Метальники молота – про кваліфікацію

372
З трьох українських метальників молота, які приїхали до Дохи, для двох цей чемпіонат світу став дебютним у кар’єрі. І якщо Сергію Перевознікову з першої спроби не вдалося потрапити до фіналу, то Михайло Кохан з результатом 76,56 м впевнено зробив це.

 
«Моїм головним завданням у кваліфікації було подолати її, інакше навіщо ще змагатися на цій стадії? Як складеться у фіналі, подивимося. Я не лідер світового сезону, тут у мене середній результат, тому нічого не будемо загадувати. Я вийду показувати свій результат, поліпшувати його і боротися.
 
Чи не зарано я все ж пішов у дорослий спорт? Мені подобається дорослий молот. Та і ви ж самі розумієте, що юнаки, юніори – це добре, але пора виступати з дорослими. Тут серйозніші суперники і, відповідно, серйозніше налаштування», – говорить Михайло Кохан.
 
Сергій Перевозніков з результатом 72,16 метрів став 27-м.
 
«Прагнув показати 74-75 метрів. 72-73 були завданням мінімум, – говорить Сергій Перевозніков. – Те, що поїду на чемпіонат світу, стало справжнім сюрпризом для мене. Не вірилось, що це вдасться зараз. Саме потрапляння на такі змагання стало досягненням. Хоча вже хочеться навчитися реалізовувати себе, бо і на командному чемпіонаті Європи не зробив цього, і тут. Потрібно вчитися змагатися на такому рівні.
 
Ми з тренером, Ярославом Чмирем, працювали над виправленням техніки. Місяці три це ніяк не йшло, а потім почав додавати. Тренуватимемося далі і вже на наступні роки намагатимемося виступати все краще і краще».
 
Сергій Регеда після двох заступів зробив залікову спробу на 71,28 м і посів 29-те місце. Після виступу він не приховував свого розчарування: «Першу спробу зробив рівненько, чітко. Виходжу з сектора, ніби все добре – і тут суддя показує червоний прапорець. Кажуть, був заступ. А я ж відчуваю, що його не було. Розумію, що з тим результатом все одно не вийшов би до фіналу, але принаймні у підсумковому протоколі було б не 71, а 73 метри.
 
Перша спроба трішки вдарила по мені морально, але другу спробував зробити сильніше і потрапив у сітку. У третій залишалося або з усієї сили знову «давити», і тоді був ризик так само потрапити у сітку, або зробити залікову спробу. В результаті, спроба ніяка, і результат такий же.
 
Прикро, бо було видно, що міг метнути далі. Тут сектор – бомба, та й стан теж. Тільки метай! Та і я 74-75 метрів можу спокійно показувати. До того ж сезон був хороший, але лише до Універсіади, а потім що командний чемпіонат України, що чемпіонат України… І на тренуванні цей рух, техніка… Ми з тренером уже третій рік намагаємося все виправити, але якщо не навчили з дитинства, то дуже складно перевчитися. Хоча ми з цим боремся».