть записала відео для моєї презентації, за що їй окрема велика подяка.
 
На презентації я розповіла історію Ірини. Вона все робила сама і їй це вдалося. Вона молодчина, дуже сильна й розумна жінка. Але така сила є не у всіх. І для того, щоб наші легкоатлети не проходили такий складний шлях, як Іра, ми б хотіли їм допомогти. Від цього виграють і спортсмени, і федерація.
 
Атлетам лише здається, що вони нічого не вміють, крім як бігати, стрибати і метати. Але насправді їхній досвід з точки зору спортсмена може бути дуже корисним для федерації і багатьох інших організацій. Саме вони наші головні діючі особи, і ми дуже хочемо, щоб їхнє життя було легшим, і працюємо над цим.
 
Легкоатлети можуть бути дуже корисними при організації змагань і дати багато порад, адже ми можемо щось не помітити або бачити це лише з одного боку. Вони можуть знайти себе у тренерській роботі, розвитку або популяризації легкої атлетики. Атлети, які закінчили кар’єру, можуть бути дуже цікавими для дітей, розповісти, з чого вони починали, як складався їхній спортивний шлях, наскільки важливим є спорт. Є дуже багато сфер, де вони можуть знайти себе.
 
Про презентацію плану. Після трьох тижнів у Бостоні, я повернулася у Вашингтон. Ми представляли наші плани перед усією нашою групою, наставниками, представниками держдепартаменту, ESPN і всією командою, яка з нами працювала. Час для презентації був суворо регламентований – 15 хвилин на виступ і п’ять на запитання/відповіді. Ми з дівчатами дуже довго і посилено тренувалися і з наставниками, і одна з одною, щоб вкластися у часові рамки. Адже сказати хотілося так багато!
 
Наші презентації транслювали у Facebook у режимі онлайн. Було дуже приємно, що мій план всім сподобався. До мене навіть підходив представник держдепартаменту і хвалив за презентацію. За його словами, обрана мною тема дуже важлива. І один з головних відгуків, які отримала, якраз був про те, що мій проект підходить не лише для України. Він універсальний і може використовуватися у будь-якій іншій країні теж, навіть у США.
 
Про те, у чому саме полягає суть плану. У мене є певне бачення того, що саме я хочу зробити. Але мені ще цікаво почути думку атлетів, і з цією метою буду проводити опитування. Та що точно можу сказати, це буде конкретна допомога спортсменам.
 
Мій план орієнтований на допомогу у набутті навичок, які допоможуть перелаштуватися зі спортивної кар’єри в інше життя, буде це робота у спортивній організації, офісі чи ще де.
 
Свій план я побудувала на трьох колонах: інформаційній кампанії, практичній допомозі (а саме компоненті освіти і набутті нових навичок) і елементі здоров’я.
 
Перша колона. Перш за все, я проведу інформаційну кампанію серед легкоатлетів, залучивши для цього людей, які можуть бути для них прикладом. Початкове завдання полягає у тому, щоб змусити атлетів задуматися над своїм майбутнім. Будемо відверті, багато хто з 18-20-річних спортсменів, які нині виступають, не думають про це. Їм здається, що вони займатимуться спортом вічно, та, на жаль, це не так. Крім того, не всім їм вдасться піднятися на настільки високий рівень, щоб забезпечити все своє майбутнє призовими і вигідними контрактами.
 
Зрозуміло, що у спортсменів не так багато вільного часу, але потрібно, щоб вони знайшли його, можливо, між зборами і виступами, і приділили увагу самоосвіті. Нехай це буде навіть якийсь елементарний курс іноземної мови, маркетингу… Будь що, що їм цікаво. Звісно, це не буде повноцінною освітою, але це вже певна база. Тобто намагаючись десь влаштуватися на роботу або піти далі вчитися після завершення кар’єри, вони вже матимуть за плечами певні знання. Далі все вже, звісно, буде залежати лише від них.
 
У Міжнародного олімпійського комітету з’явилася освітня платформа. Вона ще на стадії розвитку, але одним з ініціаторів її створення був Сергій Бубка. І на його підтримку і підтримку нашого Національного олімпійського комітету я дуже розраховую. Адже, як і говорила, згодом у моїх планах розширити його й на інші види спорту. Крім того я розповім про нього на найближчому засіданні Комісії зі стратегічного розвитку ЕА, до якої входжу. Воно відбудеться у травні. Думаю, мій проект зможе їх зацікавити і та ж ЕА зможе його використати.
 
Друга колона. Другий крок – це наповнення спортсменів знаннями. Я б дуже хотіла допомогти їм усвідомити те, що у них уже є, що вони можуть використовувати. Не виключено, що багато хто з них про це навіть не здогадується і думають, що крім спорту нічого не вміють. Але те, чому вони навчилися у спорті, безцінне. Їхня дисципліна, воля до перемоги, самоорганізація – це ті якості у людях, про які мріє кожен роботодавець. Плюс дехто з них має досвід роботи у різноманітних комісіях і комітетах ФЛАУ і міжнародних спортивних організацій, що, безумовно, теж величезний плюс і досвід для них. Нам необхідно розвити у них прагнення до подальшого руху.
 
У нас будуть не лише бесіди, а й конкретна допомога. Ми хочемо організувати різноманітні курси для спортсменів. Зараз опрацьовуємо варіанти того, як саме це зробити. Можливо, це будуть курси на базі університетів; можливо, онлайн-курси. Але головне – це дати атлетам можливість вчитися чомусь новому. Можливо, хтось з них так втомиться від спорту, що захоче змінити повністю рід діяльності і, наприклад, почати працювати в офісі. Для них ми змогли б запропонувати курси на тему того, як писати резюме, проходити співбесіди або курси, які б дали їм знання про базові моменти офісної роботи. Це ж стосуватиметься й інших сфер.
 
Не менш важливою є практика. Якась професія нам може дуже подобатися. Ми можемо надивитися фільмів, наприклад, про юристів, і думати, що і самі хочемо ними стати. Але коли приходимо в компанію, то розуміємо, що все це зовсім не так красиво і романтично. І ми будемо прагнути дати атлетам можливість пройти курс практики в організаціях, напрямок діяльності яких їм цікавий. Тим більше у Федерації легкої атлетики України є партнери і ми будемо їх залучати. Вони і з юридичної сфери, і з банківської, і з туристичної. Серед них є авіакомпанія. Ми працюємо з Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом», що може зацікавити тих, хто хоче пов’язати своє майбутнє з соціальними проектами. Звичайно, практику можна буде пройти і у федерації, якщо атлет захоче продовжити свою діяльність у спорті. Що б вони не обрали, практика допоможе їм зрозуміти, чи ця сфера дійсно є тією, в якій саме їм варто розвиватися і на яку потрібно витрачати час і зусилля.
 
Третя колона. Третій крок – це елемент здоров’я у всіх його проявах. Візьмемо для початку фізичний аспект і розглянемо його на прикладі моєї наставниці. Навчаючись у коледжі, вона бігала. Фізичні навантаження були дуже великі. Розміри й калорійність порцій теж, але на фігурі це жодним чином не відображалося. Завершивши кар’єру, вона продовжувала їсти стільки ж, скільки й раніше, і, відповідно, почала дуже сильно набирати вагу. Здавалось би, це все очевидно, але у потрібний момент цієї очевидної речі їй ніхто не підказав.
 
Тобто після завершення кар’єри спортсмену необхідно адаптувати харчування. У цьому їм міг би допомогти дієтолог. Та й фізичні навантаження різко кидати не бажано.
 
Надзвичайно важливе психологічне здоров’я. Коли ти спортсмен, то всім потрібен. Коли завершуєш кар’єру, уваги до тебе стає дещо менше. У багатьох атлетів може початися депресія, не всім легко пережити перший період. Крім того завершення кар’єри може бути зовсім раптовим, через травму. Це справжній шок для будь-якої людини. І у таких випадках допомога психолога може стати дуже корисною. Це, до речі, ще один аргумент, чому про своє майбутнє потрібно думати завжди: ми ніколи не знаємо, що на нас чекає завтра. Краще, щоб таких випадків не траплялося, але для них обов’язково мати план Б. Він допоможе швидше перелаштуватися.
 
Розумію, що у нашій країні ставлення до питань здоров’я зовсім не таке, як у США. Ще є багато людей які вважають допомогу того ж психолога непотрібною, хтось соромиться цього. Ми нікого не будемо змушувати звертатися до вище названих спеціалістів, але запропонувати їм таку можливість просто зобов’язані. Як це буде, анонімно чи якось інакше, вирішуватиме кожен атлет сам.
 
Про орієнтовні дати запуску проекту. Планую, що з наступного року, після завершення зимового сезону, ми його вже запустимо. І почнемо, як і говорила, з інформаційної кампанії.
 
Зрозуміло, що план може змінюватися, адже те, що в голові, це одне, але коли починаєш працювати, то розумієш, що варто було б змінити, що вдосконалити, яким питанням приділити більше уваги. Але суть його залишиться та ж – допомога легкоатлетам в адаптації після їхньої спортивної кар’єри.