Для одного з найсильніших спринтерів України, бронзового призера чемпіонату Європи-2014 з бігу на 200 метрів Сергія Смелика зимовий сезон є етапом підготовки до літнього. Проте це не заважає йому виступати і перемагати на змаганнях у манежі. Одним з таких турнірів для Сергія став Кубок України у приміщенні, який 11 лютого приймав Київ.
Де ще ми побачимо Смелика, сам спортсмен поки що говорити не береться, оскільки наразі головним для нього і його сім’ї є вирішення зовсім інших питань. Проте що Сергій знає точно, так це те, що на чемпіонаті України у Сумах він виступить. І боротьба на 60-метрівці там обіцяє бути дуже запеклою.
– Зараз, можна сказати, вирішуємо свою долю, а не будуємо якісь чіткі плани на зимовий сезон. Виникли питання, які стали для мене новими, – каже Сергій. – Захмарних результатів чекати не варто. До літа готуватимемося, відштовхуючись від того, що маємо в Україні, і, можливо, зробимо збір за кордоном. Хотілось би виконати норматив на чемпіонат світу у Лондон, адже для нас саме літній сезон основний.
Але якщо раптом у манежі виконаєте норматив на чемпіонат Європи у приміщенні, поїдете у Белград?
Мабуть, ні. Але що значить «раптом»? Щоб виконати норматив, потрібно готуватися. Ми ж тренуємося цілеспрямовано до літнього сезону. Якщо раптом… Думаю, таких випадковостей не буває.
На чемпіонаті України у Сумах плануєте виступати?
Так, це буде основний зимовий старт. Там потрібно вийти на певний рівень, чергову сходинку і звідти вже підводити себе до літнього сезону.
Де саме проводили міжсезоння?
Готувався без естафетної команди. У жовтні був у Чорноморську, у листопаді – у Португалії, а у грудні – у Туреччині. Як далі будемо готуватися, поки що не знаю. Все буде залежати від фінансування. Якщо його не буде, то у березні і до середини квітня однозначно тренуватимемося у манежі. А потім будемо виходити на вулицю, по можливості. Як сніг сходитиме, так і ми, як підсніжники, з’являтимемося на стадіоні.
Які саме питання ви зараз вирішуєте?
Допомога, яку нам надав Національний олімпійський комітет України, закінчується. За підсумками минулого року я не показав результатів, за які нам би її подовжили. Це єдина організація, яка нам, атлетам з окупованих територій, допомагає з проживанням. Ми вдячні за це, адже що значить знімати квартиру у Києві, багато хто знає і відчув на собі. Вартість такого «задоволення» ні для кого не секрет.
Звісно, я розумію, що НОК не може виплачувати допомогу всім і постійно і рано чи пізно така ситуація мала статися. Але факт залишається фактом: зараз ми на роздоріжжі і мусимо вирішити перш за все питання нашого майбутнього.
У нас є півроку для того, щоб знайти або спонсорів, або інші шляхи. Зараз займаємося цим питанням з директором ШВСМ, бо інакше… У Києві я не зможу оплатити квартиру. Можливо, доведеться повертатися додому і вже звідти їздити на збори і змагання.
Чи не боїтеся повертатися у Луганськ, адже у вас дружина і маленька донька? Можливо, вдалось би на взаємовигідних умовах домовитися з якоюсь з областей і тим самим вирішити дане питання?
Звісно, є побоювання. Ми вели переговори з однією з областей. Вони говорили про те, що допоможуть мені і моїй сім’ї, але тренера не готові були взяти навіть на зарплату. Тобто ми б переїхали туди, а тренер повернувся додому. А про які високі результати без мого тренера може йти мова? Хто мені допоможе їх досягти? Попереду командний чемпіонат Європи, чемпіонат світу. Розмов є багато, але конкретних дій поки що значно менше. Та й переїхати можна не у будь-яку область чи місто. Все ж для спортсмена високого рівня основною умовою є наявність місця для тренувань. А вони, як відомо, є не скрізь.
