Минулого вік-енду Сергій Расчупкін разом з українською командою взяв участь у чемпіонаті світу з гірського бігу в Андоррі. За його підсумками Расчупкін посів 41-е місце, а після виступу поділився враженнями від змагань з читачами сайту ФЛАУ.
– Ставив перед собою завдання посісти якомога вищу позицію. Зі старту була тактика триматись лідерської групи, і це мені вдавалося до третього кілометру. Потім тримався двадцятки, але після шести кілометрів почали бігти на висоті 2000 метрів над рівнем моря і це дало по швидкості, оскільки досвіду бігу на таких висотах я не маю і не проводив зборів у високогір’ї. Тож біг з усіх сил, що можу, і на фініші все ж відіграв три позиції, – розповідає Сергій Расчупкін. – Щоб швидше прогресувати, не вистачає фінансування, ми все робимо своїми силами. Але навіть при цьому я дуже сильно виріс у порівнянні з попередніми роками і продовжую прогресувати.
У соціальних мережах зустрічала досить багато ваших постів про харчування і про те, що вдалося досить непогано скинути вагу і «підсушитися». Наскільки це вам зараз допомагає і чи виросли ті самі крила?
Наразі ми з дружиною Наталією повністю змінили харчування. Я скинув зайві кілограми і це дуже додало мені сил. Хоча для того, щоб бігти швидко вгору, вага ще досить велика. Найголовніше, що зараз змінилося, це здоров’я: перестав хворіти, самопочуття поліпшилось, швидше відновлююсь, покращились показники і на рівнині. І так, дійсно, відчуття, ніби виросли крила.
Наскільки комфортними були погодні умови під час змагань в Андоррі?
Вдень ми ходили в шортах і футболці, було тепло. А ввечері вже досить прохолодно. Загалом, погода майже така сама, як у мене в Мукачево. Єдина відмінність і найбільша складність – висота над рівнем моря 1600 метрів.
Якщо говорити безпосередньо про день старту, то була комфортна для бігу температура – +24 градуси. Для мене це прохолодно, по дистанції навіть не пив води.
В чому полягали особливості траси?
Траса постійно змінювалася: були відрізки, де ми розганялися навіть по 2,25 хвилини на спусках, були підйоми, коли кілометр біг зі швидкістю 12 хвилин. Взагалі, траса як для звичайного класичного гірського бігу. Присутнє все: і каміння, і сипучка, і ґрунт, і різкі повороти.
Говоримо «гори» – думаємо про краєвиди. Які вони в Андоррі?
Краєвиди там дуже гарні. Але вразили не лише вони. Вразила інфраструктура цієї маленької мальовничої країни: готелі з дуже високим сервісом, дуже хороші дороги, чого не скажеш про ту ж Іспанію, постійно проводяться різні міжнародні змагання.
А наскільки організатори справилися зі своїми завданнями?
Загалом, організація хороша, але були недоліки на рахунок трансферу. Наша команда добиралася за власний рахунок, тому ми прилітали у Барселону в різний час. Тих з на, хто летів з Будапешта, організатори не зустріли і ми доїжджали трансфером з іншими країнами набагато пізніше, ніж мав би бути наш.
Чи задоволена команда виступом? І чому на старт не вийшов Олександр Ченікало?
Участь у чемпіонаті світу – це престиж для держави, за чий би рахунок спортсмени не їхали. Всі дуже задоволенні тим, що змогли виступити під синьо-жовтим прапором і заявити на весь світ про те, що і в Україні є гірські бігуни. Тож те, що ми взяли участь у цьому чемпіонаті і показали хороші результати, це вже успіх!
На жаль, Олександр Ченікало травмувався перед стартом: у нього надрив зв’язок. Він підвернув гомілкостоп і нога посиніла. Попри це він допомагав на старті нашим юніорам і на фініші всій команді, хоча йому було навіть стояти боляче на нозі, не те що бігти.
