Майстриня спортивної ходьби Інна Кашина повернулася в Україну після двічі переможної для себе Всесвітньої Універсіади у Тайбеї. Після прильоту спортсменка зізналася, що й не мріяла виграти, але зрозумівши, що це їй під силу, свій шанс не відпустила.
– Коли побачила стартові листи і зрозуміла, що можу бути першою, то емоції були змішані. Я раділа і ні одночасно, адже розуміла, що тренери вимагатимуть від мене дійсно перемоги, – розповідає Інна Кашина. – Але Денис Юрійович (Тобіас Денис Юрійович, старший тренер зі спортивної ходьби. – Прим.авт.) налаштував мене на те, що все буде добре, сказав, що мені все може вдатися. І, дякувати Богу, я фінішувала першою.
У Тайбеї перед вами стояло задання не стільки показати високий час, скільки посісти перше місце, правильно розумію?
Час був не таким важливим, як місце. Адже тут був ще й командний залік, і нам усім потрібно було посісти якомога вищі сходинки, щоб претендувати на медалі. Місцем я, звісно, дуже задоволена. Я й не мріяла виграти Всесвітню Універсіаду! А от час не дуже високий, але тут і погодні умови зіграли свою роль. Було надзвичайно спекотно. І ще й так сталося що саме той день, коли була спортивна ходьба, виявився найжаркішим з усіх, що ми там провели. Але добре, що все так завершилося. Я задоволена.
Психологічно, думаю, що так. Я ще в липні знала, що виступатиму і на чемпіонаті світу, і на Універсіаді. А фізично ні. Але, як і говорила, тут важливий був не час, а місце.
Враховуючи те, що йшли саме на перемогу, яку тактику обрали для себе?
Ми почали дуже повільно, хотілось додати темпу, але розуміла, що судді мають до нас звикнути, зрозуміти, хто якого рівня. Тому спочатку трималася у першій групі, але в лідери не виходила. А коли вже остаточно зрозуміла, що у цей день я явно сильніша, то вийшла вперед і мене вже ніхто не діставав. Це було після десятого кілометру. Денис Юрійович по ходу дистанції давав підказки, говорив, щоб тримала темп і слідкувала за технікою.
Ви зазвичай йдете в групі, а тут значну частину дистанції мало того, що долали у гордій самотності, так ще й у ролі лідера. Наскільки комфортно вам було і чи сподобалося?
Це вперше у моєму житті. Я ніколи раніше не йшла в лідерах. Ніколи! Чи сподобалося? І так, і ні. Камера весь час направлена на мене, я одна. Розуміла, що йти потрібно ну дуже гарно, щоб і в суддів до мене питань не виникало, і глядачі ж дивляться. Але це і подобається водночас, всередині такий адреналін, що ти лідер! Головне було дійти чисто, щоб судді не давали зауважень.
А очікували, що відразу три українки будуть у першій десятці? Та й Тамара Гаврилюк фінішувала зовсім поряд, 11-ю.
Командою ми спрацювали якнайкраще. Ми допомагали одна одній упродовж дистанції. Хоча думала, що дівчата фінішують ще ближче до мене. Ми стартували всі разом, але потім, певно, спека вплинула. Але ми і так утрьох були в десятці! Нам усі сказали, що попрацювали ми добре. Ми перші в командному заліку – і це головне. А не те вже, у кого яке місце чи техніка. Ми перемогли. І всі фінішували, нікого з наших не зняли, при тому що зробити це вдалося не всім: чотирьох дівчат дискваліфікували, ще дві зійшли з дистанції.
А те, що зовсім недавно на чемпіонаті світу дискваліфікували Надію Боровську, у підсвідомості не сиділо?
Чесно кажучи, ні. Я пригадувала інше. Я брала участь в Універсіаді два роки тому, вона відбувалася у Південній Кореї. Там мені дали дві записки, я була близькою до дискваліфікації і взагалі не могла зрозуміти, за що. І мене ось це трішки стримувало. Боялася, щоб не було повторення, тому дуже уважно працювала над технікою. Якби не це, йшла б ще швидше і результат міг бути вищим. Але тут судді на щастя мене не чіпали. Певно, моя техніка їм все ж сподобалася.
У вересні плануєте змагання у Китаї?
У планах вони у мене є. Зараз потрібно тільки вирішити організаційні моменти з візою й квитками.
