60 метрів і вище – ті результати з метання диска, які Наталія Семенова демонструвала впродовж усього сезону. І робила вона це не лише на національних турнірах, де рідні стіни допомагають, а і на міжнародних. Така стабільність дарувала надію на те, що Наталя на чемпіонаті світу зможе зробити те, до чого вона стільки йшла, – як мінімум потрапити до основного кола змагань.
Але змагання на Олімпійському стадіоні у Лондоні для Семенової почали не складатися з самого початку. У результаті – 55,83 м, чого не вистачило для подолання кваліфікації. З найкращим результатом пройшла (69,67 м).
– Я технічно не справлялася у перших спробах, і міряти їх просто не було сенсу. Тому виходила за межі сектору, – пояснює Семенова. – Третя спроба теж не вдалася, і я ще думала, виходити чи ні. Але вирішила, що нехай з невисоким, але краще бути з результатом, аніж без нього.
Можу помилятися, але, здавалось, що у вас були певні проблеми саме з поворотом?
Так, руки бігли поперед ніг. Потрібно було більше працювати ногами, а у мене верхній плечовий пояс працював швидше. Технічно не справлялася.
Але впродовж сезону у вас була ціла серія як домашніх, так і міжнародних турнірів, де ви метали за 60 метрів. Якщо там складалося, техніка допомагала, чому ж тут вона завадила?
Вона не заважала, це я не справилася… Не скажу, що емоційно не справилася, я ж не новачок. Я от намагаюся зрозуміти – і поки щ взагалі не можу цього зробити. Я налаштовувалася на змагання, боролася, не «зливала» нічого. Ще й тому прикро, що я готувалася до цих змагань, у чомусь себе обмежувала, а виходить…
Це не останній турнір для вас цього сезону?
Попереду «Деканейшн». А щодо комерційних, то сумніваюся, що після цього виступу вони у мене будуть.
Ви так і їздите між різними містами? Чи зупинилися поки що в Одесі?
Ми скрізь: і в Одесі, і в Бахмуті. Живемо, мов цигани: ні дитини поряд, нічого. Це дуже впливає на нас. Мої батьки залишаються у Горлівці. Їздимо до них у гості, а хотілось би їхати спокійно додому…