Стрибок на олімпійський п’єдестал пошани

32
У програмі Олімпійських ігор змагання з легкої атлетики серед жінок (біг на 100 м, 800 м, естафета 4х100 м, стрибки у висоту, метання диска) вперше проводилися у 1928 році  (Амстердам, Нідерланди). Через 20 років, у 1948-му, на Олімпіаді у Лондоні (Велика Британія) програма змагань поповнилася стрибками у довжину.

 
Першою олімпійською чемпіонкою стала угорська спортсменка Ольга Дьярматі – 5,69 м. Це був перший олімпійський рекорд зі стрибків у довжину серед жінок. Світовий рекорд (6,25 м) на той час належав учасниці тієї ж Олімпіади Франсіні Бланкерс-Кун (Нідерланди), яка стала чотириразовою олімпійською чемпіонкою – з бігу на 100 і 200 метрів, у складі естафетної команди 4х100 метрів та з бігу на 80 метрів з бар’єрами, встановивши при цьому олімпійський рекорд – 11,2 секунди. У змаганнях зі стрибків у довжину Франсіна участі не брала.
 
Українські спортсменки вперше брали участь у складі збірної команди зі стрибків у довжину на Олімпійських іграх-1960. На них і на подальших Олімпіадах вони досягли значних успіхів:
Віра Крепкніа – 6,37 м (олімпійський рекорд), олімпійська чемпіонка (1960 р, Рим); тренер – Олександр Бабкін;
Інеса Кравець – 7,12 м, срібна медалістка Олімпійських ігор (1992 р, Барселона); тренер Анатолій Голубцов;
Тетяна Скачко – 7,01 м, бронзова медалістка(1980 р, Москва); тренер – Валерій Скачко;
Людмила Радченко – 6,16 м, п’яте місце (1960 р, Рим); тренер – Володимир Попов;
Олена Шеховцова – 6,97 м, п’яте місце (за спробами за четверте місце) (1996 р, Атланта); тренер – Володимир Бобровник.
 
Вийшли заміж і переїхали в інші республіки:
Галина Чистякова – 7,11 м, бронзова медалістка (1988 р, Сеул); тренер – Тетяна Мордашова. Галю (м. Ізмаїл, Одеська область) підготували до рівня збірної команди країни, вона була чемпіонка країни і рекордсменка світу (7,52 м, 1988 рік).
 
До речі, ще одна спортсменка з Ізмаїла Олена Говорова, яку підготувала Тетяна Мордашова, стала бронзовою призеркою з потрійного стрибка (Сідней, 2000 рік). З 1996 року з нею працював Юрій Горбаченко.
 
Не можу не розповісти про курйозний випадок з життя Галі. Коли вона стала відомою спортсменкою, за нею приїхали інкогніто посланці з Ташкента і хотіли її забрати, намалювавши золоті гори і досить привабливі умови життя. Мені зателефонували з її спортивного клубу «Водник» і повідомили про подію міського рівня. На той час Ізмаїл був закритим містом, і я попросив затримати посланця на в’їзд без візи у режимне місто. У той же час інформував голову Спорткомітету, яким на той час був Михайло Бака. Він на урядовому рівні вирішив усі питання, і, як наслідок, ми отримали вибачення від керівників Узбекистану. Про ізмаїльський інцидент знала вся легкоатлетична спільнота країни.
 
На одному з союзних навчально-тренувальних зборів до мене підійшли Олександр Безкровний, відомий стрибун потрійним (особистий рекорд: 17,53 м), і Галя. Олександр попросив дозволу одружитися з Галею. Я запитав, чи кохають вони один одного, і отримав стверджувальну відповідь. Їхні обличчя світилися радістю і коханням. Зараз вони живуть у щасливому шлюбі більше 30 років у Братиславі.
 
Олена Мітяєва (Белевська) – 7,04 м, четверте місце (1988 р, Сеул); тренер – Ніна Абакумова (м. Євпаторія).
 
Приємним сюрпризом для шанувальників легкої атлетики України було рішення НОК України про визнання найкращою спортсменкою країни жовтня місяця 2019 року Марини Бех-Романчук за успішний виступ зі стрибків у довжину на чемпіонаті світу у Досі (Катар) і її тренера Вадима Крушинського найкращим тренером.
 
Срібна медаль – це підсумок напруженої творчої учбово-тренувальної роботи Марини разом з тренером упродовж року. На мій погляд, спортсменка була в найвищій спортивній формі, почувалася у стрибковому секторі впевнено і показала результат на рівні особистого рекорду. Головне, що вона подолала неприємності з розбігом.
 
У 2020 році відбудуться Олімпійські ігри у Токіо (Японія) – найважливіші змагання чотириріччя у спортивному житті всієї олімпійської родини світу, в яких братимуть участь близько 10000 спортсменів.
 
Марина брала участь в Олімпійських іграх-2016 (Ріо-де-Жанейро, Бразилія) і має досвід участі у змаганнях (6,55 м у кваліфікації і виступ у фіналі), враження про проведення Ігор, емоції, які супроводжують спортсменів в олімпійському селищі, на стадіоні, у місті їх проведення.
 
Спортивний сезон 2019 року закінчився для Марини на позитивних емоціях. Виконана учбово-тренувальна робота повинна бути в основі підготовки до Олімпійських ігор у столиці Японії, яка прийматиме олімпійців удруге після 56-річної перерви. Це не значить, що її потрібно повторювати. Необхідно урізноманітнити, шукати нові шляхи рішення питання для підвищення якостей стрибунки та досягнення рівня вищих і стабільніших результатів.
 
На мою думку, сьогодні це має бути спільна робота особистого тренера і всього тренерського колективу, який очолює групу стрибків. Вважаю, що необхідно вивчити матеріали про підготовку найкращих спортсменок світу у спеціалізованих журналах, використати досвід підготовки провідних тренерів країни (Анатолій Голубцов, Анатолій Орнанджи, Валерій Скачко, Микола Кушнір, Володимир Федорець), секрети і особливості підготовки спортсменів-лідерів зі стрибків у довжину (Інеса Кравець – олімпійська чемпіонка з потрійного стрибка і срібна медалістка Олімпійських ігор зі стрибків у довжину; Лариса Бережна – чемпіонка і двічі срібна медалістка чемпіонатів світу зі стрибків у довжину; Валерій Підлужний – бронзовий призер Олімпійських ігор і дворазовий чемпіон Європи зі стрибків у довжин; Олена Говорова – бронзова медалістка Олімпійських ігор зі стрибків у довжину).
 
Настільною книгою для спортсменів і тренерів збірної команди повинно стати видання «Легкоатлетичні стрибки» авторів В. А. Креєра і В. Б. Попова, тренерів, які у своїй праці об’єднали багаторічний досвід підготовки провідних тренерів світу.
 
І якщо у когось виникнуть сумніви щодо вивчення підготовки спортсменок, які виступали 30-50 років тому, і удосконалення у сьогоднішніх реаліях для себе, то я нагадаю, що світовий рекорд зі стрибків у довжину був встановлений Галиною Чистяковою (7,52 м) у 1988 році, олімпійський рекорд (7,40 м) – Джеккі Джойнер-Керсі у 1988 році. На Олімпійських іграх-1988 у Сеулі призерки показали найкращі результати в історії проведення Олімпійських ігор:
1. Джеккі Джойнер-Керсі (США) – 7,40 м
2. Гайке Дрекслер-Дауте (НДР) – 7,22 м
3. Галина Чистякова (СРСР) – 7,11 м
4. Олена Белевська (СРСР) – 7,04 м
 
Статистика найкращих результатів спортсменок на Олімпійських іграх знову ж таки говорить про високі досягнення минулих років:
1. Джеккі Джойнер-Керсі (США) – 7,40 м (1-е місце, 1988 р)
2. Гайке Дрекслер-Дауте (НДР) – 7,22 м (2-е місце, 1988 р)
3. Тіана Бартолетта-Медісон (США) – 7,17 м (1-е місце, 2016 р)
4. Бріттні Різ (США) – 7,15 м (2-е місце, 2016 р)
5. Гайке Дрекслер-Дауте (НДР) – 7,14 м (1-е місце, 1992 р)
6. Інеса Кравець (Україна) – 7,12 м (2-е місце, 1992 р)
Чіома Ажунва (Нігерія) – 7,12 м (1-е місце, 1996 р)
Бріттні Різ (США) – 7,12 м (1-е місце, 2012 р)
9. Галина Чистякова (СРСР) – 7,11 м (3-тє місце, 1988 р)
10. Івана Шпановіч (Сербія) – 7,08 м (3-тє місце, 2016 р)
 
Вперше за семиметрову позначку стрибнули переможниці і призерки Олімпійських ігор-1980:
1. Татьяна Колпакова – 7,06 м (олімпійський рекорд)
2. Бріґітте Вуяк – 7,04 м
3. Тетяна Скачко – 7,01 м
Вони всі по черзі встановлювали олімпійські рекорди.
 
Встановлення світового, олімпійського чи особистого рекорду є показником якісної підготовки до змагань, підведення спортсмена, як кажуть, до найвищої спортивної форми.
 
В історії проведення змагань зі стрибків у довжину на Олімпійських іграх рекорди встановлювалися на восьми Олімпіадах з 18 (1948, 1956, 1960, 1964, 1968, 1980, 1984, 1988).
 
Для перемоги на Олімпійських іграх атлета потрібно підвести до піку спортивної форми, щоб він мав запас міцності (багаторазові стрибки за 7-метрову позначку), психологічну стійкість і впевненість у досягненні своєї мети.
 
Для прикладу запасу міцності можна порівняти стрибки на Олімпіадах і особисті результати перед Іграми:
Олена Белевська – 7,04 (7,39)
Галина Чистякова – 7,11 (7,52)
Інеса Кравець – 7,12 (7,37)
Джеккі Джойнер-Керсі – 7,40 (7,49)
Гайке Дрекслер-Дауте – 7,14 (7,48)
Валерія Іонеску (Румунія) – 6,81 (7,20), була другою на Олімпійських іграх-1984
Анішоара Кушмир-Станчу (Румунія) – 6,96 (7,43), олімпійська чемпіонка-1984
 
Прикладом для наслідування для всіх жінок, які займаються стрибками у довжину, вважаю, є американка Джеккі Джойнер-Керсі. У 22 роки вона у 1984-му виступила у змаганнях з семиборства, посіла друге місце і мала результат зі стрибків у довжину 6,11 метрів. Через чотири роки, у 1988 році, вона стала дворазовою олімпійською чемпіонкою (стрибки у довжину – 7,40 м; семиборство – 7291 очок: 12,69 с, 15,80 м, 1,86 м, 22,56 с, 7,27 м, 45,66 м, 2.08,51 хв), встановивши два олімпійські рекорди і світовий з семиборства, які й досі ніхто не перевершив.
 
Джойнер-Керсі взяла участь у чотирьох Олімпіадах і завоювала шість медалей (3 золоті, 2 срібні і одну бронзову). У 34 роки на Іграх в Атланті (1996) завоювала бронзову медаль зі стрибків у довжину з результатом 7,00 м.
 
Гайке Дрекслер-Дауте у віці 36 років виграла другу золоту медаль зі стрибків у довжину (6,99 м) на Олімпійських іграх у Сіднеї (2000). Це була її п’ята медаль на трьох Олімпіадах (1988 – 3, 1992 – 1, 2000 – 1; стрибки у довжину – два перших місця і одне друге; 100 метрів – третє місце (10,85 с); 200 метрів – третє місце (21,95 с)).
 
Наймолодшою олімпійською призеркою зі стрибків у довжину була полька Іренеа Кіршенштейн-Шевінська. На Олімпіаді у Токіо-1964 вона завоювала три медалі: золото у складі естафетної команди 4х100 метрів, срібло з бігу на 200 метрів і стрибків у довжину). У Мехіко-1968 виграла біг на 200 метрів з олімпійським і світовим рекордами. Вона виступала на Олімпіадах з 1964 до 1976 років і завоювала сім медалей (три золота, два срібла і дві бронзи).
 
Віра Крепкіна, олімпійська чемпіонка зі стрибків у довжину 1960 року, була дворазовою чемпіонкою Європи у складі естафетної команди 4х100 метрів і двічі посідала четверте місце у складі естафетної команди на Олімпіадах 1956 і 1960 років.
 
Інеса Кравець, олімпійська чемпіонка-1996 з потрійного стрибка і срібна медалістка Олімпійських ігор-1992 зі стрибків у довжину, починала спортивну кар’єру з піонерського багатоборства. Мала майстерський результат зі стрибків у висоту.
 
Олімпійська чемпіонка і рекордсменка світу з п’ятиборства Надія Ткаченко мала результат зі стрибків у довжину 6,86 м.
 
Я навів достатньо прикладів для різнобічної підготовки стрибунів у довжину. Високих результатів можна досягти фізично розвиненим атлетам, які поєднують у собі швидкість і стрімкість спринтера, стрибучість, координацію рухів, відчуття ритму…
 
Сподіваюсь на удачу на Олімпійському стадіоні у Токіо.
Заслужений тренер Юрій Тумасов